Індіанаполіс 500

Індіанаполіс 500 (англ. Indianapolis 500-Mile Race) — щорічні автомобільні гонки на трасі Індіанаполіс Мотор Спідвей у американському поселенні Спідвей на передмісті Індіанаполісу штату Індіана, що відбуваються останній понеділок травня у національне свято День пам'яті. У 1950–1960 роках гонка в Індіанаполісі була одним з етапів чемпіонату Формули-1. Через викладення траси цеглою 1910/11 її ще називають «старою цегельнею».

Традиція

Переможець перегонів 1912 Джо Давсон

Згідно з традицією із 1936 кожен переможець перегонів на подіумі отримує пляшку молока. Традицію започаткував 1933 Луїс Меєр, що здобув другу перемогу в Інді. Після третьої перемоги 1936 він знову попросив склянку молока, однак натомість отримав пляшку з молоком. Фотограф зробив знімок Меєра, коли той пив з пляшки і показував три пальці, щоб вказати на свою третю перемогу. У 1947–1955 роках традиція призупинялась, а згодом знову відновлювалась. З 1956 її порушив лише Емерсон Фіттіпальді, випивши 1993 склянку апельсинового соку. Місцева молочна компанія почала пропонувати молоко усім переможцям перегонів. Сучасним переможцям подають 2 % знежирене молоко.^[1].

Історія

Траса Indianapolis Motor Speedway

Пежо — перша іноземна машина-переможець. 1913

GF09 — переможець 2003

Переможець Інді. 2014

У 1909 було збудовано першу у США трасу для автомобільних перегонів з гравійно-асфальтовим покриттям. Погіршення стану покриття призвело до смертельних випадків, але велика кількість глядачів переконала власника підприємця Карла Г. Фішера^[en] вкласти 155.000 доларів у ремонт дороги 3,2 млн цеглин і бетонної стіни висотою 0,84 м навколо траси. Через зменшення кількості глядачів впродовж перегонів 1910 власники вирішили організувати велику гонку за прикладом європейської 24 години Ле-Мана. Вони обрали перегони на 500 миль (804.672 км), що рівнозначне 200 колам на трасі Indianapolis Motor Speedway. Що найважливіше - призначили приз у 25.000 доларів (тоді еквівалент 37,615 кг золота). Це дозволило перегонам отримати привілейований статус.

Перші перегони відбулись 30 травня 1911 за участі 80.000 глядачів для машин з робочим об'ємом мотора до 9800 см³. У перегонах 1912 приз підняли до 50.000 доларів, 1913 об'єм обмежили 7400 см³. Перегони привернули увагу європейців, що виграли усі довоєнні перегони.

Після завершення Першої світової війни у США на провідні позиції у розробці гоночних машин просунувся інженер Гаррі Міллер^[en], чию компанію 1933 викупив Оффенгаузер^[en]. Європейці повернулись до Інді 500 наприкінці 1930-х років, хоча не змогли перемогти. Американці домінували у перегонах до 1950-х років, коли ті стали етапом світового чемпіонату Формули-І, але і тоді не усі європейські учасники чемпіонату брали участь у перегонах. Альберто Аскарі 1952 зійшов на 40 колі і того року це були єдині перегони, у яких він брав участь, і не переміг. Через небажання європейців брати участь у Інді 500 та через значні кошти на переїзд, Формула-І відмовилась від них. На свій страх заради значного призу команда Лотус і Джим Кларк стартували 1963, 1964 і 1965, коли він переміг. Британець Грем Гілл переміг 1966 на Lola-Ford^[2]. Американський виробник моторів Offenhauser, що з 1930-х років домінував у Інді 500, приєднався у 1970-х роках до McLaren. Та прогрес європейських технологій був стрімким для конкурентоздатності американських виробників і з 1978 усі основні автоучасники Інді 500 були збудовані на базі європейських шасі, моторів. З 1980-х все більше неамериканських учасників починають стартувати у перегонах, а з 1990-х вони починають домінувати через кризу в американських серіях перегонів. Мотори з турбонаддувом повернули 2012 року.

