Remove ads
муніципалітет в Італії З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Тури́н[1] або Турі́н[2] (італ. Torino; п'єм. Turin) — велике індустріальне місто, діловий та культурний центр на північному заході Італії, столиця області П'ємонт та провінції Турин. Розміщений в Альпах на західному березі річки По.
Турин Torino | |||
---|---|---|---|
Комуна | |||
| |||
Країна | Італія | ||
Регіон | П'ємонт | ||
Провінція | Турин | ||
Код ISTAT | 001272 | ||
Поштові індекси | 10100 | ||
Телефонний код | 011 | ||
Координати | 45°4′0″ пн. ш. 7°42′0″ сх. д. | ||
Висота | 239 м.н.р.м. | ||
Площа | 130,17 км² | ||
Населення | 841 600 (01-01-2023) | ||
Густота | 6465,39 ос./км² | ||
Розміщення | |||
Мапа | |||
Влада | |||
Мер | Chiara Appendino (30-6-2016) | ||
Офіційна сторінка |
Населення становить 909 538 осіб (2009)[3], в агломерації проживає 1,7 млн мешканців.
Щорічний фестиваль відбувається 24 червня. Покровитель — Іван Хреститель (San Giovanni Battista). Місто відоме Туринською плащаницею, футбольними клубами «Ювентус» та «Торіно». Тут розташовані головні офіси автомобільних компаній Fiat, Lancia та Alfa Romeo. У 2006 році в Турині відбулися ХХ зимові Олімпійські ігри.
Назва міста походить від кельтського слова «Тау», яке означає гори. Турин є столицею області П'ємонт, яка славиться своєю прекрасною кухнею і винами. З 1574 року столиця регіону, яким володіла сабаудська династія від XI століття.
1548 року Турин обрали столицею свого перебування герцоги Савойські, що перебралися сюди з Шамбері. Через декілька десятиліть тут було закладено Королівський палац. Наприкінці 16 століття з Шамбері до нової столиці перевезли Плащаницю, релігійну реліквію, що відома відтепер як Туринська.
Герцог Еммануїл Філіберт відновив Туринський університет, заснований ще 1404 року, але потім ліквідований.
Розквіт міста почався у 18 столітті, коли воно стало столицею Сардинського королівства. Новоспечені сардинські королі бажали мати в столиці палаци та площі як у Парижі, і мисливські замки в передмістях. Прикладом слугував Версаль. Але взяли лише ідею (Версальський палац не копіювали, як у німецьких князівствах), а втілення ідеї йшло за власними формами.
Блиск столиці надавали запрошені уславлені митці. Саме тут у Королівському театрі працював драматург Карло Гольдоні. Головним архітектором призначили Філіппо Ювара (1685—1735). Він випрямляв криві вулиці і планував широкі нові, що почало вигідно відрізняти Турин від багатьох хаотично забудованих середньовічних міст Італії. Місто отримало «європейськість», регулярність і стало обов'язковим пунктом для гранд-турів аристократичних мандрівників з Франції й Англії.
За декілька кілометрів від міста розміщена заміська резиденція монархів з родини Савойських Ступініджі.
Турин був одним з барокових центрів Італії. Саме тут працювали відомі архітектори доби бароко Гваріно Гваріні (1624—1683) та Філіппо Ювара, споруди якого все більше набували форм класицизму. Палац Каріньяно та купол каплиці Сан Синдоне Гваріні, мисливський замок Ступініджі та церква Суперга увійшли до всіх енциклопедій світу, на століття стали туристичними об'єктами.
Турин був захоплений вояками Наполеона, що перебували тут 14 років, але «європейськість» міста лише набула масштабу. В місті зруйнували фортечні мури та продовжили будівництво, через річку По перекинули новий міст. Після відновлення монархії в місті розпланували нову площу Віктора Еммануїла І на зразок Вандомської площі в Парижі (війна з Наполеоном не перешкоджала запозичувати те, що найкраще, від нещодавніх ворогів). Королем-реформатором став Карл Альберт, що сприяв економічному піднесенню міста та надав державі нову конституцію. Прогресивні тенденції підтримав прем'єр-міністр Камілло Кавур вже при новому королі, яким був Віктор-Еммануїл ІІ. Військо П'ємонту перемогло вояків Австрійської імперії у 1861 р. і до незалежного Сардинського королівства почали приєднуватися інші італійські князівства. Віктор-Еммануїл ІІ став королем об'єднаної Італії, а Турин оголосили його столицею. Смерть енергійного і впливового прем'єр-міністра Кавура, непрактичне розміщення столиці поблизу кордону і заздрість спричинили перенесення столиці до міста Флоренція 1864 року, а з 1871 року — до Рима.
Турин розташований у північній частині Італії. З західного та північного боку він оточений Альпами, а зі сходу — високим пагорбом, який є продовженням пагорбів Монферрато. Через місто протікають чотири річки: По, дві її притоки Дора-Ріпарія та Стура-ді-Ланцо, а також Сангоне.
