Референдум про незалежність

Референдум про незалежність (англ. independence referendum) — вид референдуму, на якому жителі території вирішують, чи має ця територія стати незалежною суверенною державою. Референдум про незалежність, вираженням якого є голосування за незалежність, не завжди в кінцевому підсумку приводить до незалежності.

Референдум про незалежність зазвичай виникає першим після політичного успіху націоналістів певної території. Це може статися під час виборів політиків чи партій із сепаратистською політикою, або під тиском націоналістичних організацій.

Переговори

Перемовини щодо умов референдуму про незалежність можуть відбуватися між націоналістами та владою, яка здійснює суверенітет над даною територією. В разі погодження умов може бути проведено референдум про незалежність, результати якого будуть обов'язкові та зустрінуть визнання міжнародного співтовариства. Референдуми про незалежність можуть проводитися без згоди національного чи федерального урядів, тоді міжнародне співтовариство, вирішуючи, чи можна визнати результат чи ні, буде спиратися на кілька інших чинників, наприклад, чи пригноблював місцеве населення центральний уряд чи ні.

На перемовинах можна обговорювати різні питання, такі як дата і час опитування, а також умови надання права голосу. У цих випадках часто широко використовується звичайна виборча практика, хоча можуть бути відхилення, як це трапилося зі зниженням віку для голосування на референдумі про незалежність Шотландії 2014 року.

Інші питання, які необхідно обговорити, стосуються того, яке чи які запитання слід поставити в бюлетені та які можуть бути варіанти голосування. На референдуми про незалежність можуть виноситися варіанти більшої автономії та/або статус-кво. Вони також можуть пропонувати для голосування інші конституційні питання. Запитання, які виносять на референдум, можуть бути переглянуті, якщо сторони, які беруть участь у переговорах, вважають їх занадто навідними.

Саме на переговорах потрібно визначити, що зробить результат обов'язковим. Деякі референдуми про незалежність передбачають просту більшість для одного з варіантів. В інших випадках може застосовуватися норма, коли той чи інший варіант, щоб він став обов'язковим, має підтримати певний відсоток голосів або виборців.

Націоналістам може бути важко досягти успішних перемовин через уперте небажання урядів відмовлятися від суверенітету над відповідною територією. Приміром, у Каталонії місцеві націоналісти планували у 2014 році провести референдум, але наштовхнулися на опір уряду Іспанії, внаслідок чого референдум про самовизначення Каталонії відбувся неофіційно і його результат не був обов'язковим.

Наслідки

У разі голосування за незалежність можуть відбутися переговори щодо умов відокремлення території від суверенної держави. Потім виголошується декларація про незалежність нової держави, після чого може настати міжнародне визнання, а також членство в міжнародних організаціях, таких як Організація Об'єднаних Націй. У випадках, пов'язаних із необов'язковими (факультативними) референдумами, це може призвести до одностороннього проголошення незалежності, а отже до появи частково визнаних, як, приміром, після референдуму у Південній Осетії, або самопроголошених, ніким не визнаних держав, прикладом чого можуть слугувати сепаратистські референдуми на Донбасі.

У разі голосування проти незалежності можуть усе ще залишатися сильний націоналістичний рух і заклики до повторного референдуму про незалежність. Наприклад, після двох референдумів у Квебеку Квебекська партія продовжила підвищувати шанси на проведення ще одного референдуму,^[1] а Шотландська національна партія зазначила, що референдум 2014 року слід повторити тепер, коли Сполучене Королівство вийшло з Європейського Союзу.

Більше інформації Пропонована держава, Рік ...

