Loading AI tools
український футболіст З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Тара́с Володи́мирович Миха́лик (нар. 28 жовтня 1983, Любешів, Волинська область) — український футболіст. Грав на позиції опорного півзахисника або центрального захисника. Дворазовий чемпіон України, дворазовий володар Кубка України та Суперкубка України, чемпіон Росії 2018 року, фіналіст молодіжного чемпіонату Європи 2006. У 2006—2012 роках грав за збірну України. Майстер спорту України міжнародного класу[1].
 | ||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Тарас Володимирович Михалик | |||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 28 жовтня 1983 (41 рік) | |||||||||||||||||||||||||||||
| Любешів, Волинська область, УРСР | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 184 см | |||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 83 кг | |||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Україна | |||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | опорний півзахисник, центральний захисник | |||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ІФКЗ СНУ ім. Лесі Українки | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання |
 | |||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||
|
Дані оновлено 29 червня 2024. | ||||||||||||||||||||||||||||||
Народився 28 жовтня 1983 року у Любешові, районному центрі Волинської області, у багатодітній сім'ї.
Любов до футболу Тарасові прищепив батько, що грав у чемпіонаті області за любешівську «Прип'ять». У футбол починав грати у вуличних командах. Перші наставники: перший учитель фізкультури Любешівської СШ Олексій Володимирович Новаковський, а згодом — тренери місцевої ДЮСШ Іван Токарчук та Михайло Редько[2].
Після закінчення ПТУ вступив до Інституту фізичної культури Волинського національного університету, за футбольну команду якого виступав на чемпіонаті області.
Професійна футбольна кар'єра гравця розпочалася у 17-річному віці, коли на його гру звернув увагу селекціонер київського ЦСКА Орест Баль — брат відомого гравця та тренера Андрія Баля. Хлопця запросили до Києва і уклали з ним професійний контракт. За словами футболіста, спочатку його зарплата в армійському клубі становила 100 доларів, згодом зросла до 500[3].
ЦСКА тоді щойно розпочав виступи у першій лізі, адже його місце в елітному дивізіоні чемпіонату України зайняв новостворений київський «Арсенал». Дебют Михалика у професійному футболі відбувся 3 квітня 2002 року у Тернополі у грі проти місцевої «Ниви» (поразка 0:2). У перших двох сезонах за київський клуб Михалик виходив переважно на заміну, проте вже з 2004 року міцно закріпив за собою місце у стартовому складі армійців, де грав переважно на правому фланзі півзахисту.
Улітку 2005 року Тарас у складі збірної Збройних сил України вирушив на міжнародний турнір, а після повернення дізнався про зацікавленість з боку представника вищої ліги чемпіонату України — ужгородського «Закарпаття». Михалик приєднався до ужгородської команди на правах оренди і вже у другому турі чемпіонату України 2005/06 дебютував в іграх елітного дивізіону, вийшовши на заміну у матчі проти донецького «Металурга» (нічия 0:0). Гравець швидко отримав постійне місце в основному складі нової команди.
Спочатку тренер «Закарпаття» Петро Кушлик використовував Тараса у нападі, згодом перевівши на позицію центрального або правого півзахисника. Свій перший гол у вищій лізі провів 30 липня 2005 року у ворота «Динамо» (Київ), саме тоді привернувши увагу наставників киян.
Весняну частину сезону 2005/06 Михалик розпочав вже у формі київського «Динамо», уклавши з клубом протягом зимового міжсезоння п'ятирічний контракт. Тодішній наставник киян Анатолій Дем'яненко почав ставити Михалика на досить незвичну для нього тоді позицію опорного півзахисника. Спочатку молодий футболіст не мав стабільного місця у стартовому складі команди, однак на регулярній основі потрапляв до заявки клубу на матчі. 2006 року «Динамо» здобуло національний кубок, що став першим великим трофеєм Михалика, який у матчах кубкового розіграшу, щоправда, відіграв лише в одному матчі на стадії півфіналу.
