Прохорівка (Черкаський район)

Прохорі́вка — село в Україні, в Черкаському районі Черкаської області, у складі Ліплявської сільської громади.

село Прохорівка
Прохорівська церква
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Черкаський район
Тер. громада	Ліплявська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA71080210040033804
Облікова картка	Прохорівка
Основні дані
Засноване	1622
Населення	405 осіб (2001)
Поштовий індекс	19023
Телефонний код	+380 4736
Географічні дані
Географічні координати	49°42′46″ пн. ш. 31°36′49″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	83 м
Водойми	Річище (рукав Дніпра)
Відстань до районного центру	7 км
Найближча залізнична станція	Ліпляве
Відстань до залізничної станції	7 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Ліпляве
Карта
Прохорівка
Прохорівка
Мапа
Прохорівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Прохорівка.

Історія

Назва села походить або від імені першого поселенця Прохора, або від козацького роду Прохоровичів.

Прохорівка виникла в часи масових утеч закріпаченого селянства Правобережжя на вільні задніпровські землі. Вперше село згадується в люстрації Київського воєводства 1622 року як містечко в складі Канівського староства. Зображено село було також і на мапі Боплана. Спочатку Прохорівка була козацьким поселенням, в 1648 році увійшла до складу Бубнівської сотні, а з 1735 року стала центром окремої сотні.

Під час Північної війни прохорівці у складі Переяславського полку 1701 року взяли участь у бою під Єрестефером. Пізніше вони захищали Полтаву від шведських військ. Тут особливо відзначився козак Михайло Прохоренко (Прохорович). 1708 року він був бубнівським сотником. З 1709 по 1781 рік Прохорівка — місце знаходження Бубнівського сотенного управління.

В 1729—1731 роках село було «вільне і диспозиції гетьманській належне», в якому налічувалось 25 козацьких дворів. За даними Генерального опису Лівобережної України 1765—1769 років та ревізії 1767 року в Прохорівці налічувалось 125 дворів та 20 бездвірних хат, населення становило 565 осіб. В поселенні діяли 3 винокурні, 2 водяні млини, 4 пасіки. В 1781—1787 роках село вже нараховувало 241 двір та 674 жителя. Землі належали Івану Максимовичу, Івану Базилевичу, Петру Неверовському, різним казенним людям, козакам та селянам.

В 1861 році тут проживало 1 407 осіб. Поблизу села існував хутір Михайлова Гора, де з 1845 року проживав український вчений-природознавець Михайло Максимович. На початку XX століття в Прохорівці проживало 2 400 осіб в 436 господарствах.

У березня 1919 року в селі було створено перше ТСОЗ, яке об'єднало 20 бідняцьких господарств. 1929 року на основі товариства створено першу сільгоспартіль «Новий шлях». 1930 року засновано перший колгосп «ВУАН», згодом перейменований в імені Чапаєва. В 1952 році обидва господарства об'єднались в колгосп імені Шевченка. В роки Голодомору 1932—1933 років в селі офіційно убито голодом 70 односельців. Пізніше 11 жителів комуністи депортували.

1941 сталіністи втекли із села. З фронтів не повернулось 130 односельців.

До початку 1960-их років в Прохорівці діяла середня школа, яку в 1970-их роках було ліквідовано. В 1959 році місцевий колгосп та сусідній сушківський «Комуніст» об'єднались в єдине господарство імені Шевченка, а пізніше перейменоване в «Росія». З 1965 року Прохорівка у складі Канівського району.

Населення

Мовний склад

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[1]:

Мова	Чисельність, осіб	Доля
Українська	402	99,26 %
Інше	3	0,74 %
Разом	405	100,00 %

Сучасність

На сьогодні в селі діють пошта, амбулаторія, сільський клуб, аптека, лісництво, декілька баз відпочинку. Прохорівський млин занедбаний і не виконує своїх функцій, використовуючись у якості складських приміщень. На землях села працюють ХПП «Гладківщанське» та СТОВ «Богатир».

Відомі люди

• 
  Пам'ятний знак про перебування Т. Шевченка

Декілька разів у селі бували Микола Гоголь і Тарас Шевченко (останній раз з 13 по 26 червня 1859 року). В селі проживав український політик та кінорежисер Юрій Іллєнко з дружиною, де він і похований. На Михайловій Горі також похований перший ректор Київського університету Михайло Максимович. Зараз у селі живуть нащадки українського поета Володимира Миколайовича Сосюри.

В селі народились:

• Неверовський Дмитро Петрович — один із видатних полководців Франко-російської війни 1812;
• Михайлик Сергій Віталійович (1989—2017) — український військовик, учасник війни на сході України, старший солдат.
• Скляренко Семен Дмитрович — український письменник (за іншими джерелами — в сусідньому селі Келеберда);
• Шаровольський Іван Васильович — мовознавець й історик літератури, фахівець з германської і романської філології (тут і похований)
• Завойко Василь Степанович — російський адмірал, перший військовий губернатор Камчатки. На честь його 200-річчя у селі встановлений пам'ятник.
• Яаков Урі (1888 — 1970) — ізраїльський політик, депутат кнесету 2-го скликання.

Авіаційні пам’ятники

• 
  Ан-2
• 
  МіГ-17

Посилання

• Прохорівка // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 378-379.
• «На крилах дніпрової чайки» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] — публіцистичний нарис про історію сіл Прохорівка та Сушки Канівського району Черкаської області
• Санаторій на колишній інтелігентській дачі [Архівовано 14 листопада 2011 у Wayback Machine.]
• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
• Погода в Прохорівці на 10 днів [Архівовано 15 серпня 2012 у Wayback Machine.]

Примітки

1. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних