Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Верховна Рада України VII скликання

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Верховна Рада України VII скликання
Remove ads

Верховна Рада України VII скликання обрана на чергових виборах 28 жовтня 2012 року та діяла до 27 листопада 2014 року.

Коротка інформація Дата створення / заснування, Країна ...
Remove ads

Історія

Узагальнити
Перспектива

Вибори

Докладніше: Парламентські вибори в Україні 2012

28 жовтня 2012 року в Україні відбулися чергові парламентські вибори, за результатами яких було сформовано Верховну Раду України сьомого скликання. Вибори відбувалися за змішаною системою: 225 (половина) депутатів обиралися за пропорційною системою (за партійними списками у загальнодержавному багатомандатному окрузі), а інші 225 депутатів обиралися за мажоритарною системою (в окремих одномандатних округах).

За пропорційною системою до парламенту потрапили представники від 5 партій, які подолали 5%-й виборчий бар'єр: Партія регіонів, Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», Партія «УДАР» Віталія Кличка, Комуністична партія України і Всеукраїнське об'єднання «Свобода».

Більше інформації Партія (у дужках — лідер), Місця ...

Початок роботи

Thumb
Схема розміщення депутатських фракцій і груп у залі Верховної Ради України 7 скликання

12 грудня 2012 року відбулося перше засідання новообраного складу парламенту. У цей день новообрані депутати склали присягу, сформували 5 фракцій (відповідно до 5 партій, що пройшли до парламенту за пропорційною системою) та обрали лічильну комісію[1][2][3][4]. Водночас у парламенті декілька разів відбувалися сутички, зокрема через те, що двоє депутатів обраних від партії «Батьківщина» (Олександр та Андрій Табалови) відмовилися входити до відповідної фракції та залишились безпартійними[5][6][7]. Також представники трьох фракцій опозиції (Батьківщина, УДАР та Свобода) кілька разів упродовж дня блокували трибуну[8][9].

Наступного дня 13 грудня Верховна Рада продовжила своє засідання і обрала 250-ма голосами Головою Верховної Ради представника Партії регонів Володимира Рибака.[10][11] Під час обговорення кандидатур на посаду спікера у залі відбулося дві бійки через неперсональне голосування депутатів від провладних фракцій та через виступ одного з депутатів російською мовою[12][13]. Внаслідок бійок було зламано одну зі стійок з 5-ма гніздами для карток голосування, де мали сидіти представники УДАРу[14].

Після того Верховна Рада обрала Першим заступником голови представника Комуністичної партії Ігоря Калєтніка, а заступником — представника Свободи Руслана Кошулинського.[15][16][17]

Також Верховна Рада 252-ма голосами погодила кандидатуру Миколи Азарова від Партії регіонів на посаду Прем'єр-міністра України.[18] Окрім Партії регіонів за це рішення проголосували представники Компартії та деякі позафракційні депутати.[15][19] Одразу після цього опозиція покинула залу Верховної Ради перед тим, як там увімкнули відеозвернення Президента України Віктора Януковича.[15][20] Після цього депутати проголосували постанову про перелік і кількісний склад комітетів, однак їхній персональний склад було вирішено затвердити пізніше.[21]

25 грудня Верховна Рада остаточно утворила 29 комітетів[22], визначила їхніх голів та заступників і затвердила їхній персональний склад.[23]

Диктаторські закони

Докладніше: Диктаторські закони 16 січня, Протистояння на Грушевського та Протести в областях України у січні 2014
Див. також: Євромайдан та Революція гідності

16 січня 2014 року у розпал масових протестів в Україні проти режиму Януковича Верховна Рада прийняла низку законів, пізніше названих «диктаторськими», якими значно обмежувалися права громадян і зокрема учасників акцій протесту. Закони були ухвалені з грубим порушенням процедури і спричинили загострення протестів в Україні, зокрема жорстке протистояння між мітингувальниками і міліцією та внутрішніми військами на вулиці Грушевського у центрі Києва та захоплення адміністративних споруд у регіонах України.

