![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d8/Bar_magnet.jpg/640px-Bar_magnet.jpg&w=640&q=50)
Магніт
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Магні́т, заст. магне́т, морське́ залізо, тягуне́ць[1][2] — тіло, що має власне магнітне поле, магнітний диполь. Можливо, слово походить від дав.-гр. Μαγνῆτις λίθος (Magnētis líthos), «камінь з Магнесії» — від назви регіону Магнісія й давнього міста Магнесія в Малій Азії, де в давнину були відкриті поклади магнетиту.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d8/Bar_magnet.jpg/640px-Bar_magnet.jpg)
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/57/Magnet0873.png/320px-Magnet0873.png)
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/0c/VFPt_cylindrical_magnet_thumb.svg/220px-VFPt_cylindrical_magnet_thumb.svg.png)
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/08/MagnetEZ.jpg/320px-MagnetEZ.jpg)
Найпростішим і найменшим магнітом можна вважати електрон. Магнітні властивості всіх інших магнітів зумовлені магнітними моментами електронів усередині них. З погляду квантової теорії поля електромагнітна взаємодія переноситься безмасовим бозоном — фотоном (часткою, яку можна представити як квантове збудження електромагнітного поля).
Пості́йний магні́т — виріб, виготовлений з феромагнетика, здатного зберігати залишкову намагніченість після вимкнення зовнішнього магнітного поля. Як матеріали для постійних магнітів зазвичай використовують залізо, нікель, кобальт, деякі сплави рідкісноземельних металів, а також деякі природні мінерали, такі як магнетити. Постійні магніти застосовуються як автономні (тобто такі, що не споживають енергії) джерела магнітного поля. Властивості магніту визначаються характеристиками розмагнічуючої ділянки петлі магнітного гістерезису матеріалу магніту: що вища залишкова індукція Br і коерцитивна сила Hc, то вища намагніченість і стабільність магніту. Характерні поля постійних магнітів — до 1 Тл (10 кг · с).
Електромагніт — пристрій, магнітне поле якого створюється лише при протіканні електричного струму. Як правило, це котушка-соленоїд з уставленим усередину феромагнітним (зазвичай залізним) сердечником з великою магнітною проникністю 10000. Характерні поля електромагнітів 1,5 — 2 Тл визначаються так званим насиченням заліза, тобто різким спадом диференціальної магнітної проникності при великих значеннях магнітного поля.