Бальтазар Гакет

Бальтаза́р Гаке́т, іноді Бальтазар Гаквет^[5] (Аке, Belsazar Hacquet; 1739, Ле-Конке, Франція — 10 січня 1815, Відень^[6]) — австрійський^[7] мандрівник, природознавець, геолог, географ, лікар, педагог, вчений-енциклопедист французького походження. Його вважають піонером в альпінізмі та в галузі дослідження природи Карпат. Досконало володів німецькою, французькою, англійською, латинською, чеською, словенською, польською мовами, а також українською мовою в обсязі, необхідному для читання лекцій у Львівському університеті. Б. Гакета можна назвати предтечею вивчення географії в цьому виші.

Бальтазар Гакет
Народився	1739[1][2][…] Ле-Конке
Помер	10 січня 1815(1815-01-10)[3] Відень, Австрійська імперія[3]
Поховання	Відень
Країна	Австрійська імперія
Діяльність	хімік, хірург, викладач університету, геолог, ботанік, натураліст, міколог, анатом
Галузь	природнича історія
Alma mater	Віденський університет і Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Знання мов	німецька[4]
Заклад	Ягеллонський університет і ЛНУ ім. І. Франка
Членство	Леопольдина
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Систематик живої природи
Автор найменувань низки ботанічних таксонів. У ботанічній (бінарній) номенклатурі ці назви доповнюються скороченням «Hacq.». Список таких таксонів на сайті IPNI Персональна сторінка на сайті IPNI

Біографія

Народився в 1739 р. у французькому місті Ле-Конке у Бретані.

В єзуїтській колегії в Понт-а-Мусон здобув ступінь доктора філософії, у Монпельє та Парижі вивчав медицину. Закінчив навчання 1764 року у Віденському університеті.

Oryctographia Carniolica

У 1757—1763 рр. як воєнний хірург брав участь у Семилітній війні. У середині 1760-х років перебував у Каринтії. У 1773—1787 рр. жив і працював у Словенії (Любляна).

Перебування в Галичині

У 1786 р. Б. Гакета запросив до Львова губернатор Галичини Йозеф Бріґідо. У 1787 р. вчений переїхав до Галичини. Тут працював до 1805 р. професором природничого (за іншими даними — лікарського^[8]) відділу Львівського університету. 20 травня 1788 року отримав номінацію професора біології медичного факультету Львівського університету. Акушерство та рільництво викладав українською мовою.

Протягом майже 20 років проживання в Галичині вивчав цей край та знайомив європейську громадськість зі своїми спостереженнями. Також у Львові одружився. Через ліквідацію Львівського університету 1805 року переїхав до Кракова.

Описав Львів, у якому нарахував 322 кам'яниці, 20 костелів та церков (до 1772 р. їх було 70), близько 3 тис. дерев'яних будинків і 40 тис. мешканців, із них 6 % німецькомовних.

Маршрути подорожей Україною, Польщею, Молдовою

• 1788—1789 рр.: Путила — Кути — Яблунів — Коломия — Делятин — Надвірна — Станіслав (суч. Івано-Франківськ) — Калуш — Галич (том 1 видання Neueste physikalisch-politische Reisen in den Jahren 1788 bis 1795 durch die Dacischen und Sarmatischen oder Nordlichen Karpaten).
• 1788—1790 рр.: Зборів — Тернопіль — Чортків — Заліщики — Хотин — Могилів (суч. Могилів-Подільський) — Липкани — Ботошани (том 2).^[9]
• 1791—1793 рр.: Галич — Єзупіль — Нижнів — Тлумач — Тисмениця — Майдан — Гвіздець — Заболотів — Кути — Путила — озеро «Чурєп» — витоки Пруту — витоки Бистриці-Надвірнянської — Надвірна — долина Бистриці-Солотвинської — Мізунь — Болехів — Тисів — Бубнище — долина Опору — Сколе — долина Стрия — Турка — Бориня — Дністрик (Дубовий) — Стрілки — Лінина — Старий Самбір — Лісько — Дукля — Кросно — Динів — Перемишль — Добромиль — Стара Сіль — Нагуєвичі — Стебник — Модричі — Дрогобич — Щирець — Любінь Великий — Шкло — Львів — Буськ — Сокаль — Замостя — Рава-Руська — Жовква — Мокротин — Львів (том 3). Також відвідав міста Бучач, Заліщики, Скала^[6].
• 1794—1796 рр. (зі Львова до Нового Сонча через Краків): Львів — Жовква — Мокротин — Шкло — Янів — Городок — Родатичі — Яворів — Краковець — Немирів — Любачів — Ярослав — Ланьцут — Ряшів — Тарнів — Краків — Величка — Живєц — Старий Санч — Новий Санч (том 4).
• 1797: Львів — Гусятин — Кам'янець-Подільський — Могилів — Дубосари — Овідіополь — Одеса — Очаків — Херсон — Перекоп — Сімферополь — Бахчисарай — Севастополь — Євпаторія — Феодосія — Судак — Сімферополь — Перекоп — Херсон — Миколаїв — Торговиця — Умань — Тульчин — Радивилів — Львів (у Сімферополі Б. Гакет зустрівся з російським географом П.-С. Палласом, який тоді займався дослідженням Криму) (див. Reise durch die neu eroberten Provinzen Russlands, im Jahr 1797)^[10].