Вже наступного сезону футболіст закріпив за собою місце в основному складі киян та дебютував у матчах Ліги Чемпіонів. Того року «Динамо» став чемпіоном України, здобув національні Кубок та Суперкубок, проте на європейській арені виступив невдало.
Сезон 2007/08 розпочався для Михалика фантастично: у матчі за Суперкубок України динамівці майже молодіжним складом обіграли донецький «Шахтар», а Тарас відзначився двома забитими м'ячами. Проте вже на початку жовтня гравець зазнав важкої травми (розрив бокової зв'язки коліна[4]) і вибув з гри до кінця року.
Чергова зміна ігрового амплуа Михалика відбулася з приходом до «Динамо» нового головного тренера. Юрій Сьомін, який очолив київський клуб на початку 2008 року, відразу почав ставити Тараса у центр захисту, і це принесло результат: в сезоні 2008/09 пара центральних захисників Михалик—Діакате була визнана фахівцями однією з найнадійніших у внутрішньому чемпіонаті[5], а на груповому етапі Ліги Чемпіонів командою було пропущено лише 4 голи у 6 матчах. У підсумку «Динамо» здобув чемпіонський титул і дістався півфіналу Кубка УЄФА, проте вирішальні матчі сезону Тарас пропустив через травму меніска[6].
Повністю відновитися від травми Михалик зміг лише у жовтні 2009 року, відразу нагадавши про себе голом у ворота міланського «Інтера» у виїзному матчі Ліги Чемпіонів. Новий головний тренер киян Валерій Газзаєв протягом сезону 2009/10 використовував гравця переважно на позиції опорного півзахисника.
Контракт футболіста з «Динамо» було укладено до кінця червня 2013 року[7]. 14 червня 2013 року «Динамо» на своєму офіційному сайті повідомило, що Тарас Михалик став вільним агентом[8].
18 червня 2013 року Тарас Михалик підписав трирічний контракт із московським «Локомотивом».[9]
Наприкінці травня 2016 року Михалик підписав новий контракт з «Локомотивом» ще на один рік.[10] За словами агента гравця, «у футболіста були пропозиції від інших команд — турецьких, грецьких, був варіант з австрійським „Рапідом“. Але Михалика не влаштував фінансовий аспект — там пропонували меншу заробітну плату».[11]
14 червня 2017 року Михалик продовжив контракт з російським клубом до кінця сезону 2017/18.[12] У цьому сезоні Тарас зіграв 10 матчів у чемпіонаті, а «Локомотив» на чолі з Юрієм Сьоміним став чемпіоном Росії.
6 липня 2018 року «Локомотив» оголосив про продовження контракту з Михаликом ще на один рік.[13]
У травні 2019 року Михалик заявив, що не буде вчетверте продовжувати контракт із московським клубом, а найімовірніше продовжить кар'єру в луцькій «Волині».[14]
У липні 2019 року офіційний сайт команди «Волинь» повідомив, що з початку нового сезону Тарас Михалик буде виступати в складі луцького клубу.[15] Офіційне представлення Михалика разом із іншими новачками клубу відбулось 25 липня 2019 року, причому у «Волині» Тарас узяв звичний для себе 17-й номер.[16] У новій команді футболіст дебютував у третьому турі першості України в першій лізі у виграному з камбеком у два м'ячі матчем із івано-франківським «Прикарпаттям».[17]
Михалик почав викликатися до збірних команд України 2004 року, виступаючи ще за київський ЦСКА. 18-річного хлопця долучив до виступів у складі молодіжної збірної України її тодішній головний тренер Павло Яковенко. У складі «молодіжки» Михалик дебютував 31 березня 2004 року у товариській грі проти македонських однолітків (поразка 0:1).