Пропонована держава	Рік	Колишня держава	Більшість за незалежність	Незалежність	Визнання результату	Примітки
Чилі	1817	Генерал-капітанство Чилі (частина Іспанської імперії)	Так	Так	Ні	Чилі проголосить незалежність 1818 року і закріпить її після Чилійської війни за незалежність.
Ліван	1846	Американське колонізаційне товариство	Так	Так	Так
Республіка Меріленд	1853	Колонізаційне товариство штату Меріленд	Так	Так	Так
Норвегія	1905	Швеція-Норвегія	Так	Так	Так	Референдум щодо розпуску норвезького союзу був про те, чи схвалюють виборці ратифіковане розірвання союзу між двома конституційними державами.
Ісландія	1918	Данія	Так	Так	Так
Західна Австралія	1933	Австралія	Так	Ні	Ні
Камбоджа	1945	Франція	Так	Так	Так
Монголія	1945	Республіка Китай	Так	Так	Так
Фарерські острови	1946	Данія	Так	Ні	Ні	Декларацію незалежності анулювала Данія
Ньюфаундленд	1948	Велика Британія	Ні	Ні	Так	Давався вибір або приєднатися до Канади, або до відповідального уряду
Саар	1955	Четверта французька республіка	Ні	Ні	Так	Пізніше територію передано Західній Німеччині
Камерун	1958		Ні	Ні	Так	Референдум щодо нової конституції Франції. Жодне голосування не приведе до незалежності.
Центральноафриканська Республіка	1958		Ні	Ні	Так
Чад	1958		Ні	Ні	Так
Коморські острови	1958		Ні	Ні	Так
Республіка Конго	1958		Ні	Ні	Так
Бенін Республіка Дагомея	1958		Ні	Ні	Так
Джибуті	1958		Ні	Ні	Так
Французька Полінезія	1958		Ні	Ні	Так
Габон	1958		Ні	Ні	Так
Гвінея	1958		Так	Так	Так
Берег Слонової Кості	1958		Ні	Ні	Так
Мадагаскар	1958		Ні	Ні	Так
Малі	1958		Ні	Ні	Так
Мавританія	1958		Ні	Ні	Так
Нова Каледонія	1958		Ні	Ні	Так
Нігер	1958		Ні	Ні	Так
Сен-П'єр і Мікелон	1958		Ні	Ні	Так
Сенегал	1958		Ні	Ні	Так
Верхня Вольта	1958		Ні	Ні	Так
Західне Самоа	1961	Нова Зеландія	Так	Так	Так
Алжир	1962	Франція	Так	Так	Так
Мальта Держава Мальта	1964	Велика Британія	Так	Так	Так
Родезія	1964	Велика Британія	Так	Де-факто	Ні	Чорношкіра більшість населення не змогла проголосувати на референдумі про незалежність Південної Родезії 1964 р., а отже результат був відхилений Сполученим Королівством і міжнародними організаціями. Це викликало оскаржене одностороннє проголошення незалежності Родезії.
Джибуті	1967	Франція	Ні	Ні	Так
Пуерто-Рико	1967	США	Ні	Ні	Так
Західне Папуа	1969	Індонезія	Ні	Ні	Так	Питання полягало в тому, чи хоче Західне Папуа відмовитися від свого суверенітету на користь Індонезії. Усі 1025 виборців одноголосно проголосували «за» підняттям рук.
Північні Маріанські Острови	1969	США	Ні	Ні	Так	Більшість проголосувала за інтеграцію з Гуамом
Бахрейн	1970	Велика Британія	Так	Так	Так	Питання полягало в тому, чи бахрейнці віддають перевагу анексії Іраном чи незалежності.
Ніуе	1974	Нова Зеландія	Більшість за асоційований статус	Асоційованого статусу досягнуто	Так	На референдумі йшлося про те, чи має Ніуе стати асоційованою державою Нової Зеландії. Цей політичний статус островів Кука та Ніуе інколи вважають незалежністю.
Коморські острови	1974	Франція	Так	Так	Так	Країна проголосила незалежність 6 липня 1975 року, а Майотта залишилася під контролем Франції.
Підопічна територія Тихоокеанські острови	1975	США	Ні	Ні	Так	За незалежність проголосували тільки виборці на території майбутніх Федеративних Штатів Мікронезії.
Гватемала	1976	США	Ні	Ні	Так	Більшість проголосувала за вдосконалений статус-кво
Аруба	1977	Нідерланди	Так	Ні	Так	Плани повної незалежності зведено нанівець 1994 року
Джибуті	1977	Франція	Так	Так	Так
