Loading AI tools
італійський актор З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Марче́лло Вінче́нцо Доме́ніко Мастроя́нні (італ. Marcello Vincenzo Domenico Mastroianni, *28 вересня 1924, Фонтана-Лірі, Італія — †19 грудня 1996, Париж, Франція) — італійський кіноактор. Часто знімався у Федеріко Фелліні й Вітторіо Де Сіка. Тричі номінувався на премію «Оскар», одержав 2 нагороди Британської кіноакадемії і Каннського кінофестивалю, «Золотий глобус», Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль та інші. Найвідоміші фільми — «Солодке життя» (1960), «Розлучення по-італійськи» (1961), «Учора, сьогодні, завтра» (1963), «Казанова '70», «Вісім з половиною» (1963), «Шлюб по-італійськи» (1964), «Білі ночі». Був другом відомого українського і радянського фотографа Миколи Гнисюка.
| Марчелло Мастроянні | |||
|---|---|---|---|
| Marcello Mastroianni | |||
 М. Мастроянні на Венеційському МКФ, 1990 | |||
| Ім'я при народженні | Марчелло Вінченцо Доменіко Мастроянні | ||
| Дата народження | 28 вересня 1924[1][2][…] | ||
| Місце народження | Фонтана-Лірі, Провінція Фрозіноне, Лаціо, Італія | ||
| Дата смерті | 19 грудня 1996[1][2][…] (72 роки) | ||
| Місце смерті | Париж, Франція[3] | ||
| Поховання | Кампо Верано | ||
| Національність | італієць | ||
| Громадянство |  Італія | ||
| Професія | актор, кіноактор | ||
| Alma mater | Римський університет ла Сапієнца | ||
| Роки активності | 1947–1996 | ||
| Дружина | Флора Карабелла (1926—1996) | ||
| Діти | Кьяра Мастроянні[4] і Barbara Mastroiannid[4] | ||
| IMDb | ID 0000052 | ||
| Нагороди та премії | |||
| |||
| |||
| Золотий глобус (1963) БАФТА (1963, 1964) Каннський кінофестиваль (1970, 1987) Кубок Вольпі (1989, 1993) Сезар (1993) | |||
 Марчелло Мастроянні у Вікісховищі | |||
Марчелло Мастроянні народився в гірському селі Фонтана-Лірі в Апеннінах[5], в родині Отторіно Мастроянні та Іди Іролле.
Є інформація, що активно розповсюджується в білоруських та ізраїльських блогах про те, що мати Мастроянні народилася в Мінську (тоді в Російській імперії) в єврейській родині.[6] За документами, Іда Іролле народилася в 1898 році в Арпіно (італ. Arpino, лат. Arpinum) — місті, розташованому в області Лаціо, в провінції Фрозіноне. Міські гіди в Арпіно розповідають, що батьком Іди був офіцер кавалерії, відомий своїм музичним обдаруванням.
Молодший брат Марчелло, Руджеро, народився в Турині в 1929 році й став згодом відомим кіномонтажником і кіноактором.[7][8]
Дитинство і юність Мастроянні пройшли в Турині та Римі. Вистави тих років були витримані в суто неореалістичній тональності, так само як і перші фільми за участю молодого актора.
Зігравши у Лукіно Вісконті в «Білих ночах» (1957) і у Маріо Монічеллі у кримінальній комедії «Зловмисники, як завжди, залишилися невідомі» (1958), Мастроянні був помічений Федеріко Фелліні, який запросив його на головну роль у своїй грандіозній кінофресці «Солодке життя» (1960). Цей фільм миттєво зробив його відомим і востребованим у всій Європі в незвичній для нього акторській іпостасі інтелектуала та космополіта.
У 1961 році були не менш захоплені відгуки кінокритиків про роботу Мастроянні у фільмі іншого класика італійського кіно — Мікеланджело Антоніоні — «Ніч», де його відчужена манера виконання точно відповідала режисерській задачі передачі відчуження, що панує в сучасному західноєвропейському суспільстві. Наступні дві картини за його участю — «Розлучення по-італійськи» зі Стефанією Сандреллі (режисер П'єтро Джермі) і «Приватне життя» з Бріжит Бардо (режисер Луї Маль) — були орієнтовані на ширшу аудиторію.
Вигравши дві поспіль нагороди Британської академії кіно, Мастроянні виконав головну роль у новому шедеврі Фелліні — «Вісім з половиною» (1963), після чого продюсер Карло Понті залучив його до низки проєктів за участю своєї дружини Софі Лорен. Під керівництвом режисера Вітторіо Де Сікі Мастроянні та Лорен зіграли подружжя у фільмі «Вчора, сьогодні, завтра». Так народився один із найзнаменитіших дуетів світового кіно.
.jpg)
Переступивши сорокарічний рубіж, Мастроянні знову працює з Вісконті («Сторонній», 1967), Фелліні («Рим», 1972) та Романом Поланскі («Що?», 1973). Черговий проєкт з Вітторіо Де Сіка та Софі Лорен — «Соняшники» (1970) — було здійснено не без радянської участі.
У другій половині 1970-х та у 1980-х роках актор знімався ще більше, ніж раніше. Щороку виходило по кілька фільмів за його участю, і хоч вони не мали великої популярності у глядача, критики, як і раніше, були прихильні до нього. У 1986 році він отримав приз Каннського кінофестивалю і був втретє висунутий на «Оскар», цього разу за роль у фільмі радянського режисера Микити Міхалкова «Очі чорні».
В одному з останніх своїх фільмів — «Прет-а-порте» Роберта Альтмана (1994) — Мастроянні зіграв італійця, який повернувся з Росії, який закоханий у героїню Софі Лорен.
Мастроянні помер через два роки від раку підшлункової залози. У дні перед похороном фонтан Треві в Римі, що асоціюється з його роллю в «Солодкому житті» Федеріко Фелліні, був символічно відключений і задрапірований чорним на знак поваги до актора, який пішов.[9][10]
Марчелло Мастроянні з 1946 року був одружений з Флорою Карабеллою. У 1968 році Марчелло Мастроянні, на той момент офіційно одружений з актрисою Флоре Карабелле, зустрів Фей Данавей. Данавей і Мастроянні зустрічалися близько трьох років, але зрештою вирішили розлучитися: заради Фей актор не наважився залишити дружину та дітей.[11] Своє справжнє кохання він знайшов у Франції: там він зустрів актрису Катрін Денев, у якої в 1972 році від нього народилася дочка Кьяра — згодом відома актриса.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
.jpg){kind=small}