Футболіст був учасником молодіжного Чемпіонату Європи U-21 2006 року. В рамках фінальної частини турніру, що проходила в Португалії, Михалик взяв участь в усіх п'яти іграх української команди та завоював разом з нею срібні нагороди першості. Під час турніру тренер команди Олексій Михайличенко здебільшого відводив Тарасові місце на правому фланзі півзахисту.
Усього на рівні молодіжної збірної протягом 2004—2006 років провів 10 ігор.
_42.jpg)
У 22-річному віці дебютував у національній збірній України, вийшовши на поле у формі головної команди країни 15 серпня 2006 року у товариській зустрічі з командою Азербайджану (перемога 6:0).
Уже в рамках відбіркового циклу до Чемпіонату світу 2010 став основним гравцем української збірної, у складі якої загалом у 2006—2012 роках провів 32 матчі.
Міцний, витривалий та дуже працездатний гравець. Чіпкий і агресивний у відборі м'яча, може завдати точного удару головою. Непогано бачить поле, володіє сильним ударом з обох ніг[18]. Недолік — недостатня техніка володіння м'ячем.
На думку авторитетного німецького сайту transfermarkt.de, у січні 2011 Михалик був одним із найцінніших гравців «Динамо» з трансферною ціною в 7 мільйонів євро, але на березень 2014 року вартість гравця оцінювалася вже у 2,5 мільйони євро[7].
Батько — викладач фізкультури, мати працює в місцевій райдержадміністрації. Тарас має старшого брата і 5 молодших сестер. 18 серпня 2010 року одружився з лучанкою Валерією Михалик, із якою довгий час до того зустрічався[19].
Палкий прихильник полювання та рибалки, любить грати у більярд[20]. Колекціонує футболки, обмінюючись з гравцями по завершенні матчу, а також шипи від бутс[19]. На відміну від більшості футболістів, відпустку полюбляє проводити в Україні, полюючи на рідній Волині[21].
Перший автомобіль — BMW — придбав на преміальні за виступ на Молодіжному чемпіонаті Європи 2006 року. У 2010 році їздив на Volkswagen Touareg[19].
Одна з улюблених футбольних команд Михалика — «Манчестер Юнайтед». У дитинстві, коли вони з друзями грали у футбол, то називали свою команду саме «Манчестер»[3].
Тарас Михалик був улюбленцем ультрас київського «Динамо», неодноразово спостерігав за матчами саме з фанатської трибуни стадіону «Динамо» ім. Валерія Лобановського[22]. 26 лютого 2010 року взяв участь у відкритті фірмової крамниці клубу.
У серпні 2007 року волинський футбольний арбітр Микола Мельник звинуватив Михалика у тому, що під час матчу місцевої першості той проколов шини його автомобіля. Ситуація набула деякого розголосу в ЗМІ. Сам Михалик повністю заперечив ці звинувачення[23].
Чемпіон України (2): 2007, 2009;
Срібний призер чемпіонату України (5): 2006, 2008, 2010, 2011, 2012;
Чемпіон Росії (1): 2017/18;
Бронзовий призер чемпіонату Росії (1): 2013/14;
Срібний призер чемпіонату Європи серед молодіжних команд 2006.