Невіс	1977	Сент Крістофер-Невіс-Ангілья	Так	Ні	Ні	Референдум улаштувала Реформаторська партія Невісу, але його не визнав уряд Сент-Кіттс і Невіс.
Квебек	1980	Канада	Ні	Ні	Так
Кіскей	1980	ПАР	Так	Де-факто	Визнала Південноафриканська Республіка	Як і в інших Бантустанів, його незалежність на міжнародному рівні визнано не було.
Гватемала	1982	США	Ні	Ні	Так
Федеративні Штати Мікронезії	1983		Так	Так	Так	Мікронезія стала асоційованою державою Сполучених Штатів
Маршаллові Острови	1983		Ні	Ні	Так
Палау	1983		Ні	Ні	Так	Виборці схвалили Договір про вільну асоціацію зі Сполученими Штатами
Палау	1984		Ні	Ні	Так
Кокосові острови	1984	Австралія	Ні	Ні	Так
Фолклендські Острови	1986	Велика Британія	Ні	Ні	Так
Нова Каледонія	1987	Франція	Ні	Ні	Так
СР Словенія	1990	СФРЮ	Так	Так	Так
Вірменська РСР	1991	СРСР	Так	Так	Так
Азербайджан	1991	СРСР	Так	Так	Так
Хорватія	1991	СФРЮ	Так	Так	Так
Естонія	1991	СРСР	Так	Так	Так
Грузія	1991	СРСР	Так	Так	Так
Косово	1991	СФРЮ	Так	Ні	Республіка Косово (частково визнана (Албанією))
Латвійська РСР	1991	СРСР	Так	Так	Так
Литовська РСР	1991	СРСР	Так	Так	Так
Македонія	1991	СФРЮ	Так	Так	Так	Незалежність здобуто 1991 року.
Нагірно-Карабаська Республіка	1991	СРСР	Так	Де-факто	Ні	Привів до фактичної незалежності
Україна	1991		Так	Так	Так
Придністров'я	1991		Так	Де-факто	Ні	Привів до фактичної незалежності
Республіка Гагаузія	1991		Так	Де-факто^[2]	Ні	Привів до фактичної незалежності. Гагаузія реінтегрувалася в Молдову в грудні 1994 року.
Туркменська РСР	1991		Так	Так	Так
Узбекистан	1991		Так	Так	Так
Республіка Боснія і Герцеговина	1992	СФРЮ	Так	Так	Так
СР Чорногорія	1992	СФРЮ	Ні	Ні	Так
Південна Осетія	1992		Так	Де-факто	Ні	Привів до фактичної незалежності
Республіка Татарстан	1992	Росія	Так	Так	Ні	Татарстан реінтегрувався з Росією де-факто в 1994 році, де-юре в 2002 році
Еритрея	1993	Ефіопія	Так	Так	Так
Американські Віргінські Острови	1993	США	Ні	Ні	Так
Пуерто-Рико	1993	США	Ні	Ні	Так
Кюрасао	1993	Королівство Нідерланди	Ні	Ні	Так	Більшість проголосувала за реструктуризацію Нідерландських Антильських островів
Бонайре	1994		Ні	Ні	Так	Більшість проголосувала за збереження статус-кво.
Сінт-Мартен	1994		Ні	Ні	Так
Саба (острів)	1994		Ні	Ні	Так
Сінт-Естатіус	1994		Ні	Ні	Так
Бермудські Острови	1995	Велика Британія	Ні	Ні	Так
Квебек	1995	Канада	Ні	Ні	Так	«Ні» перемогло з різницею у 1,16%.
Себорга	1995	Італія	Так	Ні	Ні	Жителі проголосували за незалежність у співвідношенні 304 до 4.^[3] Більшість вважає її не стільки фактичною, скільки віртуальною державою.
Анжуан	1997	Коморські Острови	Так	Де-факто	Ні	Де-факто Анжуан залишався незалежним до 2001 року
Невіс	1998	Сент Крістофер-Невіс-Ангілья	Так	Ні	Так	62% виборців схвалили незалежність, але була потрібна більшість у 2/3.
Пуерто-Рико	1998	США	Ні	Ні	Так
Східний Тимор	1999	Індонезія	Так	Так	Так	Референдум організувала ООН; незалежність здобуто 2002 року
Сінт-Мартен	2000	Королівство Нідерланди	Ні	Ні	Так	Більшість проголосували за те, щоб стати країною у межах Королівства Нідерландів.
Сомаліленд	2001	Сомалі	Так	Де-факто	Ні
Бонайре	2004	Королівство Нідерланди	Ні	Ні	Так	Більшість проголосувала за інтеграцію з Нідерландами
Саба (острів)	2004	Королівство Нідерланди	Ні	Ні	Так	Більшість проголосувала за прямі конституційні зв'язки з Нідерландами
Іракський Курдистан	2005	Ірак	Так	Ні	Ні
Кюрасао	2005	Королівство Нідерланди	Ні	Ні	Так	Більшість проголосували за те, щоб стати автономною країною у складі Королівства Нідерландів