З 1971 до перегонів допустили перших жінок-репортерів, з 1977 взяло участь 8 жінок-водіїв, з яких тільки Даніка Патрік пройшла їх до фінішу, зайнявши 2005 четверте місце.

У наші дні перегони відвідує до 270 тисяч глядачів.

Назва

Borg-Warner Trophy вручають переможцеві Інді 500

На початку перегони іменувались «Міжнародні 500-мильні лотереї перегони», «Індіанаполіс 500» (1911–1919). 1919 її назвали «Вільний тоталізатор» (англ. Liberty Sweepstakes), згодом «Міжнародний тоталізатор» (англ. International Sweepstakes), що з кількома варіаціями друкувалось на квитках. Одночасно після СВ2 вживались назви «500», «500-мильні перегони»(англ. The 500-Mile Race), «Індіанаполіс 500-мильні перегони» (англ. Indianapolis 500-Mile Race), «Індіанаполіс 500» (англ. Indianapolis 500), «Інді 500» (англ. Indy 500), «Річні перегони Дня пам'яті» (англ. Annual Memorial Day race). У 1981 застосували назву «65 Індіанаполіс 500-мильна гонка» (англ. 65th Indianapolis 500-Mile Race) і надалі її офіційно вживають з порядковим номером перегонів та унікальною щорічною емблемою. Це було пов'язано з кризою у американських перегонах після створення серії Champ Car^[en] (Championship Auto Racing Teams (CART)), куди перейшло більшість команд з United States Auto Club^[en], під контролем якої залишились лише Інді 500. На 1995 власник траси Індіанаполіс Мотор Спідвей Тоні Джордж створив нову гоночну серію Інді Ліга Перегонів (англ. Indy Racing League (IRL)). Через зниження популярності CART дозволив своїм командам виступ у Інді 500, куди перейшли найбільші команди (2000/02) (лише там згідно із законом дозволяли рекламу тютюнових виробів). Після відходу титульного спонсора, 2 з 3 виробників моторів чемпіонат CART збанкрутував, після чого став називатись ChampCar World Series (CCWS). Зрештою 2008 вона збанкрутувала і єдиною серією перегонів з відкритими колесами у США залишилась IRL. 2009 до святкування 100-річчя відкриття траси, 100-річчя перших перегонів оголосили ювілейне 3-річчя. На квитках 1993 розмістили напис «93-500 миль Міжнародний Тоталізатор»(англ. 93rd 500 Mile International Sweepstakes).

Зрештою, ще на кубку 1936 Borg-Warner Trophy^[en] було розміщено напис «Indianapolis 500-Mile Race» (укр. Індіанаполіс 500-мильні перегони).