«Диктаторські закони» викликали критику з боку міжнародної спільноти, зокрема Європейського Союзу, Ради Європи та уряду США, які закликали українську владу скасувати їх через порушення демократичних норм і прав людини. Це рішення також стало каталізатором радикалізації протестів, що перейшли у відкриті сутички з правоохоронцями, особливо під час подій на вулиці Грушевського, які стали символом боротьби за права та свободи громадян[24][25].

28 січня Прем'єр-міністр Микола Азаров подав у відставку, а Верховна Рада скасувала «дикаторські закони»[26][5][6].

Сесії

Більше інформації №, Дата початку ...

Припинення

24 липня 2014 року коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді розпалася, і протягом місяця нову коаліцію не було сформовано, як того вимагає стаття 83 Конституції України. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 90 Конституції України, Президент має право достроково припинити повноваження парламенту, якщо протягом одного місяця не сформовано коаліцію депутатських фракцій[29][30].

25 серпня 2014 року Президент України Петро Порошенко оголосив про рішення достроково припинити повноваження Верховної Ради VII скликання. Відповідний Указ Президента №690/2014 від 27 серпня 2014 року передбачав припинення повноважень парламенту та призначення позачергових виборів на 26 жовтня 2014 року[31].

Позачергові вибори відбулися 26 жовтня 2014 року[32], після чого новообрана Верховна Рада України VIII скликання розпочала свою роботу 27 листопада 2014 року[33]. Таким чином, повноваження депутатів VII скликання офіційно припинилися в день відкриття першого засідання нового парламенту.

Remove ads

Явища

Узагальнити
Перспектива

Проявами політичної корупції та кризи парламентаризму у Верховній Раді України VII скликання знову стали «тушкування» і «кнопкодавство».

«Тушки»

Першими «тушками» у Верховній Раді України VII скликання стали обрані від Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» батько та син Табалови. Батько, Табалов Олександр Миколайович, був обраний депутатом по багатомандатному округу як № 47 по списку ВО «Батьківщина». Син, Табалов Андрій Олександрович, став депутатом Верховної Ради як кандидат від ВО «Батьківщина» по одномандатному виборчому округу № 99 (Кіровоградська область). Обидва після обрання депутатами відмовилися вступити в фракцію ВО «Батьківщина» в Верховній Раді.[34]

Різко про існування «тушок», зокрема у Верховній Раді України VII скликання, висловився перший Президент України Леонід Кравчук[35]:

Особисто я хотів би вірити в те, що в опозиції більше не буде «тушок» на кшталт Табалових, які ніби клялися на Біблії, а насправді — на казані зі смолою. Такі люди взагалі повинні бути викинуті з політичного життя як клятвовідступники.

Однак ці дві особи не стали єдиними «тушками» цього скликання.[36]

«Кнопкодавство»

Громадський рух «Чесно» на форумі «Чесна розмова з майбутнім парламентом» оприлюднив результати моніторингу депутатів VII скликання на відповідність критеріям доброчесності. 156 народних депутатів VII скликання були помічені у «кнопкодавстві». До Верховної Ради VII скликання пройшли 156 порушників критеріїв «ЧЕСНО» щодо особистого голосування (кнопкодавство).[37].

Депутатів від Партії регіонів керівництво фракції зобов'язує голосувати за інших депутатів.[38] Перед голосуванням відповідальні особи фракції Партії регіонів роздають іншим депутатам картки.[39] Захищаючи практику неособистого голосування, представники провладної більшості називають її «делегуванням повноважень».[40] Партія Регіонів та Комуністична партія України разом виступають проти кримінальної відповідальності за «кнопкодавство»[41]. Учасниками «кнопкодавства» у Верховній Раді VII скликання стали 38 народних депутатів.