Сінт-Естатіус	2005	Королівство Нідерланди	Ні	Ні	Так	Більшість проголосували за те, щоб залишитися у складі Нідерландських Антильських островів
Чорногорія	2006	Сербія та Чорногорія	Так	Так	Так
Південна Осетія	2006	Грузія	Так	Де-факто	Ні	Питання полягало в тому, чи має Південна Осетія зберегти свій «де-факто» незалежний статус
Придністров'я	2006	Молдова	Так	Де-факто	Ні	Питання полягало в тому, чи має Придністров'я зберегти свій «де-факто» незалежний статус
Токелау	2006	Нова Зеландія	Більшість за асоційований статус та кворуму не досягнуто	Асоційованого статусу не досягнуто	Так	На референдумі йшлося про те, чи повинен Токелау стати асоційованою державою Нової Зеландії. Цей політичний статус островів Кука та Ніуе іноді вважають незалежністю. 60% виборців підтримали, але потрібна була більшість у 2/3.
Токелау	2007	Нова Зеландія	Більшість за асоційований статус , та кворуму не досягнуто	Асоційованого статусу не досягнуто	Так
Південний Судан	2011	Судан	Так^[4]	Так	Так	Незалежності досягнуто 9 липня 2011 року.
Пуерто-Рико	2012	США	Ні	Ні	Так
Донецька народна республіка	2014	Україна	Так^[5]	Оголошено^[6]	Ні	Питання полягало в тому, чи повинна т. зв. «ДНР», яка контролює лише частину заявленої території, стати незалежною державою.
Луганська народна республіка	2014	Україна	Так^[5]	Оголошено^[6]	Ні	Питання полягало в тому, чи повинна т. зв. «ЛНР», яка контролює лише частину заявленої території, стати незалежною державою.
Венето	2014	Італія	Так	Ні	Ні	Референдум провела онлайн і через самодіяльні кабінки для голосування приватна організація «Plebiscite 2013» без перевірки виборців і без співпраці з італійським національним чи венеційським регіональним урядом. 89% жителів проголосували за відділення від Італії.^[7] Офіційний референдум про автономію Венето відбувся 22 жовтня 2017 року, на якому 98% проголосували за особливу автономію для Венето.
Шотландія	2014	Велика Британія	Ні	Ні	Так
Каталонія	2014	Іспанія	Так	Ні	Ні
Сінт-Естатіус	2014	Нідерланди	Ні	Ні	Так	Більшість проголосувала за автономію у межах Королівства Нідерландів, але низька явка зробила результат недійсним.
Південна Бразилія	2016	Бразилія	Так	Ні	Ні	Називався «плебісцитом», явка становила лише 2,91%.
Пуерто-Рико	2017	США	Ні	Ні	Так	Якби більшість виборців обрали варіант «Незалежність/Вільна асоціація», було б проведено ще один референдум про незалежність за цими двома варіантами. Проте більшість виборців проголосували за статус американського штату.
Іракський Курдистан	2017	Ірак	Так	Ні^[8]	Ні	Референдум також відбувся на спірних територіях Північного Іраку.
Каталонія	2017	Іспанія	Так	Ні^[9]	Ні	Парламент Каталонії в односторонньому порядку 27 жовтня 2017 року оголосив про створення Каталонської Республіки. Декларацію не визнав уряд Іспанії, який далі розглядає Каталонію як частину своєї суверенної території, встановивши на початку робочого дня 30 жовтня пряме правління. 31 жовтня 2017 року Конституційний суд Іспанії офіційно відкликав декларацію зі зворотною силою.^[10]
Південна Бразилія	2017	Бразилія	Так	Ні	Ні	Друга спроба референдуму, названа «плебісцитом», де явка становила тільки 1,72%.
Нова Каледонія	2018	Франція	Ні	Ні	Так
Бугенвіль	2019	Папуа Нова Гвінея	Так	Підлягає узгодженню^[11]	Так	Проводився з 23 листопада по 7 грудня 2019 року.^[12]^[13] Голосування не було обов'язковим, а останнє слово щодо того, що буде з Бугенвілем, має уряд Папуа-Нової Гвінеї.^[14] Незалежність буде надано в 2027 році.^[15]
Нова Каледонія	2020	Франція	Ні	Ні^[16]	Так

Закрити

[1]
Neverendum referendum: Voting on independence, Quebec-style. BBC News Online. 8 вересня 2014. Процитовано 1 грудня 2021.
[2]
Marcin Kosienkowski (2017) The Gagauz Republic: An Autonomism-Driven De Facto State The Soviet and Post-Soviet Review, volume 44, no. 3, pp292–313
[3]
Roth, Christopher F. (March 2015). Let's Split! A Complete Guide to Separatist Movements and Aspirant Nations, from Abkhazia to Zanzibar (PDF). Litwin Books, LLC. с. 90. In 1995, Giorgio held a referendum, with Seborgans opting for independence 304-4.
[4]
South Sudan backs independence – results
[5]
In eastern Ukraine, polls close amid allegations of double-voting - CNN.com. CNN. 11 травня 2014. Процитовано 30 вересня 2014.
[6]
Russia Praises Ukraine's Autonomy Law for Rebel Areas. WSJ. 17 вересня 2014. Процитовано 30 вересня 2014.
[7]
J. Lyman, Eric (19 квітня 2014). Venice wants out of Italy. USA Today. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 12 березня 2023. (англ.)
[8]
Iraqi Kurds offer to 'freeze' independence referendum result. BBC. 25 жовтня 2017. Процитовано 27 жовтня 2017.
[9]
Catalonia independence: Spain takes charge of Catalan government BBC News, 28 October 2017
[10]
Suspendida la declaración de independencia de Cataluña (ісп.)
[11]
Lyons, Kate (10 грудня 2019). Bougainville referendum: region votes overwhelmingly for independence from Papua New Guinea. The Guardian (англ.). Процитовано 11 грудня 2019. Референдум не обов'язковий, і керівництво Папуа-Нової Гвінеї та Автономного регіону Бугенвіль вестиме переговори, а останнє слово залишиться за парламентом Папуа-Нової Гвінеї.
[12]
Mair, John (5 серпня 2019). Bougainville agrees with PNG to delay independence vote till November. Reuters (англ.). Процитовано 5 серпня 2019.
[13]
Bougainville referendum now set to be held on 23 November. Radio New Zealand (новозел. англ.). 5 серпня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.
[14]
Bougainville referendum not binding - PM. Radio New Zealand (новозел. англ.). 11 березня 2019. Процитовано 18 березня 2019.
[15]
PNG, B’ville agree on latter’s independence. Post Courier (амер.). 7 липня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.
[16]
Sartre, Julien; Doherty, Ben (4 жовтня 2020). New Caledonia rejects independence from France for second time. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 4 жовтня 2020.

