Loading AI tools
місто в Україні, адміністративний центр Коростенської міської громади та Коростенського району Житомирської області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ко́ростень (Іскоростень, д.-рус. Изъкоръстѣнь) — місто на Півночі України, адміністративний центр Коростенського району та Коростенської міської територіальної громади Житомирської області, залізничний вузол Південно-Західної залізниці.
У стародавні часи Іскоростень — столиця міцного союзу племен древлян. У наш час місто славиться своїми цінними породами природного граніту, каніфольними смолами та вишуканою порцеляною.
Цей розділ не містить посилань на джерела. (жовтень 2021) |
Існує дві, абсолютно різні теорії про походження назви міста:
Прибічники другої теорії резонно наполягають на неможливості першої, оскільки дерево, з якого не знято кору, швидше зазнає впливу руйнівних факторів, про що людство знає вже кілька десятків тисяч років, і тому навряд чи древляни ставили свої житла з неотесаної деревини. Втім, імовірно, що теорія про кору (т. зв. «корова́»), виникла лише в 1970—80-х роках для оминання теми язичництва і богів.
На південно-західній околиці міста річка Гнилуша впадає в Уж, праву притоку Прип'яті.
Відомо, що у 945 році місто було серед земель слов'янських племен, що підпорядковувалися київському князю Ігорю, незалежність яких віднята в них Олегом, дядьком-регентом Ігоря, у битві 914 року, коли Ігор придушив повстання древлян. Ігор збирав щорічну данину і після того, як Ігор вдруге повернувся до Іскоростеня вимагати данину, князь Мал (Ніскиня) підійняв місто проти київського князя. Дружину Ігоря розбили, а самого вбили. Поховали древляни Ігоря з усіма почестями, по княжому звичаю, на його могилі насипали високий курган. Первісно могила знаходилася в селі Немирівка; через деякий час тіло Ігоря переховали в селі Могильне (нині село Поліське), де знаходиться досі «Могила князя Ігоря».
У 946 році княгиня Ольга вийшла з військом у похід на древлян та спалила Іскоростень.
У 1097 році, після розділу Русі, Іскоростень залишався під юрисдикцією київських князів. З 1243 року тут хазяйнували монголо-татари. Після перемог над Тевтонським Орденом у 1348 і 1370 рр. і потіснивши татар, великий князь литовський Ольгерд Гедимінович приєднав ці землі до Великого князівства Литовского. Пізніше подарував їх одному з своїх лицарів Тереху з Брянська за вірну службу. З 1385 року, після утворення Кревської Унії, ця територія потрапила під вплив Польщі. 1586 року заможний польський магнат Прокоп Мржевіцький, оженившись із однією зі спадкоємниць Тереха, став власником Іскоростеня. Йому вдалося добитись від польського короля присвоєння цій маленькій фортеці статусу міста. 22 травня 1589 року король Сигізмунд III Ваза подарував місту Іскоростеню Магдебурзьке право
У 1649 році загін козаків під проводом Гераськи після кровопролитного бою завоював Іскоростень від польської шляхти. Міські укріплення були повністю зруйновані. 1654 року гетьман Богдан Хмельницький у результаті Переяславської Ради підписав згоду з російським царем Олексієм Михайловичем про перехід України під юрисдикцію Росії. Однак, у 1667—1795 роках, землі Іскоростеня продовжували перебувати в складі польсько-литовської Речі Посполитої.
1768 року Коростень мав намір штурмувати полковник Коліївщини Іван Бондаренко, проте його наміри так і не були реалізованими[6].
У 1795 році, після третього розділу Речі Посполитої, Іскоростень перейшов до Російської імперії як центр Іскоростенської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Тривалий час це було тихе непримітне провінційне містечко.
У 1902 році новий поштовх до відродження місту дало будівництво залізниці Київ — Ковель.
Після проголошення Української Народної Республіки (УНР) її уряд і парламент (Центральна Рада), були змушені залишити Київ під час його окупації більшовицькими військами. Перебували у Коростені протягом 14–15 лютого та 24–26 лютого 1918 року. 25 лютого 1918 року в Коростені постановою Центральної Ради було затверджено Тризуб Святого Володимира як герб УНР. 14–27 лютого 1918 року в Коростені перебували частини Армії УНР: Гайдамацький кіш Слобідської України на чолі із Симоном Петлюрою, Окремий Запорізький загін на чолі з Костянтином Прісовським та Курінь Січових Стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем. З Коростеня ці частини 27 лютого пішли у наступ на Київ задля його визволення від більшовицьких військ. В лютому 1918 р стався погром єврейських мешканців міста.