Переможці гонок

Рік	Дата	Водій	Машина	Мотор	Команда/Власник	Час
1911[en]	30 травня	США Ray Harroun[en]	Marmon	Marmon	Nordyke & Marmon Company	6:42:08,039
1912[en]	30 травня	США Joe Dawson[en]	National[en]	National	National Motor Vehicle Company	6:21:06,144
1913[en]	30 травня	Франція Jules Goux[en]	Peugeot	Peugeot	Peugeot	6:35:05,108
1914[en]	30 травня	Франція René Thomas[en]	Delage	Delage	Louis Delâge Company	6:03:45,060
1915[en]	31 травня	Італія Ralph DePalma[en]	Mercedes	Mercedes	E.C. Patterson	5:33:55,619
1916[en]	30 травня	Велика Британія Dario Resta[en]	Peugeot	Peugeot	Peugeot Auto Racing Company	3:34:16,990
1917 1918		Перегони не проводились	через	вступ	США до війни
1919[en]	30 травня	США Howdy Wilcox[en]	Peugeot	Peugeot	I.M.S. Corporation	5:40:42,930
1920[en]	30 травня	Франція Gaston Chevrolet[en]	Frontenac[en]	Frontenac	William Small Company	5:38:31,901
1921[en]	30 травня	США Tommy Milton[en]	Frontenac	Frontenac	Луї Шевроле	5:34:44,578
1922[en]	30 травня	США Jimmy Murphy[en]	Duesenberg	Miller[en]	Jimmy Murphy[en]	5:17:30,845
1923[en]	30 травня	США Tommy Milton[en]	Miller[en]	Miller[en]	H.C.S. Motor Company	5:31:19,618
1924[en]	30 травня	США Lora Corum[en]	Duesenberg	Duesenberg	Duesenberg	5:05:23,595
		США Joe Boyer[en]
1925[en]	30 травня	США Pete DePaolo[en]	Duesenberg	Duesenberg	Duesenberg	4:56:39,401
1926[en]	30 травня	США Frank Lockhart[en]	Miller[en]	Miller[en]	Peter Kreis[en]	5:12:48,768
1927[en]	30 травня	США George Souders[en]	Duesenberg	Duesenberg	William S. White	5:07:33,022
1928[en]	30 травня	США Louis Meyer[en]	Miller[en]	Miller[en]	Alden Sampson	5:01:33,725
1929[en]	30 травня	США Рей Кіч	Miller[en]	Miller[en]	M. A. Yagle	5:07:25,458
1930[en]	30 травня	США Billy Arnold[en]	Summers	Miller[en]	Harry Hartz[en]	4:58:39,720
1931[en]	30 травня	США Louis Schneider[en]	Stevens[pl]	Miller[en]	Louis Schneider[en]	5:10:27,948
1932[en]	30 травня	США Fred Frame[en]	Wetteroth[en]	Miller[en]	Harry Hartz[en]	4:48:03,761
1933[en]	30 травня	США Louis Meyer[en]	Miller[en]	Miller[en]	Louis Meyer[en]	4:48:00,774
1934[en]	30 травня	США Bill Cummings[en]	Miller[en]	Miller[en]	H. C. Henning	4:46:05,254
1935[en]	30 травня	США Kelly Petillo[en]	Wetteroth[en]	Offenhauser[en]	Kelly Petillo[en]	4:42:22,771
1936[en]	31 травня	США Louis Meyer[en]	Stevens[pl]	Miller[en]	Louis Meyer[en]	4:35:03,314
1937[en]	31 травня	США Louis Meyer[en]	Shaw[en]	Offenhauser[en]	Wilbur Shaw[en]	4:24:07,861
1938[en]	30 травня	США Floyd Roberts[en]	Wetteroth[en]	Miller[en]	Lou Moore[en]	4:15:58,362
1939[en]	30 травня	США Wilbur Shaw[en]	Maserati[pl]	Maserati[pl]	Boyle Racing Headquarters	4:20:47,412
1940[en]	30 травня	США Wilbur Shaw[en]	Maserati[pl]	Maserati[pl]	Boyle Racing Headquarters	4:22:31,201
1941[en]	30 травня	США Floyd Davis[en]	Wetteroth[en]	Offenhauser[en]	Lou Moore[en]	4:20:36,266
1942 1945		Перегони не проводились	через	вступ	США до війни