Harguindéguy, J.-B., Sánchez, E. S., & Sánchez, A. S. (2021). "Why do central states accept holding independence referendums? Analyzing the role of state peripheries." Electoral Studies.
Juve J. Cortés Rivera (2020) "Creating new states: the strategic use of referendums in secession movements." Territory, Politics, Governance

[1] [1]
Neverendum referendum: Voting on independence, Quebec-style. BBC News Online. 8 вересня 2014. Процитовано 1 грудня 2021.

[2] [2]
Marcin Kosienkowski (2017) The Gagauz Republic: An Autonomism-Driven De Facto State The Soviet and Post-Soviet Review, volume 44, no. 3, pp292–313

[3] [3]
Roth, Christopher F. (March 2015). Let's Split! A Complete Guide to Separatist Movements and Aspirant Nations, from Abkhazia to Zanzibar (PDF). Litwin Books, LLC. с. 90. In 1995, Giorgio held a referendum, with Seborgans opting for independence 304-4.

[4] [4]
South Sudan backs independence – results

[cnn-5] [5]
In eastern Ukraine, polls close amid allegations of double-voting - CNN.com. CNN. 11 травня 2014. Процитовано 30 вересня 2014.

[wsj-6] [6]
Russia Praises Ukraine's Autonomy Law for Rebel Areas. WSJ. 17 вересня 2014. Процитовано 30 вересня 2014.

[7] [7]
J. Lyman, Eric (19 квітня 2014). Venice wants out of Italy. USA Today. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 12 березня 2023. (англ.)

[8] [8]
Iraqi Kurds offer to 'freeze' independence referendum result. BBC. 25 жовтня 2017. Процитовано 27 жовтня 2017.

[9] [9]
Catalonia independence: Spain takes charge of Catalan government BBC News, 28 October 2017

[10] [10]
Suspendida la declaración de independencia de Cataluña (ісп.)

[11] [11]
Lyons, Kate (10 грудня 2019). Bougainville referendum: region votes overwhelmingly for independence from Papua New Guinea. The Guardian (англ.). Процитовано 11 грудня 2019. Референдум не обов'язковий, і керівництво Папуа-Нової Гвінеї та Автономного регіону Бугенвіль вестиме переговори, а останнє слово залишиться за парламентом Папуа-Нової Гвінеї.

[12] [12]
Mair, John (5 серпня 2019). Bougainville agrees with PNG to delay independence vote till November. Reuters (англ.). Процитовано 5 серпня 2019.

[13] [13]
Bougainville referendum now set to be held on 23 November. Radio New Zealand (новозел. англ.). 5 серпня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.

[14] [14]
Bougainville referendum not binding - PM. Radio New Zealand (новозел. англ.). 11 березня 2019. Процитовано 18 березня 2019.

[15] [15]
PNG, B’ville agree on latter’s independence. Post Courier (амер.). 7 липня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.

[16] [16]
Sartre, Julien; Doherty, Ben (4 жовтня 2020). New Caledonia rejects independence from France for second time. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 4 жовтня 2020.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

Переговори

Наслідки

Wikiwand in your browser!

Референдум про незалежність

Переговори

Наслідки

Wikiwand in your browser!

Процедура

Минулі референдуми про незалежність

Див. також

Примітки

Додаткова література