7 листопада 1921 року під час Листопадового рейду Коростень, зайнятий підрозділами 395-го стрілецького полку 132-ї бригади 44-ї стрілецької дивізії московських військ, спробувала здобути Волинська група (командувач — Юрій Тютюнник) Повстанчої армії УНР. Початок виправи був вдалий. Українські війська, несподівано напавши на Коростень, здобули станцію. Проте неузгодженість у діях різних відділів і велика чисельна перевага ворога не дала можливості розвинути цей успіх. Українські війська змушені були відступити з міста. У боях особливо відзначилися Іван Ремболович, Семен Хмара-Харченко та Микола Тобілевич. Загинув сотник Володимир Стефанишин. Червоні взяли місто.
У жовтні 1926 р с під наглядом ГПУ в Коростені пройшла конференція рабинів Волинської губернії, що фактично була всеукраїнською; була прийнята постанова про боротьбу з атеістичною пропагандою.
У 1932—1933 роках Коростенський район входив до складу Київської області. За даними різних джерел у районі внаслідок Голодомору 1932—1933 років загинуло 2288 осіб, наразі встановлено імена 1679 осіб[7].
На 1939 р у місті проживало бл. 11 тис євреїв, бл. 38% населення міста. Під час війни частина втекла, частина була вбита.
7 серпня 1941 року Коростень був окупований німецькими військами.
10 серпня 1941 року в місті було розстріляно 53 єврея, 20 серпня 1941 ще 160 мирних єврейських громадян, 27 серпня — 238 євреїв, 10 вересня 1941 - бл. тисячі євреїв.
Загалом у 1941—1942 рр в Коростені було вбито понад 6 тисяч євреїв.
17 листопада 1943 року, під час наступу та успішного проведення Київської операції, Червона армія зайняла Коростень, проте внаслідок потужного контрнаступу змушена була відступити. 28 грудня 1943 року місто було остаточно взято під контроль частинами 13-ї Армії генерал-лейтенанта Пухова.
У 1986 році місту випало пережити тяжкі часи. Сусідство з Чорнобильською атомною станцією (за 80 км) наклало новий трагічний відбиток на його історію. Коростень потрапив у зону радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи 26 квітня 1986 року і класифікований як «зона гарантованого добровільного відселення». Крім того, економіка міста сильно постраждала від кризи в перші роки після здобуття Незалежності України.
Коростень веде політику розширення власних можливостей економічного соціального розвитку. Місто будує житло і дороги, створює нові підприємства, навчальні й соціальні заклади. 2006 року Коростень став одним із шести міст України, яке отримало сертифікат якості за міжнародними стандартами ISO 9001:2000.
У Коростені народився, живе і працює відомий український письменник, заслужений журналіст України, головний редактор газети «Вечірній Коростень» Віктор Васильчук.
1939 | 1959 | 1979 | 1989 | 2001 | 2018 | 2022 |
---|---|---|---|---|---|---|
30 806 | 38 041 | 65 333 | 72 367 | 66 669 | 63 525 | 61 496 |
Місто є третім за чисельністю населення в Житомирській області та займає 71-ше місце в Україні.
Національний склад населення за даними перепису 2001 року[8]:
Більшість єврейського населення міста емігрувала у 80-90 роки минулого сторіччя.
ДО початку Другої Світової , в 1939 р єврейське населення складало 38 відсотків від заагального.
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[9]:
Мова | Чисельність, осіб | Доля |
---|---|---|
Українська | 57 952 | 86,69% |
Російська | 8 508 | 12,73% |
Білоруська | 121 | 0,18% |
Ромська | 104 | 0,16% |
Польська | 34 | 0,05% |
Вірменська | 20 | 0,03% |
Румунська | 16 | 0,02% |
Єврейська | 16 | 0,02% |
Інші/Не вказали | 79 | 0,12% |
Разом | 66 850 | 100% |
Вторгнення Росії в Україну спровокувало нову хвилю українізації в місті, дедалі більше людей вважають за краще розмовляти українською мовою.
У повоєнний радянський період промисловий комплекс Коростені активно розвивався, що однак було перервано Чорнобильською катастрофою (1986), наслідки якої змусили згорнути деякі перспективні для міста програми[10], згодом на коростенській економіці позначився вже загальний по країні економічний спад 1990-х років, однак від середини 2000-х років економічне життя міста й регіону пожвавилось.
