Loading AI tools
спортивний сезон З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Формула-1 1950 року — сезон чемпіонату світу з автоперегонів у класі Формула-1. Чемпіонат відбувся у період з травня по вересень та складався з 7 Гран-прі. Сезон розпочався з Гран-прі Великої Британії 13 травня та закінчився на Гран-прі Італії 3 вересня. Переможцем в особистому заліку став Джузеппе Фаріна.
1-й чемпіонат світу Формули-1 | |
---|---|
◄ немає Сезон 1950 1951 ► | |
Ніно Фаріна став першим в історії чемпіоном Формули-1 | |
Чемпіон світу | |
Ніно Фаріна (Alfa Romeo) |
Наступні команди та пілоти брали участь у Чемпіонаті світу 1950 року.
Команда | Конструктор | Шасі | Двигун | Шини | Пілот | Гран-прі |
---|---|---|---|---|---|---|
Alfa Romeo SpA | Alfa Romeo | 158 159 |
Alfa Romeo 158 1.5 L8 s | P | Хуан-Мануель Фанхіо | 1–2, 4–7 |
Джузеппе Фаріна | 1–2, 4–7 | |||||
Луїджі Фаджолі | 1–2, 4–7 | |||||
Редж Парнелл | 1 | |||||
Консальво Санезі | 7 | |||||
П'єро Таруффі | 7 | |||||
Scuderia Ambrosiana | Maserati | 4CLT/48 | Maserati 4CLT 1.5 L4 s | D | Девід Мюррей | 1, 7 |
Девід Гемпшир | 1, 6 | |||||
Редж Парнелл | 6 | |||||
T.A.S.O. Mathieson | ERA | E | ERA 1.5 L6 s | D | Леслі Джонсон | 1 |
Пітер Вокер | ERA | E | ERA 1.5 L6 s | D | Пітер Вокер | 1 |
Тоні Ролт | 1 | |||||
Джо Фрай | Maserati | 4CL | Maserati 4CL 1.5 L4 s | D | Джо Фрай | 1 |
Браян Шо-Тейлор | 1 | |||||
Кат Гаррісон | ERA | B | ERA 1.5 L6 s | D | Кат Гаррісон | 1–2, 7 |
Боб Джерард | ERA | B A |
ERA 1.5 L6 s | D | Боб Джерард | 1–2 |
Automobiles Talbot-Darracq | Talbot-Lago | T26C-DA T26C T26C-GS |
Talbot 23CV 4.5 L6 | D | Ів Жиро-Кабанту | 1, 4–6 |
Луї Розьє | 1, 4–6 | |||||
Філіп Етанселен | 1, 5 | |||||
Ежен Мартен | 1, 4 | |||||
Реймонд Зоммер | 6 | |||||
Ecurie Belge | Talbot-Lago | T26C | Talbot 23CV 4.5 L6 | D | Джонні Клас | 1–2, 4–7 |
Officine Alfieri Maserati | Maserati | 4CLT/48 | Maserati 4CLT 1.5 L4 s | P | Луї Широн | 1–2, 4, 6–7 |
Франко Роль | 2, 6–7 | |||||
Enrico Platé | Maserati | 4CLT/48 | Maserati 4CLT 1.5 L4 s | P | Туло де Граффенрід | 1–2, 4, 7 |
Бірабонгзе Банудей | 1–2, 4, 7 | |||||
Джо Келлі | Alta | GP | Alta 1.5 L4 s | D | Джо Келлі | 1 |
Джеффрі Кросслі | Alta | GP | Alta 1.5 L4 s | D | Джеффрі Кросслі | 1, 5 |
Scuderia Achille Varzi | Maserati | 4CLT/48 4CL |
Maserati 4CLT 1.5 L4 s Maserati 4CL 1.5 L4 s |
P | Хосе Фройлан Гонсалес | 2, 6 |
Альфредо П'ян | 2 | |||||
Нелло Пагані | 4 | |||||
Тоні Бранка | 4 | |||||
Horschell Racing Corporation | Cooper-JAP | T12 | JAP 1.1 V2 | D | Гаррі Шелл | 2 |
Equipe Gordini | Simca-Gordini | T15 | Simca-Gordini 15C 1.5 L4 s | E | Роберт Манзон | 2, 6–7 |
Моріс Трентіньян | 2, 7 | |||||
Філіп Етанселен | Talbot-Lago | T26C T26C-DA |
Talbot 23CV 4.5 L6 | D | Філіп Етанселен | 2, 4, 6–7 |
Ежен Шабу | 6 | |||||
Ecurie Rosier | Talbot-Lago | T26C T26C-GS |
Talbot 23CV 4.5 L6 | D | Луї Розьє | 2, 7 |
Анрі Луво | 7 | |||||
