Боричівка
село в Україні, в Теребовлянському районі Тернопільської області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Боричі́вка — село в Україні, у Теребовлянській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Підпорядковане Теребовлянській міськраді (1961- 2015). З осені 2007 року громада села вимагала створення окремої Боричівської сільської ради[2]. Проте станом на 2011 рік було припинено цю ініціативу. З 29 липня 2015 у складі Теребовлянської міської громади.
| село Боричівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Тер. громада | Теребовлянська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040470020040755 |
| Облікова картка | Боричівка |
| Основні дані | |
| Населення | 525 |
| Площа | 2.506 км² |
| Густота населення | 219.5 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48100 |
| Телефонний код | +380 3551 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°19′44″ пн. ш. 25°45′58″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
315[1] м |
| Водойми | Боричівка |
| Відстань до районного центру |
10 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48100, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Теребовля, вул. Князя Василька, буд. 104а |
| Карта | |
  Боричівка | |
 Боричівка | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
Розташоване над річкою Боричівкою — притокою Гнізни.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 548 | 99.64% |
| російська | 2 | 0.36% |
| Усього | 550 | 100% |
В «Актах гродських і земських» є згадка про село Боричівка Теребовельського повіту від 28 квітня 1455 року.[4]
Село засноване польськими колоністами у XVII ст., можливо на місці давнішого і зруйнованого татарами. Землі належали монастирю Кармелітів у Теребовлі з (приблизно) 1635 року. До 1668 р. село входило до складу Теребовлянського староства; 1668 р. за сприяння теребовлянського старости Рафала Казімєжа Маковєцького було виключене зі складу Теребовлянського староства.[5] У довоєнний час в селі існував фільварок цього монастиря, якому належало приблизно половина землі (130 гектарів з 310). Після приходу радянської влади землі були роздані селянам, але вже наступного року створено колгосп «Сталінський шлях» (голова колгоспу Свідерський).
В часи Другої Речі Посполитої село спочатку утворювало власну сільську гміну Боричівка, а в рамках реформи самоврядування з 1 серпня 1934 увійшла до сільської гміни Лошнів[6].
До закінчення Другої світової війни населення Боричівки було переважно польським. Проте 1945 року воно було репатрійоване до Польщі. Натомість в село були заселені українські переселенці з Польщі, переважно з села Теплиці Ярославського повіту.
1946 року створено сільську раду, головою обрано Грода Івана Андрійовича. З 1961 року село підпорядковане Теребовлянській міській раді. Того ж року було ліквідовано колгосп «Сталінський шлях» (відновлений 1947 р.). Останній голова колгоспу — Федірко Теодор Іванович. Боричівський колгосп було приєднано до радгоспу «Сади» (Сади — передмістя Теребовлі)[7]
У 2001 році населення становило 550 осіб[8]. 1996 рік — 615 осіб. Кінець XIX ст. — понад 900
У міжвоєнний період зусиллями селян і з допомогою монастиря кармелітів з Теребовлі було побудовано костел. 1935 рік — будівництво дзвіниці за кошти Марціна Табаки.
Поблизу Боричівки виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури.
До села свого часу було приєднано хутір Дубина.
1996 року поблизу села було створено Боричівський орнітологічний заказник площею 14,2 га.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Теребовлянської міської громади.[9]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району.[10]
28 вересня 2021 році у селі відкрили сучасний спортивний майданчик[11][12].
- Безедня,
- Дзвинюха,
- Млиниска[13].
- Швабівка
- Глинники.
- церква Різдва Пресвятої Богородиці (1894, кам'яна, УГКЦ)
- костел святого Адальберта (1909)
Поширені прізвища: Волошин, Келєр, Китайчук, Ксьонжек, Куштра[13].
До війни в селі працювала двокласова початкова школа. З приходом радянської влади було відкрито початкову школу з українською мовою навчання. 1945 — знову запрацювала початкова школа, а з 50-их — семирічка. Будівництво нового будинку школи завершено 1971 р. Зараз у селі діє загальноосвітня школа І-ІІ ступенів. Також є бібліотека.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Статуя Божої Матері
Капличка
Школа
Спорткомплекс
Ставок біля села
Руїни сільської ферми (розібрана в 1990-х)
Сільська церква (інший ракурс)
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