У Коростені розвинуті підприємства переробної, видобувної, харчової, машинобудівної та хімічної промисловості[11]:
Добування інших корисних копалин і розроблення кар'єрів | ПАТ «Коростенський кар'єр»
ТОВ «Коростенський щебневий завод» ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр» ПрАТ «Бехівський спецкар'єр» ТОВ «Бехівський каменедробильний завод» |
Виробництво харчових продуктів | ТОВ «Твій хліб» |
Виробництво одягу | ПрАТ фірма «Арсанія» |
Оброблення деревини та виготовлення виробів з деревини та корка, крім меблів | ПрАТ «Коростенський завод "МДФ"» |
Виробництво хімічних речовин і хімічної продукції | ПАТ «Коростенський завод "Янтар"»
ПП ФФ «НВО "Ельфа"» |
Металургійне виробництво | ПрАТ «Трубний завод "Трубосталь"» |
Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції | ПрАТ Коростенський завод ЗБШ
МП «Лібава ЛТД» ТОВ "Торговий дім шляхзалізобетон" |
Виробництво готових металевих виробів, крім машин і устаткування | ПАТ «Коростенський машинобудівний завод» |
Виробництво комп'ютерів, електронної та оптичної продукції | Філія ТОВ НВП «Олдем» Електромеханічний завод |
Виробництво електричного устаткування | ПОГ «Коростенське УВП УТОС» |
Виробництво машин і устаткування | ПАТ «Хіммаш»
ДП «Підприємство ДКВС України (№ 71)» ТОВ «Агрі-комм» |
Коростенський індустріальний парк — промислова зона в межах міста. Під індустріальний парк використовується територія колишнього військового вертолітного аеродрому. Земельна ділянка без будівель, тривалий час не використовувалась. Загальна площа — 246 га.
Концептуальний дизайн розроблено чеським проєктним бюро DHV. Проєкт передбачає створення на території КІПУ високотехнологічних підприємств, підприємств у галузях легкого та середнього промислового виробництва — збірки, комплектації, поверхневої обробки, легкого машинобудування та електротехнічної промисловості.
Проєкт розрахований на 10 років та розділений на 3 етапи:
Відповідно до «Концепції індустріального парку "Коростень"» основними завданнями є:
Підприємство «Коростенський завод МДФ» став першим в Україні підприємством з виробництва МДФ-плит.
Місто Коростень має вигідне та зручне розташування з точки зору транспортного сполучення.
Найзручнішим та відносно недорогим видом транспорту є залізничний, він також створює зручні умови для подорожі.
Через місто проходять майже всі поїзди із Західної України до Києва, а також діє постійний рух приміських та регіональних поїздів за такими напрямками:
На цих напрямках також діють регулярні автобусні маршрути, які вирушають від залізничного вокзалу та автовокзалу[13].
Північною околицею міста пролягає автошлях міжнародного сполучення E323.
З Києва до Коростеня маршрутні автобуси вирушають від станції метро «Академмістечко», а приміські поїзди — від приміських платформ вокзалу станції Київ-Пасажирський, що також мають зупинку на проміжній станції Святошин. Частина приміських електропоїздів прямує скороченим маршрутом від Борщагівки або Святошина. До Житомира поїзди та маршрутні автобуси вирушають від центральної автовокзалу та залізничного вокзалу.
Міський громадський транспорт представлений маршрутним таксі. У місті діє декілька служб таксі, як місцеві («Люкс», «Універсал»), так і міжміський перевізник ТОВ «Автосвіт».
Охорону здоров'я в місті Коростені здійснюють такі медичні заклади[14][15]:
Місто не має внутрішнього поділу на адміністративні райони. Проте в межах міста існує чимало мікрорайонів, частина з яких є колишніми селами, які приєднані до складу міста.
Мікрорайони Коростеня: Бровар (інша назва — Древлянський), Військове містечко, Вокзал, Житомирське, Київський масив, Ковельський парк, Коростень-Подільський, Мирний (інша назва — Щебзавод), Південний Пост, Пашини, Цегельний, Черемушки, Чигирі, Чолівка.
У жовтні 2020 року, в ході децентралізації, до Коростенської міської громади було об'єднано 43 населені пункти, а місто Коростень набуло статусу адміністративного центру громади.
У Коростені діє розгалужена система навчальних закладів — як дошкільних, середніх загальноосвітніх (шкільних) до позашкільних, так і професійних І–ІІІ рівнів акредитації[16].
У міській громаді діє 20 закладів дошкільної освіти, 2 центри розвитку дитини, 29 закладів загальної середньої освіти.
Позашкільними навчальними закладами Коростеня є:
Професійну освіту та підготовку для отримання надалі вищої освіти можна отримати в навчальних закладах І—ІІ рівнів акредитації Коростеня:
У Коростені розвиваються як періодичні друковані видання, так і радіомовлення та телебачення[17][18].
№п/п | Назва |
---|---|
1 | Перець FM |
2 | NewDay FM |
3 | Хіт FM |
4 | Радіо Байрактар |
5 | Коростень FM |
Культурне життя Коростеня багате й різноманітне — в місті функціонують численні заклади культури, зокрема клубного типу, кінотеатр, декілька музеїв, бібліотеки; відомими і популярними є міські свята і фестивалі, що на постійній основі відбуваються в Коростені[19].