Особисті:
| Клуб | Сезон | Ліга | Кубок | Суперкубок | Єврокубки | Разом | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | ||
| ЦСКА (Київ) | 2001/2002 | 7 | 0 | 0 | 0 | — | — | — | — | 7 | 0 |
| 2002/2003 | 27 | 1 | 1 | 0 | — | — | — | — | 28 | 1 | |
| 2003/2004 | 30 | 4 | 1 | 1 | — | — | — | — | 31 | 5 | |
| 2004/2005 | 26 | 5 | 3 | 2 | — | — | — | — | 29 | 7 | |
| Разом | 90 | 10 | 5 | 3 | — | — | — | — | 95 | 13 | |
| Закарпаття (Ужгород) | 2005/2006 | 18 | 3 | 0 | 0 | — | — | — | — | 18 | 3 |
| Разом | 18 | 3 | 0 | 0 | — | — | — | — | 18 | 3 | |
| Динамо (Київ) | 2005/2006 | 5 | 0 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 6 | 0 |
| 2006/2007 | 23 | 2 | 6 | 1 | 1 | 0 | 6 | 0 | 36 | 3 | |
| 2007/2008 | 16 | 1 | 3 | 0 | 1 | 2 | 3 | 0 | 23 | 3 | |
| 2008/2009 | 18 | 2 | 0 | 0 | 1 | 0 | 13 | 1 | 32 | 3 | |
| 2009/2010 | 21 | 1 | 1 | 0 | 0 | 0 | 4 | 1 | 26 | 2 | |
| 2010/2011 | 18 | 1 | 2 | 0 | — | — | 10 | 0 | 30 | 1 | |
| 2011/2012 | 7 | 0 | 1 | 0 | 0 | 0 | 1 | 0 | 9 | 0 | |
| 2012/2013 | 16[24] | 1 | 0 | 0 | — | — | 10 | 1 | 26 | 2 | |
| Разом | 124 | 8 | 14 | 1 | 3 | 2 | 47 | 3 | 188 | 14 | |
| Локомотив (Москва) | 2013/2014 | 12 | 1 | 1 | 0 | — | — | 0 | 0 | 13 | 1 |
| 2014/2015 | 16 | 0 | 3 | 0 | — | — | 1 | 0 | 20 | 0 | |
| 2015/2016 | 21 | 0 | 1 | 0 | 1 | 0 | 6 | 0 | 29 | 0 | |
| 2016/2017 | 24 | 1 | 4 | 0 | — | — | 0 | 0 | 28 | 1 | |
| 2017/2018 | 10 | 0 | 1 | 0 | 0 | 0 | 2 | 0 | 13 | 0 | |
| 2018/2019 | 0 | 0 | 3 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 3 | 0 | |
| Разом | 83 | 2 | 13 | 1 | 1 | 0 | 9 | 0 | 106 | 3 | |
| Всього за кар'єу | 315 | 23 | 32 | 5 | 4 | 2 | 56 | 3 | 407 | 33 | |
Михалик провів 10 ігор за молодіжну збірну України та 32 матчі за національну збірну України.
| Матчі Тараса Михалика за молодіжну збірну України | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| # | Дата | Місце | Стадіон | Суперник | Рахунок | Турнір |  |   |  |
| 01. | 31-03-2004 |  | Градскі, Штип | Північна Македонія | 0-1 | Товариський матч | 0 | ||
| 02. | 28-04-2004 | | «Борекс», Бородянка |  Словаччина | 1-1 | Товариський матч | 0 | ||
| 03. | 10-07-2004 | | «Україна», Львів |  Польща | 1-1 | Товариський матч | 0 | ||
| 04. | 07-09-2004 |  | Центральний, Алмати | Казахстан | 1-0 | Відбір до Євро-2006 U-21 | 0 | ||
| 05. | 28-02-2006 |  | Муніципальний, Герцлія | Ізраїль | 1-0 | Товариський матч | 0 | ||
| 06. | 24-05-2006 |  | Муніципальний, Агеда |  Нідерланди | 2-1 | Євро-2006 U-21 | 0 | ||
| 07. | 26-05-2006 | | Муніципальний, Агеда |  Італія | 0-1 | Євро-2006 U-21 | 0 | ||
| 08. | 29-05-2006 | | Муніципальний, Агеда |  Данія | 2-1 | Євро-2006 U-21 | 0 | ||
| 09. | 01-06-2006 | | Муніципальний, Авейру |  Сербія і Чорногорія | 0-0 | Євро-2006 U-21 | 0 | ||
| 10. | 04-06-2006 | | «Беса Секулу XXI», Порту | Нідерланди | 0-3 | Євро-2006 U-21 | 0 | ||
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
.svg){kind=small}
