Тарасюк Борис Іванович
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Бори́с Іва́нович Тарасю́к (нар. 1 січня 1949, смт Дзержинськ (нині — Романів), Житомирська область, Україна) — український дипломат і політичний діяч. Постійний представник України при Раді Європи (з 2019).
Борис Іванович Тарасюк | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Постійний представник України при Раді Європи | ||||||
Нині на посаді | ||||||
На посаді з | 24 грудня 2019 | |||||
Президент | Володимир Зеленський | |||||
Попередник | Дмитро Кулеба | |||||
Міністр закордонних справ України | ||||||
4 лютого 2005 — 30 січня 2007 (в.о. з 5 грудня 2006) | ||||||
Президент | Віктор Ющенко | |||||
Попередник | Костянтин Грищенко | |||||
Наступник | Володимир Огризко (в. о.) | |||||
17 квітня 1998 — 29 вересня 2000 | ||||||
Президент | Леонід Кучма | |||||
Попередник | Геннадій Удовенко | |||||
Наступник | Анатолій Зленко | |||||
Посол України в Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі і Глава Місії України при НАТО за сумісництвом | ||||||
вересень 1995 — квітень 1998 | ||||||
Президент | Леонід Кучма | |||||
Попередник | Володимир Василенко | |||||
Наступник | Костянтин Грищенко | |||||
Народився | 1 січня 1949(1949-01-01) (75 років) смт Дзержинськ, Житомирська область, Українська РСР, СРСР | |||||
Відомий як | політик, дипломат | |||||
Громадянство | СРСР→ Україна | |||||
Національність | українець | |||||
Alma mater | Інститут міжнародних відносин Київського університету і КНУ імені Тараса Шевченка | |||||
Політична партія | Батьківщина | |||||
У шлюбі з | Тарасюк Ніна Євгенівна, 1948 р.н. | |||||
Діти | доньки Оксана (1972 р.н) і Богдана (1980 р.н.), син Олег (1984 р.н.) | |||||
Професія | дипломат | |||||
Нагороди | ||||||
Борис Іванович Тарасюк на сайті Верховної Ради | ||||||
Двічі Міністр закордонних справ України (1998—2000, 2005—2007). Спів-Президент Парламентської асамблеї «Східного партнерства» (Co-President of PA EuroNEST) — 2005—2011, 2018—2019.
Народний депутат України 4-го, 5-го, 6-го, 7-го, 8-го скликань, заступник голови Комітету в закордонних справах ВРУ (з 2014 року).
Голова Народного руху України (2003—2012).
Ідеолог європейської та євроатлантичної інтеграції України[3]. Засновник і директор Інституту євро-атлантичного співробітництва (2001) та голова Громадської ради першого національного ілюстрованого часопису міжнародного життя «ЄвроАтлантика» (2003).
У 2000 році під тиском Кремля, ФСБ та МЗС РФ звільнений з посади Міністра закордонних справ України
У 2005 році вдруге очолив МЗС України в результаті перемоги Помаранчевої революції як один із лідерів Комітету національного спротиву (листопад 2004 — січень 2005).