Заходи впливу опозиції задля подолання «кнопкодавства»

Із перших днів роботи Верховної Ради VII скликання опозиційні фракції — «Батьківщина», партії «УДАР Віталія Кличка», ВО «Свобода», здійснили ряд скоординованих заходів задля припинення «кнопкодавства» з боку депутатів фракції Партії Регіонів[42][43][44].

5 лютого 2013 року народні депутати від опозиції заблокували трибуну. Представники фракції «УДАР» прийшли на засідання у червоних светрах з написом «Голосуємо Особисто»[45].

Фракція ВО «Свобода» зареєструвала законопроєкт про кримінальне покарання за голосування чужими картками. Цей документ передбачає покарання депутатам, які голосуватимуть чужими картками за своїх колег, — ув'язнення від 5 до 8 років[46].

Народний депутат, член фракції «Батьківщина» Юрій Одарченко подав до суду позов на Верховну Раду України з вимогою ввести персональне голосування та скасувати постанови, прийняті з порушенням регламенту. Депутат вимагає запровадити електронну систему для голосування, яка унеможливлює реєстрацію та голосування одним депутатом замість іншого, та визнати незаконними і скасувати ті акти Верховної Ради, які були прийняті в період з 13 грудня 2012 року по 11 січня 2013 року. Позов подано до Вищого адміністративного суду України 5 лютого 2013 року[45].

Remove ads

Керівництво

Більше інформації Посада, Особа ...

Фракції і групи

Узагальнити
Перспектива

Фракції Верховної Ради 7-го скликання були сформовані у перший день роботи 12 грудня 2012 року відповідно до 5 партій, що потрапили до парламенту за пропорційною системою.[2]

Наприкінці лютого 2014 року після виходу багатьох депутатів зі складу Фракції партії регіонів були утворені нові депутатські групи.

Сформовані 12 грудня 2012 року

Більше інформації Фракція, Кількість депутатів ...

Упродовж скликання

Більше інформації Фракція, група, Голова ...
Remove ads

Комітети

Узагальнити
Перспектива
Див. також: Комітет Верховної Ради України

У складі Верховної Ради сьомого скликання діяло 29 комітетів:[23]

Більше інформації Назва комітету, Кількість депутатів ...

Спочатку депутати планували утворити 27 комітетів, однак їхня остаточна кількість була збільшена до 29-ти.[21][23]

Remove ads

Депутати

Узагальнити
Перспектива

За підсумками виборів 28 жовтня 2012 року було обрано 445 депутатів[51], ще 5 обрано на повторних виборах 15 грудня 2013 року, по одному депутату обрано на проміжних виборах 7 липня 2013 року і 25 травня 2014 року.

Депутати, обрані 28 жовтня 2012 року, набули повноважень 12 грудня 2012 року. Повноваження припинені 27 листопада 2014 року.

Список депутатів

Більше інформації ПІБ, Фото ...

Клюєв А. П. (№ 4 у списку Партії регіонів) та Акімова І. М. (№ 6 у списку Партії регіонів) відмовилися від депутатських мандатів ще до початку каденції, тому депутатами зареєстровані не були[86].

Депутати, що вибули, але потім повернули повноваження

Депутати Домбровський О. Г., Балога П. І. та Марков І. О. були позбавлені мандата за рішенням ВАСУ, однак 24 лютого 2014 року за розпорядженням нового голови Верховної Ради Турчинова О. В. їм були повернуті картки для голосування[87].

Депутат Власенко С. В. був позбавлений мандата за рішенням ВАСУ 6 березня 2013 року. 28 лютого 2014 року суд скасував цю постанову, повернувши депутатський мандат Власенку С. В. Власенко зайняв місце Яценюка, якого позбавила мандата Верховна Рада[60][88].

Більше інформації Партія, ПІБ ...
Remove ads

Джерело

Примітки

Loading content...
Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads