Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Населення Пакистану. Чисельність населення країни 2015 року становила 199,085 млн осіб (7-ме місце у світі)[1]. Чисельність пакистанців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 22,58 ‰ (72-ге місце у світі), смертність — 6,49 ‰ (149-те місце у світі), природний приріст — 1,46 % (82-ге місце у світі) .
Населення Пакистану | |
---|---|
Чисельність | 199,085 млн осіб |
Густота | 245,1 особи/км² |
Коефіцієнт міграції | 1,54 ‰ |
Природний приріст | ▲1,46 % |
Народжуваність | 22,58 ‰ |
Фертильність | 2,75 дітей на 1 жінку |
Смертність | 6,49 ‰ |
Смертність немовлят | 55,67 ‰ |
• до 14 років | 32,65 % |
• 15–64 років | 63 % |
• старіші за 65 років | 4,35 % |
Середня тривалість життя | 67,39 року |
• чоловіків | 65,47 року |
• жінок | 69,4 року |
загалом | 1,06 чол./жін. |
при народженні | 1,05 чол./жін. |
до 15 років | 1,06 чол./жін. |
15–64 років | 1 чол./жін. |
після 65 років | 0,88 чол./жін. |
Нація | пакистанці |
Найбільший етнос | пенджабці |
Нацменшини | пуштуни, синдхи, сераїки |
Офіційна | урду, англійська |
Також у побуті | пенджабська |
Згідно даних ОЕСР/Світового банку населення Пакистану збільшилося з 1990 по 2008 на 23 млн осіб. У відсотках населення зросло на 54%, порівняно з 34% зростання Населення Індії і 38% зростання Населення Бангладеш[2].
Народжуваність у Пакистані, станом на 2015 рік, дорівнює 22,58 ‰ (72-ге місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,75 дитини на одну жінку (67-ме місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 35,4 % (станом на 2012 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 23,4 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2014 рік)[1].
Смертність у Пакистані 2015 року становила 6,49 ‰ (149-те місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,46 % (82-ге місце у світі)[1].
У минулому, населення країни мало відносно високі темпи зростання, які були змінені помірними темпами народження.
Середній вік населення Пакистану становить 23,4 року (170-те місце у світі): для чоловіків — 23,3, для жінок — 23,4 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 67,39 року (167-ме місце у світі), для чоловіків — 65,47 року, для жінок — 69,4 року[1].
Вікова структура населення Пакистану, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:
Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 21,8 року, жінки — 20,3 року, загалом — 21 рік (дані за 2007 рік)[3].
Густота населення країни 2015 року становила 245,1 особи/км² (56-те місце у світі)[1]. Більшість населення південного Пакистану проживає вздовж річки Інд. У північній половині країни велика частина населення живе близько дуги, утвореною містами Фейсалабад, Лахор, Равалпінді, Ісламабад і Пешавар.
Пакистан середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 38,8 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,81 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. За період 1950–2011 років, міське населення Пакистану збільшилося в 7 разів, у той час як загальна чисельність населення збільшилася більш ніж учетверо. Сильні соціальні зміни призвели до швидкої урбанізації та появи мегаполісів. У період 1990–2003 років, Пакистан зберіг свій історичний статус другої найбільш урбанізованої країни в Південній Азії. Крім того, 50% пакистанців останнім часом проживають у містах з населенням від 5 тис. осіб та більше[4].
Головні міста держави: Карачі — 16,618 млн осіб, Лахор — 8,741 млн осіб, Фейсалабад — 3,567 млн осіб, Равалпінді — 2,506 млн осіб, Мултан — 1,921 млн осіб, Ісламабад (столиця) — 1,365 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].
Річний рівень еміграції 2015 року становив 1,54 ‰ (157-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 2,6 млн (з яких лише 1,6 млн зареєстровано) біженців з Афганістану[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 1,459 млн внутрішньо переміщених осіб через антитерористичні операції уряду, протистояння на Території племен, у Північному Вазиристані, мусонні повіді[1].
Пакистан є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[5].
Головні етноси країни: пенджабці — 44,68 %, пуштуни — 15,42 %, синдхи — 14,1 %, сераїки — 8,38 %, мухаджири — 7,57 %, белуджі — 3,57 %, інші — 6,28 % населення[1].
Мови Пакистану (2015 рік)[1] | ||||
---|---|---|---|---|
Мова: | Відсоток: | |||
урду | 8% | |||
англійська | % | |||
пенджабська | 48% | |||
сіндхі | 12% | |||
сірайкі | 10% | |||
пушту | 8% | |||
белуджійська | 3% | |||
хіндко | 2% | |||
брагуйська | 1% | |||
інші | 8% |
Офіційні мови[6]: урду — розмовляє 8 % населення, англійська, слугує лінгва франка для заможних верств населення. Інші поширені мови: пенджабська — 48 %, сіндхі — 12 %, сірайкі (діалект пенджабської) — 10 %, пушту — 8 %, белуджійська — 3 %, гіндко — 2 %, брагуйська — 1 %, бурушаскі та інші мови — 8 %.