Рік	Дата	Водій	Машина	Мотор	Команда/Власник	Час
1946[en]	30 травня	США George Robson[en]	Adams[pl]	Sparks	Thorne Engineering	4:21:16,711
1947[en]	30 травня	США Mauri Rose[en]	Deidt[en]	Offenhauser[en]	Lou Moore[en]	4:17:52,159
1948[en]	31 травня	США Mauri Rose[en]	Deidt[en]	Offenhauser[en]	Lou Moore[en]	4:10:23,286
1949[en]	30 травня	США Bill Holland[en]	Deidt[en]	Offenhauser[en]	Lou Moore[en]	4:07:15,939
1950	30 травня	Johnnie Parsons[en]	Kurtis Kraft[en]	Offenhauser[en]	Kurtis Kraft[en]	2:46:55,967
1951[en]	30 травня	США Lee Wallard[en]	Kurtis Kraft[en]	Offenhauser[en]	Murrell Belanger	3:57:38,103
1952[en]	30 травня	США Troy Ruttman[en]	Kuzma	Offenhauser[en]	J. C. Agajanian[en]	3:52:41,930
1953[en]	30 травня	США Bill Vukovich[en]	Kurtis Kraft[en]	Offenhauser[en]	Howard B. Keck[en]	3:53:01,668
1954[en]	30 травня	США Bill Vukovich[en]	Kurtis Kraft[en]	Offenhauser[en]	Howard B. Keck[en]	3:49:17,261
1955[en]	30 травня	США Bob Sweikert[en]	Kurtis Kraft[en]	Offenhauser[en]	John Zink[en]	3:53:59,576
1956[en]	30 травня	США Pat Flaherty[en]	Watson[en]	Offenhauser[en]	John Zink[en]	3:53:28,872
1957[en]	30 травня	США Sam Hanks[en]	Salih	Offenhauser[en]	George Salih	3:41:14,238
1958[en]	30 травня	США Jimmy Bryan[en]	Salih	Offenhauser[en]	George Salih	3:44:21,064
1959[en]	30 травня	США Rodger Ward[en]	Watson[en]	Offenhauser[en]	Leader Cards	3:40:47,470
1960[en]	30 травня	США Jim Rathmann[en]	Watson[en]	Offenhauser[en]	Ken-Paul	3:36:11,384
1961[en]	30 травня	США A.J. Foyt[en]	Trevis[en]	Offenhauser[en]	Bignotti-Bowes Racing	3:35:37,540
1962[en]	30 травня	США Rodger Ward[en]	Watson[en]	Offenhauser[en]	Leader Cards Racing	3:33:50,291
1963[en]	30 травня	США Parnelli Jones[en]	Watson[en]	Offenhauser[en]	J. C. Agajanian[en]	3:29:35,365
1964[en]	30 травня	США A.J. Foyt[en]	Watson[en]	Offenhauser[en]	Ansted-Thompson Racing	3:23:35,813
1965[en]	31 травня	Велика Британія Джим Кларк	Lotus	Ford	Team Lotus	3:19:05,370
1966[en]	30 травня	Велика Британія Грем Гілл	Lola	Ford	Mecom Racing Team[en]	3:27:52,543
1967[en]	30-31 травня	США A.J. Foyt[en]	Coyote	Ford	Ansted-Thompson Racing	3:18:24,211
1968[en]	30 травня	США Bobby Unser[en]	Eagle[en]	Offenhauser[en]	Leader Cards Racing	3:16:13,786
1969[en]	30 травня	США Маріо Андретті	Hawk	Ford	STP Corporation[en]	3:11:14,689
1970[en]	30 травня	США Al Unser[en]	Colt	Ford	Vel’s Parnelli Jones Racing[en]	3:12:37,057
1971[en]	29 травня	США Al Unser[en]	Colt	Ford	Vel’s Parnelli Jones Racing[en]	3:10:11,545
1972[en]	27 травня	США Mark Donohue[en]	McLaren	Offenhauser[en]	Penske Enterprises	3:04:23,851
1973[en]	28-29-30 травня	США Gordon Johncock[en]	Eagle[en]	Offenhauser[en]	Patrick Racing[en]	2:05:25,320*
1974[en]	26 травня	США Johnny Rutherford[en]	McLaren	Offenhauser[en]	Bruce McLaren Motor Racing	3:09:10,094
1975[en]	25 травня	США Bobby Unser[en]	Eagle[en]	Offenhauser[en]	All American Racers[en]	2:54:55,064*
1976[en]	30 травня	США Johnny Rutherford[en]	McLaren	Offenhauser[en]	Bruce McLaren Motor Racing	1:42:52,466*
1977[en]	29 травня	США A.J. Foyt[en]	Coyote	Foyt[en]	A.J. Foyt Enterprises[en]	3:05:57,186
1978[en]	28 травня	США Al Unser[en]	Lola	Cosworth	Chaparral Racing	3:05:54,974
1979[en]	27 травня	США Rick Mears[en]	Penske	Cosworth	Penske Racing	3:08:47,970
1980[en]	25 травня	США Johnny Rutherford[en]	Chaparral[en]	Cosworth	Chaparral Racing	3:29:59,572
