Монастир кармелітів (Теребовля)

Монасти́р кармелі́тів — пам'ятка архітектури національного значення у місті Теребовлі, споруджений 1635 року на місці дерев'яного монастиря. З 1990 року переданий громаді Української автокефальної православної церкви.

Монастир кармелітів (Теребовля)
Монастир кармелітів
49°18′02″ пн. ш. 25°41′58″ сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Теребовля
Належність	РКЦ → ПЦУ
Монастир кармелітів (Теребовля) (Україна)

Історія

У XVII столітті розпочалася історія помітної міської пам'ятки в Теребовлі — Монастиря і костелу кармелітів. 1617 року теребовлянський староста Пйотр Ожґа запросив до міста кармелітів; 1620 року подарував їм землю для будівництва костелу. З 1635 до 1640 років відбувалося будівництво мурованих будівель костелу і монастиря. Масштабний проект був підтриманий фінансовою допомогою місцевих шляхтичів та магнатів: 1624 року шляхтич Миколай Осінський подарував монастирю броварню, крамницю та житловий будинок поблизу Гнізни. 1635 року власник села Лошнева Адам Коморовський надав ченцям 6 тисяч золотих. Приблизно тоді ж монастир отримав у своє володіння землі села Боричівка, якими користувався до приходу радянської влади^[1][2].

Стефан Потоцький^[3] — великий коронний референдар, львівський, калуський, черкаський староста^[4][5] був доброчинцем костелу оо. Кармелітів в Теребовли.^[6] За версією польського дослідника Анджея Бетлєя, у кляшторі був портрет теребовельського старости Міхала Потоцького.^[7]

Монастир є комплексом споруд оборонного типу. Складається з двоповерхового комплексу келій та костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. Територію монастиря оточують масивні стіни з чотирма наріжними, п‘ятикутними в плані, оборонними баштами. Дві башти стоять над річкою Гнізна. У зовнішніх стінах та в баштах розміщуються бійниці для стрільби з рушниць та мушкетів та гармат. Головний вхід на територію влаштовано в центральній частині південної стіни у вигляді проїзної арки. В XIX ст. над нею була добудована надбрамна триарочна дзвіниця. ^[1]. Також були великі підземелля, у яких, зокрема, були захоронення духовенства та міської знаті.

У першій половині XX ст. проводилась реставрація. В післявоєнні часи в монастирі була влаштована фабрика ялинкових прикрас.

Див. також

• Церква святого Володимира (Теребовля)

Примітки

1. Історія міст і сіл Теребовлянщини, 1997, с. 31.
2. Шаршаткіна С. Оборонні культові споруди // Теребовлянщина: краєзнавчий альманах-календар / (упорядник і гол. ред. Григорій Кушнерик). — Тернопіль : Збруч, 2001. — С. 147—148.
3. Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww. / opracował K. Prszyboś. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — S. 100.
4. Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww.… — S. 381.
5. М. Ковальчук вказав, що це Стефан Александер Потоцький — батько Миколи Василя Потоцького — був доброчинцем костелу оо. Кармелітів у Теребовли, а в захристі був його портрет → Див.: Ковальчук М. Стефан Потоцький // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 125. — ISBN 978-966-528-279-2.
6. Ковальчук М. Стефан Потоцький // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 125. — ISBN 978-966-528-279-2.
7. Betlej A. Kościół p. w. Wniebowzięcia Najśw. Panny Marii i klasztor OO. Karmelitów Trzewiczkowych w Trembowli // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009. — T. 17. — 806 il. — S. 385. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)

Джерела

• Мороз В. Давні римо-католицькі святині Теребовлі [Архівовано 10 листопада 2012 у Wayback Machine.] // RISU — релігійний часопис.
• Шубарт П. Бароко та його розвиток в архітектурі міст Східної Галичини. — Одеса, 2012. — ISBN 978-966-413-321-7.