Loading AI tools
радянський легкий бомбардувальник періоду Другої світової війни З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Су-2 (ББ-1) — радянський бомбардувальник часів німецько-радянської війни конструкції П. О. Сухого. Від інших радянських літаків цього класу відрізнявся передовою технологією виготовлення та гарним оглядом з кабіни. Остання риса дала змогу успішно використовувати машину як корегувальника артилерії у другій половині війни.
Су-2 | |
---|---|
Макет Су-2 в парку Перемоги | |
Призначення: | ближній розвідник і легкий бомбардувальник |
Перший політ: | 25 серпня, 1937 |
Прийнятий на озброєння: | 1941 |
Знятий з озброєння: | початок 1944 |
Період використання: | Січень 1941 — початок 1944 |
На озброєнні у: | Колишній СРСР |
Розробник: | Сухой (компанія), Taganrog aviationd, Dolgoprudnenskoe Scientific Production Plantd і ХАЗ |
Виробник: | ДКБ Сухого заводи № 31 (Таганрог), № 135 (Харків) та № 207 (Долгопрудний). |
Всього збудовано: | 893 |
Екіпаж: | 2 особи |
Максимальна швидкість (МШ): | 486 км/год |
МШ біля землі: | 430 км/год |
МШ на висоті: | 486 км/год |
Дальність польоту: | 910 км |
Практична стеля: | 8400 м |
Довжина: | 10,46 м |
Висота: | 3,94 м |
Розмах крила: | 14,3 м |
Площа крила: | 29 м² |
Споряджений: | 4700 кг |
Двигуни: | М-82 |
Гарматне озброєння: | 4 × ШКАС нерухомих і 2 × ШКАС рухомих |
Боєзапас: | 3400 на нерухомі кулемети і 1500 на рухомі |
Підвісне озброєння: | 8 НУРС РС-82 або РС-132 |
Су-2 у Вікісховищі |
У 1936 в СРСР був оголошений конкурс на розробку багатоцільового літака «Іва́нов»[1]. Ініціатором його проведення був І. В. Сталін, який мав замінити застарілі біплани Р-5. Кодова назва, присвоєна новій машині, відповідала телеграфній адресі генсека; інші вважали, що назва свідчила про масовість випуску майбутніх літаків — «їх слід побудувати стільки, скільки людей у нас в країні носить прізвище Іванов»[2]. Новий літак мав бути багатофункціональним — використовуватись в ролі штурмовика, легкого бомбардувальника, швидкісного розвідника і навіть винищувача супроводу.
В конкурсі взяли участь всі основні конструкторські бюро, зокрема ДКБ Сухого, яке запропонувало варіант суцільнометалевого двомісного низькоплана. Умовами конкурсу було передбачено використання двигуна водяного охолодження М-62, і перші два прототипа СЗ-1 і СЗ-2 були оснащені саме ним[3]. 25 серпня 1937 Михайло Громов вперше підняв у повітря СЗ-1, в грудні в повітря піднявся і другий прототип. На третьому прототипі СЗ-3 було встановлено двигун М-88Б потужністю в 1000 к.с., який значно покращив характеристики літака. Саме третій прототип було вибрано для серійного виробництва. Серійні літаки позначались ББ-1[4] (з грудня 1940 року — Су-2) і відрізнялись змішаною дерев'яно-металевою конструкцією.
Серійне виробництво почалось в 1940 на заводі № 135 в Харкові, де до 1942 року було виготовлено 785 літаків (пару десятків останніх виготовляли вже після евакуації заводу в Молотов). Окрім харківського заводу невеликі серії Су-2 виготовляв московський завод № 207 (92 літаки) і таганрозький завод № 31 (20 літаків). Виробництво Су-2 було припинено на початку 1942.[5]
Су-2 — вільнонесучий одномоторний однокільовий низькоплан змішаної конструкції[6].
Першим Су-2 отримав 135-й БАП розміщений в Харкові. До 22 червня 1941 в ВПС РСЧА тільки він був повністю оснащений цими літаками, ще сім авіаполків були недоукомплектовані. Першими в бойових діях взяли участь полки розташовані поблизу Одеси — 200-й і 211-й. Вечором 22 червня вони бомбили переправи через Прут. На Західному фронті діяли 97-й і 43-й БАП, які вступили в бій 24 червня, але до 7 липня втратили всі свої літаки і були відведені. В кінці червня до цього фронту було перекинуто 103-й і 135-й полки з-під Харкова, літаки яких підтримували радянський контрнаступ під Жлобином, в ході якого вдалось тимчасово відбити місто. На Південно-західному фронті було два полки з Су-2 — 226-й і 227-й, але їх екіпажі ще не завершили освоювання літака і тому в бій їх було послано тільки 28 червня, коли вони намагались зупинити просування 1-ї танкової групи.