Релігії в Пакистані (2009 рік)[1] | ||||
---|---|---|---|---|
Віросповідання: | Відсоток: | |||
мусульмани | 96.4% | |||
християни | 2% | |||
індуїсти | 1.6% |
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 96,4 % (державна релігія, сунізм — 85-90 %, шиїзм — 10-15 %)[7][8], інші — 3,6 % (станом на 2010 рік)[1][9][10].
Загалом в країні налічується 181 млн мусульман. Майже всі пакистанські мусульмани-суніти належать до ханафської школи. Більшість мусульман-шиїтів належать до імамітської гілки,[10] також є ісмаїлітська меншина.
Християн у країні налічується 2,7 млн (близько 1,8 % загального населення)[11]; індуїстів — 1,8 млн (близько 1,6 %)[7]; буддистів — 106,9 тис.[12]; сикхів — 30 тис.; парсів зороастрійців 25 тис. (більшість з яких нелегальні мігранти з сусіднього Ірану); 200 юдеїв. Чисельність пакистанських анімістів, бахаїстів і атеїстів невідома.
Рівень письменності 2015 року становив 57,9 % дорослого населення (віком від 15 років): 69,5 % — серед чоловіків, 45,8 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 2,5 % ВВП країни, станом на 2014 рік (164-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 8 років, для хлопців — до 9 років, для дівчат — до 7 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,83 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,6 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 2,6 % ВВП країни (183-тє місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 55,67 ‰ (26-те місце у світі); хлопчиків — 58,84 ‰, дівчаток — 52,35 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 178 випадків на 100 тис. народжень (44-те місце у світі)[1].
Пакистан входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).
Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А і Е, черевний тиф, гарячка денге, малярія, сказ (станом на 2016 рік)[1].
2014 року було зареєстровано 93,9 тис. хворих на СНІД (53-тє місце в світі), це 0,09 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (113-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 2,8 тис. осіб (47-ме місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 4,8 % (153-тє місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 31,6 % (оцінка на 2013 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 93,9 % населення в містах і 89,9 % в сільській місцевості; загалом 91,4 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 83,1 %, в сільській місцевості — 51,1 %, загалом по країні — 63,5 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2008 рік, дорівнює 183,5 км³ на рік, або 1,038 тонни на одного мешканця на рік: з яких 5 % припадає на побутові, 1 % — на промислові, 94 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 65,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 57,9 %; частка осіб похилого віку — 7,4 %, або 13,5 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2005 року перебувало 22,3 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 4,2 %, верхній дециль — 25,6 % (станом на FY2011 рік)[1].
Станом на 2013 рік, в країні 49,5 млн осіб не має доступу до електромереж; 73 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 91 %, у сільській місцевості — 62 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 35,8 млн унікальних інтернет-користувачів (27-ме місце у світі), що становило 18 % загальної кількості населення країни[1].
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 63,34 млн осіб (10-те місце у світі)[1]. Країна є одним з основних постачальників трудових ресурсів на Близький Схід. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 43,7 %; промисловість і будівництво — 22,4 %; сфера послуг — 33,9 % (станом на 2013 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 6,5 % працездатного населення, 2014 року — 6,7 % (77-ме місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 10,4 %, серед юнаків — 9,4 %, серед дівчат — 12,9 % (115-те місце у світі)[1]. Значна частина населення країни не має постійного джерела доходів.
Важлива транзитна країна афганських наркотиків (героїн, опій, морфін, гашиш) на шляху до Ірану, Європи, США, країн Перської затоки, Африки й Азії. Фінансові злочини пов'язані з відмиванням грошей отриманих від наркотрафіку і спрямованих на фінансування терористичних організацій, корупцію. 2007 року загальні посіви опійного маку налічували 2,3 тис. га, з яких 600 га були знищені під час антинаркотичної урядової кампанії[1].
Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Пакистану докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[13][14].
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Рік | Населення | Зміна |
---|---|---|
1950 | 40 382 000 | — |
1955 | 45 536 000 | +12.8% |
1960 | 51 719 000 | +13.6% |
1965 | 59 046 000 | +14.2% |
1970 | 67 491 000 | +14.3% |
1975 | 76 456 000 | +13.3% |
1980 | 88 097 000 | +15.2% |
1985 | 102 079 000 | +15.9% |
1990 | 118 816 000 | +16.4% |
1995 | 134 185 000 | +12.9% |
2000 | 152 429 000 | +13.6% |
2005 | 169 279 000 | +11.1% |
2010 | 184 405 000 | +8.9% |
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[15]. |
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.