Пітер Вайтгед | Ferrari | 125 | Ferrari 125 F1 1.5 V12 s | D | Пітер Вайтгед | 2, 6–7 |
Scuderia Ferrari | Ferrari | 125 166F2-50 275 375 |
Ferrari 125 F1 1.5 V12 s Ferrari 166 F2 2.0 V12 Ferrari 275 F1 3.3 V12 Ferrari 375 F1 4.5 V12 |
P | Луїджі Віллорезі | 2, 4–6 |
Альберто Аскарі | 2, 4–7 | |||||
Реймонд Зоммер | 2, 4 | |||||
Доріно Серафіні | 7 | |||||
Scuderia Milano | Maserati-Speluzzi | 4CLT/50 | Speluzzi 1.5 L4 s[1] | P | Феліче Бонетто | 4, 6 |
Франко Комотті | 7 | |||||
Milano-Speluzzi[2] | 1[2] | Феліче Бонетто | 7 | |||
Ecurie Bleue | Talbot-Lago | T26C | Talbot 23CV 4.5 L6 | D | Гаррі Шелл | 4 |
П'єр Левег | Talbot-Lago | T26C | Talbot 23CV 4.5 L6 | D | П'єр Левег | 5–7 |
Реймонд Зоммер | Talbot-Lago | T26C | Talbot 23CV 4.5 L6 | D | Реймонд Зоммер | 5, 7 |
Ecurie Lutetia | Talbot-Lago | T26C-DA | Talbot 23CV 4.5 L6 | D | Ежен Шабу[lower-alpha 1] | 5–6 |
Antonio Branca | Maserati | 4CL | Maserati 4CL 1.5 L4 s | P | Тоні Бранка | 5 |
Шарль Поцці | Talbot-Lago | T26C | Talbot 23CV 4.5 L6 | D | Шарль Поцці | 6 |
Луї Розьє | 6 | |||||
Клементе Біондетті | Ferrari-Jaguar | Biondetti/166 SC | Jaguar XK 3.4 L6 | P | Клементе Біондетті | 7 |
Пауль Піч | Maserati | 4CLT/48 | Maserati 4CLT 1.5 L4 s | P | Пауль Піч | 7 |
Ґі Мересс | Talbot-Lago | T26C | Talbot 23CV 4.5 L6 | D | Ґі Мересс | 7 |
Джерело:[4] |
№ | Гран-прі | Траса | Дата |
---|---|---|---|
1 | Гран-прі Великої Британії | Автодром Сільверстоун, Сільверстоун | 13 травня |
2 | Гран-прі Монако | Міська траса Монте-Карло, Монте-Карло | 21 травня |
3 | 500 миль Індіанаполіса | Індіанаполіс Мотор Спідвей, Спідвей, Індіана | 30 травня[lower-alpha 2] |
4 | Гран-прі Швейцарії | Бремгартен, Берн | 4 червня |
5 | Гран-прі Бельгії | Спа-Франкоршам, Спа | 18 червня |
6 | Гран-прі Франції | Реймс-Ге, Ге | 2 липня |
7 | Гран-прі Італії | Автодром Монца, Монца | 3 вересня |
Джерело:[5] |
Передумови перегонів "Формули-1" з'явилися в 1920-і і 1930-і роки на чемпіонатах Гран-прі Європи. Перед Другою світовою війною організаціям, які беруть участь у Гран-прі, був сформульований перший регламент проведення чемпіонату. Планувалося, що він почне діяти в 1941, але через війну, ці правила вступили в силу тільки в 1946.
Сформована FIA (Міжнародна автомобільна федерація), в 1946 представила остаточно сформовані правила "Формули 1", які вступили в силу у 1947 році.
1947 прийнято вважати початком ери "Королівських автоперегонів — Формули 1". Саме з цього року почали проводитися змагання у класі "Формула А", він передбачав робочий об'єм атмосферних двигунів 4500 см³, а оснащених компресором — 1500 см³. Цей клас і став прабатьком першої формули. Рішення про проведення чемпіонатів світу з автоперегонів у класі "Формула 1" було прийнято FIA в 1949 за ініціативою делегата від Італії Антоніо Брівіо Сфорца.
Вимоги до автомобілів з класу "Формула А" дозволяли брати участь у перегонах автомобілів довоєнної розробки, таким, як "Alfa-Romeo-158" або "Maserati-4CL".
Система нарахування очок була прямо протилежна тим, що використовувалися в чемпіонатах світу серед марок в 1925-1927 і чемпіонатах Європи у 1935-1939: там використовувалася система "штрафних" очок, і завданням учасників було набрати їх якомога менше, а за регламентом Формули 1, очки в чемпіонаті нараховувалися за місця на фініші з першого по п'яте за наступною схемою: 8-6-4-3-2; ще одне очко присуджувалося за найкраще коло в гонці. Чемпіоном ставав гонщик, який набрав найбільшу кількість очок. У залік чемпіонату йшли чотири найкращі результати із семи етапів, причому одним з них стала американська 500-мильні перегони в Індіанаполісі — таким чином, FIA вирішила спробувати звести разом європейський і американський автоспорт, шляхи яких до того часу вже встигли дещо розійтися.
Перший чемпіонат світу відкрився 13 травня 1950 перегонами на Гран Прі Великої Британії на трасі Сільверстоун. Несподіванок вона не піднесла: заводська команда "Alfa-Romeo", зі своїми автомобілями моделі "-158" домінувала на гоночних трасах в післявоєнні роки, не підвела і тут. Три її основних гонщика — Джузеппе Фаріна, Хуан Мануель Фанхіо і Луїджі Фаджолі — зайняли перші три місця на старті. Фанхіо був змушений зійти через поломку двигуна, і першим до фінішу прийшов Фаріна, на 2,6 секунди випередивши Фаджолі. Інші два місця у заліковій п'ятірці дісталися гонщикам на французьких "Talbot-Lago-T26C" — Іву Жіро-Кабанту і Луї Розьє, — але вони програли Фаріна по два кола.
На наступному етапі — Гран-Прі Монако 21 травня — вже на старті стався великий завал, в результаті якого з перегонів відразу вибуло дев'ять учасників, в тому числі Фаріна і Фаджолі. За їхньої відсутності Фанхіо, який, вигравши старт з поул-позиції, уникнув всіх колізій, виграв з середньою швидкістю 98,70 км/г (ці перегони досі залишаються найповільнішими в історії чемпіонатів світу). Друге місце з колом відставання зайняв італієць Альберто Аскарі, що представляв тут команду дебютанта "Ferrari". Третім став знаменитий гонщик довоєнних років Луї Широн на заводській "Maserati", четвертим — Раймон Соммер на "Ferrari" (їхнє відставання від Фанхіо склало вже два і три кола відповідно).
Третім етапом чемпіонату офіційно вважалася американська 500-мильні перегони в Індіанаполісі. Але ніхто з основних учасників чемпіонату туди не приїхав, і в Індіанаполісі правили бал місцеві зірки. Перегони виграв Джонні Парсонс, отримавши дев'ять очок в залік чемпіонату світу.
Потім відбувся Гран Прі Швейцарії, де тріо гонщиків "Alfa-Romeo" знову царювало на трасі. Вже звично зайнявши перші три місця в кваліфікації, а потім впоравшись з прорвом на старті вперед з другого ряду Аскарі, Фанхіо, Фаріна і Фаджолі тікали все далі й далі від решти, на чолі яких йшли Аскарі і Віллорезі на "Ferrari". У підсумку переміг Фаріна, Фаджолі став другим, відставши на 0,4 секунди, а от Фанхіо, як і в Сільверстоуні, не пощастило: поломка двигуна. Зійшли і обидва гонщики "Ferrari", і третє місце зайняв Розьє.
За підсумками чотирьох етапів таблицю чемпіонату очолював Фаріна з 18 очками. У Фаджолі було 12, а у Фанхіо — всього дев'ять. Однак аргентинець не змирився з таким станом речей і виграв п'ятий етап, який відбувся в Бельгії. Фаджолі знову зайняв друге місце, а третім став Розьє. Лідер чемпіонату, стартувавши з поул-позиції, фінішував лише четвертим, відчуваючи проблеми з трансмісією на останніх колах. Деяку інтригу в перегони вніс Соммер на "Talbot", що лідирував п'ять кіл після того, як гонщики "Alfa-Romeo" відвідали бокси для дозаправки. До нещастя, француз змушений був припинити боротьбу: згорів двигун на його автомобілі.
