Белуджійська мова
мова З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Белуджійська мова (балучі, балочі) — мова белуджів. Поширена в Пакистані, Ірані, Афганістані, Туркменістану, Омані й ОАЕ. Загальна чисельність фонів — понад 7,5 млн осіб (станом на кінець 1990-х), у тому числі в Пакистані — близько 6 млн осіб, в Ірані — 1—1,2 млн осіб, в Афганістані — 200 тис., в Омані — 130 тис., в ОАЕ — близько 100 тис., у Туркменістані — 38 тис. осіб.
| Белуджійська мова | |
|---|---|
| بلوچی | |
| Поширена в | Пакистан, Іран, Афганістан, Туркменістан, Оман, ОАЕ |
| Регіон | Белуджистан |
| Носії | 7,5 млн |
| Писемність | Арабська абетка, кирилиця |
| Класифікація | Індоєвропейська родина
|
| Офіційний статус | |
| Офіційна | Белуджистан |
| Коди мови | |
| ISO 639-2 | bal |
| ISO 639-3 | bal — белуджійська (загальна) bgp — східна bgn — західна bcc — південна |
| IETF | bal |
Белуджійська мова належить до іранських мов (північно-західна група). Традиційно поділяється на 2 основних групи діалектів — західну та східну. Дрібніша класифікація Елфенбейна виділяє вимови рахшанійську (афганський, келатський, чагай-харанський, панджгурський, прикордонний, мервський чи туркменський, діалекти), сараванську, лотунійську, кечійську, прибережну та Східних гір.
Письменність
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.