1981[en]	24 травня	США Bobby Unser[en]	Penske	Cosworth	Penske Racing	3:35:41,819
1982[en]	30 травня	США Gordon Johncock[en]	Wildcat	Cosworth	Patrick Racing[en]	3:05:09,122
1983[en]	29 травня	США Tom Sneva[en]	March[en]	Cosworth	Bignotti-Cotter	3:05:03,092
1984[en]	27 травня	США Rick Mears[en]	March[en]	Cosworth	Penske Cars	3:03:21,638
1985[en]	26 травня	США Danny Sullivan[en]	March[en]	Cosworth	Penske Cars	3:16:06,090
1986[en]	31 травня	США Bobby Rahal[en]	March[en]	Cosworth	Truesports[en]	2:55:43,457
1987[en]	24 травня	США Al Unser[en]	March[en]	Cosworth	Penske Racing	3:04:59,121
1988[en]	29 травня	США Rick Mears[en]	Penske	Chevrolet	Penske Racing	3:27:10,167
1989[en]	28 травня	Бразилія Емерсон Фіттіпальді	Penske	Chevrolet	Patrick Racing[en]	2:59:01,074
1990[en]	27 травня	Нідерланди Arie Luyendyk[en]	Lola	Chevrolet	Doug Shierson Racing[en]	2:41:18,404
1991[en]	26 травня	США Rick Mears[en]	Penske	Chevrolet	Penske Racing	2:50:00,791
1992[en]	24 травня	США Al Unser Jr[en]	Galmer[en]	Chevrolet	Galles-Kraco Racing[en]	3:43:05,148
1993[en]	30 травня	Бразилія Емерсон Фіттіпальді	Penske	Chevrolet	Penske Racing	3:10:49,860
1994[en]	29 травня	США Al Unser Jr[en]	Penske	Mercedes-Benz	Penske Racing	3:06:29,006
1995[en]	28 травня	Канада Жак Вільнев	Reynard[en]	Cosworth-Ford	Team Green[en]	3:15:17,561
1996[en]	26 травня	США Buddy Lazier[en]	Reynard[en]	Cosworth-Ford	Hemelgarn Racing[en]	3:22:45,753
1997[en]	26-27 травня	Нідерланди Arie Luyendyk[en]	G-Force	Oldsmobile	Treadway Racing[en]	3:25:43,388
1998[en]	24 травня	США Eddie Cheever Jr[en]	Dallara	Oldsmobile	Team Cheever[en]	3:26:40,524
1999[en]	30 травня	Швеція Kenny Bräck[en]	Dallara	Oldsmobile	A.J. Foyt Enterprises[en]	3:15:51,182
2000[en]	28 травня	Колумбія Juan Pablo Montoya	G-Force	Oldsmobile	Chip Ganassi Racing[en]	2:58:59,431
2001[en]	27 травня	Бразилія Hélio Castroneves[en]	Dallara	Oldsmobile	Marlboro Team Penske	3:31:54,180
2002[en]	26 травня	Бразилія Hélio Castroneves[en]	Dallara	Chevrolet	Marlboro Team Penske	3:00:10,871
2003[en]	25 травня	Бразилія Gil de Ferran[en]	G-Force	Toyota	Marlboro Team Penske	3:11:56,989
2004[en]	30 травня	США Buddy Rice[en]	G-Force	Honda	Rahal Letterman Racing[en]	3:14:55,2395*
2005[en]	29 травня	Велика Британія Dan Wheldon[en]	Dallara	Honda	Andretti Green Racing[en]	3:10:21,0769
2006[en]	28 травня	США Sam Hornish Jr[en]	Dallara	Honda	Marlboro Team Penske	3:10:58,7590
2007[en]	27 травня	Велика Британія Dario Franchitti[en]	Dallara	Honda	Andretti Green Racing[en]	2:44:03,5608*
2008[en]	25 травня	Нова Зеландія Scott Dixon[en]	Dallara	Honda	Chip Ganassi Racing[en]	3:28:57,6792
2009[en]	24 травня	Бразилія Hélio Castroneves[en]	Dallara	Honda	Penske Racing	3:19:34,6427
2010[en]	30 травня	Велика Британія Dario Franchitti[en]	Dallara	Honda	Chip Ganassi Racing[en]	3:05:37,0131
2011[en]	29 травня	Велика Британія Dan Wheldon[en]	Dallara	Honda	Bryan Herta Autosport[en]	2:56:11,7267
2012[en]	27 травня	Велика Британія Dario Franchitti[en]	Dallara	Honda	Chip Ganassi Racing[en]	2:58:51,2532
2013[de]	26 травня	Бразилія Tony Kanaan[en]	Dallara	Chevrolet	KV Racing Technology[en]	2:40:03,4181
2014[en]	25 травня	США Ryan Hunter-Reay[en]	Dallara	Honda	Andretti Autosport[en]	2:40:48.2305
2015[en]	24 травня	Колумбія Хуан-Пабло Монтойя				2::