Останній період

У 1805—1810 рр. працював у Краківському університеті, зокрема, був деканом лікарського відділу (1807^[8]). У 1809^[8] або 1810 р. переїхав до Відня, оскільки керівництво університетом взяли до своїх рук поляки. Щоправда, вони хотіли залишити вченого у Кракові, проте той відмовився.

10 січня 1815 р. помер у Відні, похований там же.

Наукова діяльність

Був членом понад 20 європейських академій наук і наукових товариств: член Імператорського товариства землеробства (1772), його секретар (1774—1780), професор медицини в Ляйбаху (Любляна, 1773—1787), член Імператорської академії рідкісних явищ природи, член Курфюрстської академії в Майнці, Економічного товариства в Ляйпцігу, Ботанічно-економічного товариства у Флоренції, Землеробського товариства Сардинського королівства.

Автор близько 100 публікацій у галузі ботаніки, біології, географії та медицини.

Публікації

• Альпійська рослинність Крайни (1782).
• Світ Крайни (4 томи, 1781—1787).
• Neueste physikalisch-politische Reisen in den Jahren 1788 bis 1795 durch die Dacischen und Sarmatischen oder Nordlichen Karpaten. Nurnberg 1790, 1791, 1794, 1796 (Новіші фізично-політичні подорожі Гакета в 1788—1795 рр. через Дакійські, Сарматські або Північні Карпати). Видрукувано німецькою мовою в Нюрнберзі у 4 томах.
• Reise durch die neu eroberten Provinzen Russlands, im Jahr 1797 (Подорож 1797 р. через новопридбані російські провінції), Ляйпціґ, 1798 (географічна характеристика Правобережної України та Криму).
• Автобіографія (1813).

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118699970 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. автор назви (ботаніка)

   d:Track:Q669585
3. Dr. Constant v. Wurzbach Hacquet, Belsazer // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 7. — S. 163.

   d:Track:Q665807d:Track:Q88724108
4. CONOR.Sl

   d:Track:Q16744133
5. Качор А. Криниця — окраса Лемківщини [Архівовано 12 червня 2020 у Wayback Machine.] // Краківські вісті. — 1941. — 12 черв.
6. Медведик П. Гакет Бальтазар… — С. 325.
7. Німецький — у Медведик П. Гакет Бальтазар… — С. 325.
8. Maślankiewicz K. Hacquet Baltazar (Belsazar)… — S. 221.
9. Taras_kokovskyy (понеділок, 31 серпня 2020 р.). Тернопіль сьогодні: З минувшини нашого краю. Тернопіль сьогодні. Архів оригіналу за 31 березня 2021. Процитовано 31 березня 2021.
10. Ровенчак І. Бальтазар Гакет як географ України] // Історія української географії. — Тернопіль, 2000. — Вип. 2. — С. 56—62.

Джерела

• Вальо М. Бальтазар Гакет і Україна: Статті і матеріали. — Львів, 1997. — 152 с.
• Бальтазар Гакет — дослідник Південно-Східної і Центральної Європи: Дослідж. і матеріали / ред.: Л. Крушельницька, М. Вальо; упоряд.: М. Вальо. — Л., 2000. — 318 c. — Бібліогр.: с. 281—310.
• Вальо М. Слов'янські народи в дослідженнях Б.Гакета. // Балтазар Гакет — дослідник Південно-Східної і Центральної Європи. Дослідження і матеріали. — Львів, 2000. — С. 23—41.
• Гакет Бальтазар // Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 458—459.
• Іван Ровенчак. Бальтазар Гакет як географ України [Архівовано 2 квітня 2012 у Wayback Machine.] // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2000. — Випуск 2. — С. 56—62.
• Медведик П. Гакет Бальтазар // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 325. — ISBN 966-528-197-6.
• Бондаренко В. Мандри і дослідження Бальтазара Гакета [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Лісовий і мисливський журнал.
• Рецензія на: «Бальтазар Гакет — дослідник Південно-Східної і Центральної Європи. Дослідження і матеріали»^{[недоступне посилання з лютого 2019]} / Упорядкування та наукова редакція: М.Вальо, М.Кріль. — Львів, 2000. — 318 с., 36 с. іл.
• Рецензія на: «Hacquet B. Veneti-Iliri-Slovani^{[недоступне посилання з лютого 2019]} / Poslovenil in priredil Rasto Švajgar. — Nova Gorica, 1996. — 200 s.» та «Бальтазар Гакет і Україна. Статті і матеріали» / Автор-упорядник Марія Вальо. — Львів, 1997. — 158 с.
• Maślankiewicz K. Hacquet Baltazar (Belsazar) (1739 lub 1740—1815) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961. — T. IX/2. — Zeszyt 41. — S. 221—223. (пол.)

Посилання

• Бальтазар Гакет (Аке): його подорожі та дослідження побуту і культури Західної України^{[недоступне посилання з лютого 2019]}.
• Пілігрим. Бальтазар Гакет.