Тхайнгуєн (місто)

Тхайнгуєн (в'єт. Thái Nguyên, слухати^ⓘ) — місто і муніципалітет у В'єтнамі. Він є столицею і найбільшим містом провінції Тхайнгуєн. Місто має 1-шу категорію серед провінційних міст і є дев'ятим за величиною^[2]. У В'єтнамі широковідомий своїм чаєм.^[3] У 1959 році він став першим містом у В'єтнамі, де запрацював сталеливарний завод^[4]. Зараз у місті є великий і швидкозростаючий регіональний університетський комплекс^[5]. Населення міста становить 330 000 (на 2010 рік).

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тхайнгуєн.

Тхайнгуєн в'єт. Thành phố Thái Nguyên
Тхайнгуєн
Основні дані
21°36′ пн. ш. 105°51′ сх. д.
Країна	В'єтнам
Адмінодиниця	Тхайнгуєн
Столиця для	Тхайнгуєн (провінція В'єтнаму)
Площа	189,705 км²
Населення	330 000 (2010)
· густота	1740 осіб/км²
Міста-побратими	Сало, Лінчепінг (2010)[1]
Телефонний код	(+84) 61
Часовий пояс	+7
GeoNames	1566319
OSM	r7113554 ·R
Міська влада
Мапа
Тхайнгуєн Тхайнгуєн (В'єтнам)
Тхайнгуєн у Вікісховищі

Географія

Місто розташоване на річці Кау. Його площа становить близько 189,705 км².

Клімат

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим субтропічним кліматом. Найтепліший місяць — червень із середньою температурою 28.9 °C (84 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 15.6 °С (60 °F).^[6]

Клімат Тхайнгуєна
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Абсолютний максимум, °C	27	27	30	32	37	38	37	36	35	35	32	28	38
Середній максимум, °C	19	20	22	26	31	32	32	32	31	29	26	21	27
Середня температура, °C	15	17	20	23	27	28	28	28	27	25	22	17	23
Середній мінімум, °C	11	14	18	21	24	25	25	25	23	21	18	14	20
Абсолютний мінімум, °C	2	8	10	13	17	22	22	22	18	17	10	6	2
Норма опадів, мм	10	40	60	100	260	350	440	430	210	100	40	20	2100
Днів з дощем	1	3	4	5	6	17	19	19	11	7	4	1	102
Вологість повітря, %	75	82	85	86	82	80	84	86	85	82	82	80	82
Джерело: Weatherbase

Історія

Місто зіграло важливу роль у боротьбі В'єтнаму за незалежність під час французької колоніальної епохи.

Повстання у Тхайнгуєн у 1917 році було найбільшим і надзвичано руйнівним антиколоніальним повстанням у французькому Індокитаї між Умиротворенням Тонкіну^[en] у 1880 році і Повстанням у Нге-Тіні 1930—1931^[7]. У серпні 1917 року в'єтнамські тюремні охоронці повстали у найбільшій у регіоні Нгуєнській в'язниці. За допомогою звільнених ув'язнених — звичайних злочинців, а також політичних ув'язнених — і зі зброєю захопленою у арсеналу, повстанці змогли взяти під свій контроль місцеві органи влади. Потім вони створили укріплений периметр, створений за допомогою французьких чиновників та місцевих співробітників, і закликали до загального повстання. Хоча вони змогли лише утримати місто протягом п'яти днів, французькі війська не змогли заспокоїти околиці ще протягом шести місяців, у результаті чого загинуло багато людей з обох сторін.^[7]

Під час Першої індокитайської війни, провінція відіграє важливу роль як безпечна зона для В'єтмінь, скорочено ATK (в'єт. An Toàn Khu, "безпечна зона"; кит. 安全区). У 1956 році місто стало штаб-квартирою північного військового округу і називалося В'єтбак до возз'єднання у 1975 році.

Початково Тхайнгуєн був невеликим поселенням, яке включало чотири житлові квартали, два містечка і шість комун з населенням близько 140 000, Тхайнгуєн став містом 19 жовтня 1962 року. До цієї дати, область була частиною комуни Донгмо (в'єт. Đồng Mô), району Донгхі (в'єт. Đồng Hỷ).

Адміністративно-територіальний устрій

Тхайнгуєн включає в себе 19 районів та 9 комун.

Райони

Trưng Vương Thịnh Đán Tân Long Quán Triều Quang Vinh Quang Trung Hoàng Văn Thụ

Đồng Quang Phan Đình Phùng Túc Duyên Tân Thịnh Gia Sàng Tân Lập

Phú Xá Cam Giá Trung Thành Hương Sơn Tân Thanh Tích Lương

Комуни

Tân Cương Phúc Trìu Phúc Xuân Thịnh Đức Phúc Hà

Lương Sơn Cao Ngạn Đồng Bẩm Quyết Thắng Đồng Mô

Галерея

• 
  Гігантський чайник біля чайної компанії Танкуонг
• 
  Головні ворота сталеливарного заводу
• 
  Музей етнічної культури
• 
  Університет Тхайнгуєна, головна адміністративна будівля

Примітки

1. https://www.linkoping.se/contentassets/a736c879059040aeb86eacddc492bfa6/positionspapper-thai-nguyen-vietnam.pdf?498a13
2. QUYẾT ĐỊNH VỀ VIỆC CÔNG NHẬN THÀNH PHỐ THÁI NGUYÊN LÀ ĐÔ THỊ LOẠI I TRỰC THUỘC TỈNH THÁI NGUYÊN
3. Thai Nguyen brews up a tasty tea festival. Vietnam Investment Review. 5 листопада 2011. Архів оригіналу за 16 січня 2012. Процитовано 19 червня 2012.
4. TISCO - Leading Light of Steel Industry. Vietnam Business Forum. 3 травня 2012. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 червня 2012.
5. Thai Nguyen University. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 19 червня 2012.
6. Клімат Тхайнгуєна
7. Zinoman, Peter (2000). Colonial Prisons and Anti-colonial Resistance in French Indochina: The Thai Nguyen Rebellion, 1917. Modern Asian Studies. 34: 57—98. Процитовано 20120607.