Жертви

Старт гонки. 1922

30 травня 1919 загинув перший водій Артур Турман на перегонах Інді. До 1973 тут загинуло 10 водіїв, що брали участь у перегонах. Зокрема 1955 загинув дворазовий переможець Інді 500 Білл Вукович^[en], який на Kurtis Kraft^[en] врізався у групу машин, що намагались швидко оминути місце аварії.

Під час тестових, кваліфікаційних, тренувальних заїздів на Інді 500 загинуло 23 водії — від Гаррі Мартіна (1911) до Тонні Ренна (2003). Після смерті 17 травня 1959 Джеррі Анзера^[en] внаслідок опіків отриманих ним 2 травня на тренувальному заїзді, United States Automobile Club^[pl] зобов'язав усіх водіїв використовувати жаростійкі комбінезони. Під час тестового заїзду 12 травня 1961 загинув дворазовий чемпіон національної серії USAC Championship Car seasons^[en] (1951–1958) Тоні Беттенгаузен; 7 квітня 1968 британський гонщик Майк Спенс^[en], якого запросили до участі в одній гонці Інді 500; 15 травня 1982 Гордон Смайлі^[en] при спробі перетнути бар'єр у 200 миль/год.

Крім них загинуло четверо механіків в час перегонів (1911/33), семеро в час тренувань (1931/39). На перегонах також загинуло 4 службовців, пожежників (1937/73), п'ятеро глядачів (1923/87).

Поза трасою 1931 загинув 12-річний Вілбур Брінк, якого на подвір'ї власного будинку вбило колесо, що під час аварії на трасі вилетіло з неї і впало на хлопця.

Посилання

• Indianapolis 500 [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
• How to Watch Indy 500 Online [Архівовано 25 травня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
• The Brickyard Vintage Racing Invitational [Архівовано 17 травня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
• Indy Racing League Official website [Архівовано 17 серпня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
• Satterlee, Ralph J. Indianapolis 500 Photographs [Архівовано 17 вересня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
• The Indianapolis 500 (англ.)

Примітки

1. [Indy mystery: Why do Indianapolis 500 winners drink milk? (англ.). Архів оригіналу за 20 січня 2015. Процитовано 20 січня 2015. Indy mystery: Why do Indianapolis 500 winners drink milk? (англ.)]
2. Official Box Score (англ.). Архів оригіналу за 13 липня 2011. Процитовано 20 січня 2015.