Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Джанка́рло Джанні́ні (італ. Giancarlo Giannini; 1 серпня 1942, Ла-Спеція, Королівство Італія) — італійський актор, кінорежисер, продюсер.
Джанкарло Джанніні | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
італ. Giancarlo Giannini | ||||||
Ім'я при народженні | Giancarlo Giannini | |||||
Народився | 1 серпня 1942[1][2][…] (82 роки) Ла-Спеція, Лігурія, Королівство Італія | |||||
Громадянство | Італія | |||||
Діяльність | актор театру, актор дубляжу, кіноактор, телеактор, кінорежисер, сценарист | |||||
Alma mater | Національна академія драматичного мистецтваd | |||||
Роки діяльності | 1965 — дотепер | |||||
У шлюбі з | Eurilla del Bonod | |||||
Діти | Adriano Gianninid | |||||
IMDb | ID 0316284 | |||||
Нагороди та премії | ||||||
| ||||||
| ||||||
Джанкарло Джанніні у Вікісховищі | ||||||
Джанкарло Джанніні народився 1 серпня 1942 року у місті Ла-Спеція району Лігурія на північному заході Італії. Спочатку він цікавився електронікою, і впродовж 10 років вивчав її в Неаполі[3], потім його зацікавила акторська майстерність, задля чого він вступив у 18-річному віці до Національної Академії драматичних мистецтв[en] у Римі. Дебютував на сцені у 1961 році в ролі Пака в шекспірівській п'єсі «Сон літньої ночі». У 1965 році зіграв першу невелику роль у кіно (фільм «I criminali della metropoli»).
Став відомим завдяки ролям у низці фільмів Ліни Вертмюллер, з якою він почав працювати на початку 1960-х років, спочатку граючи ролі другого плану, а згодом і головні ролі. Ліна Вертмюллер задіяла його майже в усіх своїх стрічках, найпомітніший з яких — «Паскуаліно „Семеро красунь“» (1976). За роль ув'язненого концтабору, що принижується задля виживання, Джанкарло отримав «Оскар» у номінації за найкращу чоловічу роль (1977).
У 1968 році дебютував в американському кіно, знявшись у воєнній драмі «Анціо» та через рік у стрічці «Тайна Санта-Вітторії» (реж. Стенлі Крамер). Починаючи з 1970-х працював винятково в Італії, знімаючись здебільшого у стрічках Ліни Вертмюллер. Роль італійського сільського простака, чиї плани про вбивство Беніто Муссоліні виявляються нездійсненими через кохання до повії у «Фільмі про кохання та анархію» 1973 року принесла акторові визнання Каннського кінофестивалю де він отримав Золоту пальмову гілку у номінації «Найкращий актор».[4].
Окрім Ліни Вертмюллер знімався також у таких відомих режисерів, як Лукіно Вісконті («Невинний», 1976), Райнер Вернер Фассбіндер («Лілі Марлен», 1980), Ф. Ф. Копполи («Нью-йоркські історії», 1989).
З початку 1980-х почав працювати дублером, озвучуючи для італійського кіноринку акторів у голлівудських стрічках.
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1965 | ф | Лібідо | Libido | Кристіан |
1969 | ф | Тайна Санта-Вітторії | Il segreto di Santa Vittoria | Фабіо |
1972 | ф | Перша ніч спокою | La Prima notte di quiete | Джорджіо Моска |
1972 | ф | Ображена честь Мімі-металурга | Mimì metallurgico ferito nell'onore | Кармело «Мімі» Мардогео |
1973 | ф | Божевільний секс | Sessomatto | |
1973 | ф | Фільм про кохання та анархію | Film d'amore e d'anarchia | |
1974 | ф | Віднесені незвичайною долею у блакитне море в серпні | Travolti da un insolito destino nell'azzurro mare d'agosto | Дженаріно Карункіо |
1975 | ф | Дозор любові приходить рівно опівночі | A Mezzanotte Va La Ronda Del Piacere | Джіно Бенасіо |
1976 | ф | Невинний | L’ Innocente | Тулліо Ерміль |
1976 | ф | Паскуаліно «Семеро красунь» | Pasqualino Settebellezze | Паскуаліно Фрафузо |
1980 | ф | Життя прекрасне | La vita è bell | Антоніо Мурільйо |
1980 | ф | Лілі Марлен | LiLi Marleen | Роберт |
1984 | ф | Я від Піконе | Mi manda Picone | Сальваторе Каннавацціуоло |
1986 | ф | Кров під сонцем | Blood Red | |
1988 | ф | Шахраї як і ми | I Picari | Гузман |
1988 | ф | Бар-закусочна "Будапешт" | Snack Bar Budapest | Адвокат |
1989 | ф | Нью-йоркські історії | New York Stories | Клаудіо |
1990 | ф | Доросле кохання | Vita coi figli | Адріано Феррі |
1992 | ф | Одного разу, порушивши закон | Once Upon a Crime | Інспектор Боннар |
1993 | ф | Джованні Фальконне | Giovanni Falcone | Паоло Борселліно |
1995 | ф | Прогулянка в хмарах | A Walk in the Clouds | Альберто Арагон |
1996 | ф | Целулоїд | Celluloide | Серджо Амідеї |
1996 | ф | Вовчиця | La lupa | падре Анджоліно |
1997 | ф | Мутанті | Mimic | Менні |
2001 | с | Дюна | Dune | Падишах-Імператор Шаддам IV |
2001 | ф | Франческа и Нунціата | Francesca e Nunziata | |
2001 | ф | Ганнібал | Hannibal | Рінальдо Пацці |
2002 | ф | Банкіри Бога | I banchieri di Dio | Флавіо Карбоні |
2002 | ф | Темрява | Darkness | Альберт |
2002 | ф | Дракула | Dracula | професор Ван Хельсінг |
2003 | ф | Три жінки | L'acqua… il fuoco | Давид |
2003 | ф | Мій будинок в Умбрії | My House in Umbria | Інспектор Джиротті |
2004 | ф | Лють | Man on Fire | Мігель Манзано |
2006 | ф | Казино «Рояль» | Casino Royale | Рене Матіс |
2006 | ф | Візантійська принцеса | Tirant lo Blanc | візантійський імператор |
2008 | ф | Квант милосердя | Quantum of Solace | Рене Матіс |
2008 | ф | Кров і троянда | Il sangue e la rosa | кардинал Роспігліосі |
2010 | ф | Прекрасне товариство | La bella società | доктор Гуаррасі |
2010 | ф | Світла сторона Місяця | La Prima Notte della Luna | Іван |
2012 | ф | Омамамія | Omamamia | Лоренцо |
2012 | ф | АмериКа | AmeriQua | дон Ферракане |
Рік | Назва | Роль |
---|---|---|
2012 | Call of Duty: Black Ops II | Рауль Менендез |
2018 | Call of Duty: Black Ops 4 |
Був одружений (1967–1975) на акторці Лівії Джіампалмо[en]. У цьому шлюбі має двох синів — Адріано[it] і Лоренцо.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.