Шостий етап Гран-Прі Франції знову закінчився перемогою Фанхіо, на рахунку якого тут було й найкраще коло. Фаджолі в третій раз поспіль фінішував другим, а третє місце зайняв Пітер Вайтгед на новій "Ferrari 375" з атмосферним двигуном, що дебютувала на минулому етапі в Спа-Франкоршамп (він, проте, був приватним гонщиком, а сама "Scuderia Ferrari" в Реймсі відсутня). Що до Фаріни, то він спочатку йшов першим, потім проблеми з подачею палива відкинули його далеко назад. Джузеппе зумів прорізати пелотон і вийти на третє місце, але лише для того, щоб незабаром зійти остаточно.
Після шести перегонів у чемпіонаті склалася така ситуація: Фанхіо мав 26 очок, Фаджолі — 24, Фаріна — 22. Тільки ці три гонщики могли розіграти між собою титул чемпіона світу: у Розьє на четвертому місці було тільки 10 очок.
Чемпіонат закінчувався Гран Прі Італії в Монці. Вдруге в сезоні в перший ряд стартового поля прорвався гонщик на автомобілі іншої марки, ніж "Alfa-Romeo": першим був у Монако Хосе Фройлан Гонсалес на "Maserati", а в Монці Аскарі за кермом "Ferrari" показав у кваліфікації другий результат. Зі старту перегони очолив Фаріна, постійно відбиваючи атаки Аскарі. Альберто навіть зумів на два кола вийти вперед. Фанхіо йшов на третьому місці, показавши найкраще коло в гонці, але зійшов на двадцять четвертому колі через поломку коробки передач. Трьома колами раніше зійшов і Аскарі. Обидва вони продовжили перегони: Фанхіо — на автомобілі П'єро Таруффі, а Аскарі — Доріна Серафіно.
Але якщо Аскарі вдалося фінішувати на другому місці, то Фанхіо незабаром остаточно з'їхав: згорів двигун. Фаріна виграв перегони, випередивши Аскарі на 1 хвилину 18,6 секунд, і став першим чемпіоном світу в класі Формула-1. Третім, слідом за екіпажем Аскарі — Серафіно, фінішував Фаджолі, однак до свого рахунку він нічого не додав — його 24 очки були отримані за чотири других місця — і, таким чином, став третім, маючи загальну суму очок на одне більше, ніж Фанхіо, який посів друге місце.
Аргентинець Хуан-Мануель Фанхіо в наступні роки п'ять разів ставав чемпіоном світу. Фанхіо запам'ятався одним з найбільших гонщиків Формули-1 і довгий час був рекордсменом за кількістю чемпіонських титулів.
Заліку Кубка конструкторів в ті роки не існувало, але, якщо б він проводився, то переможцем першого Чеміонату світу Формули-1 з великим відривом став би італійський конструктор Alfa Romeo.
№ | Гран-прі | Поул-позиція | Швидке коло | Переможець | Конструктор | Шини | Звіт |
---|---|---|---|---|---|---|---|
1 | Гран-прі Великої Британії | Джузеппе Фаріна | Джузеппе Фаріна | Джузеппе Фаріна | Альфа Ромео | P | Звіт |
2 | Гран-прі Монако | Хуан-Мануель Фанхіо | Хуан-Мануель Фанхіо | Хуан-Мануель Фанхіо | Альфа Ромео | P | Звіт |
3 | 500 миль Індіанаполіса | Волт Фолкнер | Джонні Парсонс | Джонні Парсонс | Kurtis Kraft-Offenhauser | F | Звіт |
4 | Гран-прі Швейцарії | Хуан-Мануель Фанхіо | Джузеппе Фаріна | Джузеппе Фаріна | Альфа Ромео | P | Звіт |
5 | Гран-прі Бельгії | Джузеппе Фаріна | Джузеппе Фаріна | Хуан-Мануель Фанхіо | Альфа Ромео | P | Звіт |
6 | Гран-прі Франції | Хуан-Мануель Фанхіо | Хуан-Мануель Фанхіо | Хуан-Мануель Фанхіо | Альфа Ромео | P | Звіт |
7 | Гран-прі Італії | Хуан-Мануель Фанхіо | Хуан-Мануель Фанхіо | Джузеппе Фаріна | Альфа Ромео | P | Звіт |
Джерело:[6] |
Очки отримують перші п'ять пілотів. Додаткове очко нараховується пілоту, що встановив найшвидше коло гонки. Лише чотири найкращі результати зараховуються до загальної кількості очок кожного пілота, відкинуті результати показані в дужках.
Позиція | 1-ша | 2-га | 3-тя | 4-та | 5-та | НК |
---|---|---|---|---|---|---|
Очки | 8 | 6 | 4 | 3 | 2 | 1 |
|
|
Примітки:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.