Крушинський Анатолій Станіславович

Круши́нський Анато́лій Станісла́вович (7 травня 1949(1949-05-07), Київ) — український архітектор, член Спілки архітекторів України з 1975 року.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Крушинський.

Крушинський Анатолій Станіславович
Народження	7 травня 1949(1949-05-07) (75 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна (підданство)	Україна  СРСР
Навчання	Київський інженерно-будівельний інститут
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Київ, Краснодар, Ашгабад
Найважливіші споруди	станції Київського метрополітену
Батько	Крушинський Станіслав Йосипович
Діти	·Крушинська Олена Анатоліївна
Автограф
Крушинський Анатолій Станіславович у Вікісховищі

Біографія

Народився в м. Києві, 1974 року закінчив Київський інженерно-будівельний інститут, архітектурний факультет, кафедра інтер'єру.

З 1974 року — архітектор Київської філії Метродіпротранс — «Київметропроект». Нині — головний архітектор проєктного інституту «Укрспецтунельпроект» у Києві.

Творчість

Станції метро

Архітектор — автор проєктів станцій Київського метрополітену (у складі авторських колективів):

• «Поштова площа» (1976, спільно з архітекторами Вольдемаром Богдановським, Ігорем Масленковим, Тамарою Целіковською, художниками Іриною Левитською, Юрієм Кисличенком).
• «Лісова» (1979, спільно з архітекторами Ігорем Масленковим, Тамарою Целіковською, Наталією Чуприно́ю, за участю Олександра Працюка, Федора Заремби, Лариси Лепехіної, художниками Іриною Левитською, Юрієм Кисличенком, Ганною Шарай).
• «Тараса Шевченка» (1980, спільно з архітекторами Ігорем Масленковим, Тамарою Целіковською, Олександром Працюком, художником Олександром Міловзоровим).
• «Почайна» (1980, спільно з архітекторами Ігорем Масленковим, Тамарою Целіковською, Олександром Працюком, художниками Людмилою Семикіною, Сетраком Бароянцем).
• «Оболонь» (1980, спільно з архітекторами Тамарою Целіковською, Олександром Працюком, художником Петром Ганжою).
• «Площа Льва Толстого» (1981, підземний вестибюль, спільно з архітектором Тамарою Целіковською).
• «Олімпійська» (1981, спільно з архітектором Тамарою Целіковською, художником Олександром Міловзоровим).
• «Палац „Україна“» (1984, спільно з архітекторами Тамарою Целіковською, Миколою Альошкіним, художниками Степаном Кириченком, Романом Кириченком).
• «Либідська» (1984, спільно з архітекторами Валентином Єжовим, Тамарою Целіковською за участю Олександра Панченка, художниками Ернестом Котковим, Миколою Бартосіком). З 1994 року станція має статус «щойно виявлений об'єкт культурної спадщини», пам'ятка архітектури та містобудування, монументально-декоративного мистецтва^[1][2].
• «Театральна» (1987, спільно з архітекторами Миколою Альошкіним, Тамарою Целіковською, скульптором Анатолієм Кущем.
• «Золоті ворота» (1989, наземний вестибюль, спільно з архітектором Федором Зарембою).
• «Палац спорту» (1989, спільно з архітекторами Миколою Альошкіним, Н. С. Горохівською).
• «Кловська» (1989, підземний вестибюль, спільно з архітекторами Л. І. Качаловою, Ольгою Черевко).
• «Дружби народів» (1991, спільно з архітектором Миколою Альошкіним).
• «Осокорки» (1992, спільно з художниками Олександром Бородаєм, Олександром Бабаком).
• «Академмістечко» (2003, спільно з архітекторами Тамарою Целіковською, Валерієм Гнєвишевим, Миколою Альошкіним).

Житлові будинки, адміністративні та виробничі будівлі

• Шахтні ліфтопідйомники в санаторіях «Дніпро», «Марат», «Гірський» у Криму.
• Реконструкція паркової зони санаторію «Нижня Ореанда» у Криму.
• Підземний спортивно-оздоровчий комплекс у винрадгоспі «Абрау-Дюрсо» (Краснодарський край).
• Підземні переходи в Києві, Ашгабаті, Краснодарі.
• Індивідуальний житловий будинок в Києві по вулиці Боричів Тік.

Сім'я

• Батько — Станіслав Крушинський — український радянський архітектор, автор станцій «Хрещатик», «Арсенальна», «Дніпро» першої черги Київського метрополітену, лауреат премії Ради Міністрів СРСР.
• Донька — Олена Крушинська^{[джерело?]} — хімік, дослідниця та популяризатор дерев'яних храмів України.

Зображення

• 
  Станція метро «Поштова площа»
• 
  Станція метро «Лісова»
• 
  Станція метро «Тараса Шевченка»
• 
  Станція метро «Почайна»
• 
  Станція метро «Оболонь»
• 
  Станція метро «Площа Льва Толстого», підземний вестибюль
• 
  Станція метро «Олімпійська»
• 
  Станція метро «Палац „Україна“»
• 
  Станція метро «Либідська»
• 
  Станція метро «Театральна»
• 
  Станція метро «Палац спорту»
• 
  Станція метро «Дружби народів»
• 
  Станція метро «Осокорки»
• 
  Станція метро «Академмістечко»

Примітки

1. Наказ Комітету охорони і реставрації пам'яток історії, культури та історичного середовища від 16.05.1994 року № 10.
2. Наказ Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації від 25.06.2011 № 10/38-11. [Архівовано 11.08.2013, у Wayback Machine.] (Об'єкти культурної спадщини Печерського району в м. Києві. [Архівовано 15 грудня 2017 у Wayback Machine.])

Джерела

• Заремба Ф. М., Целиковская Т. А., Марченко М. В. Киевский метрополитен. — Изд. 2-е. — К.: Будівельник, 1980. — 168 с., ил. (рос.) (укр.)
• Киевский метрополитен 40 лет // Публицистические очерки. — Х.: Научно-технологический институт транскрипции, трансляции и репликации, 2000. — 224 с. — ISBN 966-7881-00-8. (рос.)
• Київметробуду — 50. Траси в майбутнє / Упорядник В. Ю. Кейбіс. — К.: Видавництво «Росток», 1999. — 290 с., іл.
• Київське метро. Погляд крізь роки / Д. О. Єрмак. — К.: Скай Хорс, 2012. — 276 с., фотогр. — ISBN 978-966-2536-13-3.
• Київський метрополітен: хронологія, події, факти / Кость Козлов. — К.: Сидоренко Б. В., 2011. — 256 с., іл. — ISBN 978-966-2321-17-3.
• Куриленко М. Т. З історії Київського метрополітену. Путівник по музею. — К.: Поліграфічне підприємство «ЕКСМО», 2005. — 286 с. — ISBN 966-8555-44-9.
• Мельничук Г. В. 50 років Київському метрополітену. — К.: «АДЕФ-Україна», 2010. — 210 с. — ISBN 978-966-187-082-5.