До серпня 1941 року кількість Су-2 на фронті суттєво зменшилась через втрати, але екіпажі вцілілих літаків отримали необхідний досвід, зокрема в нічних польотах, і відносні втрати почали падати. Зокрема 30 серпня 14 Су-2 з 227-го БАП змогли непомітно, прикриваючись хмарами, долетіти до аеродрому біля Білої Церкви і пошкодити 10 Bf-109. Також в серпні на фронт прибув новостворений 289-й БАП, основною задачею якого стало знищення переправ через Дніпро.
На початку осені на Північно-західному фронті було 6 полків з Су-2, загалом 116 літаків (77 боєготових), що при загальній кількості ВПС в 474 літаки робило їх наймасовішим типом авіації. Не зважаючи на обережну тактику використання — малими групами з винищувальним прикриттям, втрати були серйозними і до 25 листопада в складі ВПС фронту було 93 Су-2, з яких тільки 37 боєздатних.
Зробивши в 1941 приблизно 5000 вильотів на Су-2, радянські ВПС втратили в бою і зниклими безвісти загалом 222 цих літаків, ще близько 200 літаків довелось списати через пошкодження[2], тобто, одна втрата припадала на 22,5 вильоти. При цьому середні бойові безповоротні втрати інших радянських бомбардувальників у 1941-му становили 1 літак на 14 вильотів, тобто були приблизно в 1,6 рази більшими. У частинах, що мали на озброєнні одночасно Пе-2 і Су-2, також відзначалися значно менші втрати останніх, незважаючи на формально кращі ТТХ машин Петлякова: в підсумковому зведенні 66-ї авіадивізії за 1941 рік бойові втрати Пе-2 визначаються в 1 втрату на 32 вильоти, а в Су-2 на 1 втрату припадав 71 виліт[2].
До весни 1942 року більшість частин, які мали Су-2 було переозброєно на Іл-2, і останньою операцією з порівняно широким використанням Су-2, була Харківська операція в травні 1942 року. В ній взяли участь п'ять полків з Су-2, але через недоукомплектовування це було тільки 40 літаків. На початку Сталінградської битви вже було залучено тільки три полки Су-2, а до осені 1942 року на цілому фронті залишилось тільки два полки — 288-й на Південному фронті і 52-й під Сталінградом. Кількість боєздатних Су-2 в останньому часто зменшувалась до 2-4 літаків, при цьому за кожним було закріплено декілька екіпажів. Через порівняно погану погоду і відсутність великої кількості літаків, Су-2 використовувались для «вільного полювання» — одиничні літаки, маскуючись за хмарами, хаотично бомбили колони техніки, поїзди і аеродроми.
Останнім полком, який воював на Су-2 став 650-й НБАП, який отримав літаки в серпні 1943 року. В вересні він успішно діяв над Кубанню, пізніше підтримував Керченсько-Ельтигенську операцію, а останні Су-2 були виключені з його складу в січні 1944 року. [5]
Ефективне застосування літаків подібної конструкції було можливим при повному пануванні своїх ВПС в повітрі. Літаки призначалися для масового нанесення бомбових ударів по наземним цілям, що було можливо на початку війни з боку сторони, яка нападає. В оборонній війні без панування в повітрі Су-2 був значно менш ефективним, хоча втрати їх в бою були співрозмірні до втрат інших літаків подібного класу.
Дані з Су-2 М-82 № 15116 серійний, квітень 1942[7], Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы[5]
Су-2 М-88Б | Су-2 М-82 | ||
---|---|---|---|
Довжина | 10,25 м | 10,46 м | |
Висота | 3,94 м | ||
Розмах крил | 14,3 м | ||
Площа крил | 29,0 м² | ||
Маса | пустого | 2790 кг | 3273 кг |
спорядженого | 4375 кг | 4700 кг | |
Двигун | М-88Б | М-82 | |
Потужність | 1100 к. с. | 1400 к. с. | |
Максимальна швидкість | на висоті | 455 км/год | 486 км/год (5850 м) |
біля землі | 430 км/год | ||
Дальність польоту | 890 км | 910 км | |
Практична стеля | 8900 м | 8400 м | |
Час набору висоти 5000 м. | 12,6 хв | 9,8 хв | |
Довжина розбігу | 380 м | ||
Довжина пробігу | 290 м |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Су-2
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.