Заклади клубного типу міста Коростень:
Мистецькі заклади в Коростені:
У Коростені діє низка музейних закладів і музейних кімнат[21]:
У Коростені діє міська централізована бібліотечна система (ЦБС) та низка інших бібліотек[23]:
Починаючи з 2008 року щороку в другу суботу вересня у міському Древлянському парку культури проходить міжнародний Фестиваль Дерунів.
Під час фестивалю відбуваються змагання з дерунярского триборства. Триборство включає в себе такі конкурси:
На Фестивалі діє школа дерунярства: досвідчені кухарі вчать усіх охочих готувати деруни.
Головне змагання події — кулінарний конкурс на найсмачніші деруни. Визначає переможця журі. За символічну суму кожен може придбати патент дегустатора і таким чином стати членом журі.
Окрім основної програми на фестивалі, як правило, проводяться різноманітні вікторини, конкурси, дегустація місцевих напоїв, виставки, виступи фольклорних ансамблів[26].
8 вересня 2018 року відбувся ювілейний 10-й фестиваль.
Щороку у місті відбувається всеукраїнський літературний фестиваль «Просто на Покрову». Взяти участь у фестивалі може кожен охочий, оскільки склад претендентів ніяк не обмежується. Переможці фестивалю визначаються в шести номінаціях: «Поезія», «Проза», «Твори для дітей», «Критика і літературознавство», «Гумор і сатира». В окрему номінацію виділена «Дитяча література»: творчість самих дітей (до 16 років). У кожній номінації, після виступів всіх учасників, журі визначає переможців, які одержують премії і цінні призи. Всі номінанти, незалежно від жанру, можуть поборотися за гран-прі.
Ідея журналістів і письменників Валерія Нечипоренка і Віктора Васильчука виявилась напрочуд живучою — і тепер щороку втілюється в життя початківцями і маститими письменниками. Усе починалося у 2000 році, коли на свято Покрови до Коростеня зійшлися письменники і шанувальники літератури з усієї України. Перший фестиваль відбувся просто неба. Слухачі сиділи на траві у коростенському міському парку, а учасники літературного марафону виходили на поміст і презентували свої твори.
З 2007 року фестиваль став всеукраїнським.
З 2008 року в рамках фестивалю починає проходити художня акція «Література свіжого повітря». Ця акція проходить на берегах річки Уж. У акції беруть участь всі охочі та небайдужі до художнього слова. Переможців визначають самі ж учасники. Переможець поза конкурсом бере участь у фінальній частині фестивалю.
Фестиваль проходить під патронатом Національної спілки письменників України та міського голови Коростеня[27][28].
концерт авторської православної пісні «Утренняя заря».
У Коростені на обліку перебувають 40 пам'яток історії, та 6 пам'яток монументального мистецтва, усі — місцевого значення.
Коростень є спортивним містом. За рейтинговими показниками розвитку фізичної культури і спорту Коростень традиційно займає чільні позиції серед міст та районів Житомирської області. Крім того, у місті приділяється увага загальній пропаганді спортивного способу життя, розвивається дитячо-юнацький, любительський і професійний спорт, є певні досягнення коростенських спортсменів, зокрема й параолімпійців, у масштабах країни і навіть на міжнародному рівні; серед вихованців Коростенської ДЮСШ — учасник Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні Михайло Книш, бронзовий призер Кубку Європи з легкої атлетики Олександр Романенко[29].
У місті Коростені працюють 2 дитячо-юнацькі спортивні школи: міська ДЮСШ і ДЮСШ ФСТ «Україна», де є відділення з таких видів спорту, як легка атлетика, волейбол, баскетбол, футбол, настільний теніс, боротьба, бокс, спортивна аеробіка, шахи.
У Коростені працюють спортивні клуби:
У місті діють клуб боротьби «Вікторія», 3 клуби бойових мистецтв, спортивний клуб з пейнтболу «Планета». На базі нового фізкультурно-оздоровчого комплексу стадіону «Спартак» працюють групи з важкої атлетики, бодибілдингу, аеробної гімнастики, шейпінгу, черлідінгу та йоги. Функціонує тенісний клуб «Коростень».
Церква «Благодаті» (Баптизм)
Юдейська релігія
Синагога, відбудована в 1985 р.
Коростень має свою символіку: герб, гімн, прапор, а також «Статут територіальної громади міста Коростеня» — документ, який гарантує всім членам територіальної громади міста право участі у місцевому самоврядуванні.
Герб та прапор Коростеня затверджено 28-ю сесією міської ради IV скликання 23 серпня 2005 року.
Статут територіальної громади міста Коростеня затверджено 33-ю сесією міської ради IV скликання 28 лютого 2006 року.
Сл. Лілії Бех Муз. Олесь Коляда |
---|
|
Уродженці міста:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.