Через близькість до гір клімат Турина вологий, з деякими рисами континентального. Зими холодні та сухі, літо м'яке на схилах і доволі жарке в рівнинній частині. Дощить переважно весною та восени, протягом найтепліших місяців дощі випадають рідко проте інтенсивно, часто з грозами. Протягом осені та зими на рівнині спостерігаються тумани, іноді дуже густі[4].
Клімат Турин | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
Абсолютний максимум, °C | 25,1 | 26,6 | 27,4 | 31,0 | 32,3 | 35,6 | 36,8 | 37,1 | 32,2 | 30,0 | 22,8 | 21,4 | 37,1 |
Середній максимум, °C | 6,6 | 9,1 | 13,4 | 16,6 | 20,7 | 24,8 | 27,9 | 27,1 | 23,0 | 17,3 | 11,1 | 7,6 | 17,1 |
Середня температура, °C | 2,0 | 4,3 | 8,1 | 11,1 | 15,5 | 19,4 | 22,4 | 21,8 | 17,8 | 12,4 | 6,5 | 3,1 | 12,0 |
Середній мінімум, °C | −2,5 | −0,7 | 2,7 | 5,7 | 10,4 | 14,0 | 16,9 | 16,5 | 12,7 | 7,4 | 1,9 | −1,6 | 7,0 |
Абсолютний мінімум, °C | −18,5 | −21,8 | −10,5 | −3,8 | −2,3 | 4,3 | 6,6 | 6,3 | 1,8 | −3,9 | −8,2 | −13,8 | −21,8 |
Норма опадів, мм | 47.8 | 47.1 | 72.5 | 113.3 | 145.3 | 104.3 | 70.5 | 76.1 | 83.8 | 106.1 | 69.1 | 45.1 | 981.0 |
Кількість сонячних годин | 111,6 | 118,7 | 158,1 | 180,0 | 195,3 | 219,0 | 260,4 | 223,2 | 168,0 | 142,6 | 105,0 | 108,5 | 1990,4 |
Кількість днів з опадами | 5,4 | 4,4 | 5,8 | 8,6 | 11,2 | 8,6 | 5,8 | 7,7 | 6,4 | 7,0 | 5,6 | 4,4 | 80,9
|
Вологість повітря, % | 75 | 75 | 67 | 72 | 75 | 74 | 72 | 73 | 75 | 79 | 80 | 80 | 75 |
Населення за роками (тис.):[5]
У 2009 році населення Турина нараховувало близько 910 тис. осіб, значно більше, ніж за переписом 2001 року. Зростання кількості жителів здебільшого пов'язане з ростом еміграції з Південної Італії та з-за кордону. Близько 6 % населення становлять іноземці, передусім з Румунії (44 158), Марокко (22 511), Албанії (9 165), Перу (7 044), Китаю (5 483) та Молдови (3 417)[6]. Як і в багатьох містах північної Італії, є велика частка пенсіонерів порівняно з молоддю: близько 18 % усього населення до 20 років, 22 % — старші 65 років[7]. Населення міської агломерації становить близько 1,7 млн осіб[джерело?], метропольний регіон нараховує до 2,2 млн жителів[8]. Станом на 1 січня 2023 року в муніципалітеті офіційно проживало 127 836 іноземців з 161 країни, серед них 47185 громадян країн Євросоюзу та 1077 громадян України.[9]
Турин є великим промисловим центром, тут розміщується головний офіс автомобілебудівної компанії ФІАТ. ВВП міста досягає 58 мільярдів доларів і це 78 місто у світі за купівельною спроможністю. Тут було збудовано Лінготто, свого часу найбільший у світі автомобільний завод, а зараз великий торгово-розважальний центр. Також у Турині розміщуються компанії Lancia, Pininfarina, Bertone, Sparco, Italdesign, Ghia, Fioravanti, Stola, Intesa Sanpaolo, Superga, Lavazza, Martini & Rossi, Kappa та шоколадна фабрика Caffarel.
Місто також відоме як центр аерокосмічної галузі (компанія Alenia Aeronautica). Модулі Міжнародної космічної станції Гармонія, Коламбус, Транквіліті, а також Купол та усі багатоцільові модулі постачання було виготовлено у Турині.
У місті також свого часу виникли деякі важливі для Італії установи: телекомунікаційна компанія Telecom Italia, телерадіокомпанія RAI, звідси почав свій розвиток італійський кінематограф. І хоча їхні головні офіси розміщені в інших італійських містах, в туринському Моле-Антонелліана досі розміщений «Національний музей кіно».
У місті є 2 відомі футбольні клуби: «Ювентус» і «Торіно». В Турині відбулися XX Зимові Олімпійські Ігри 2006, які відкрилися в п'ятницю 10 лютого, а закрилися в неділю 26 лютого. Турин приймав також учасників Універсіади в 1959, влітку 1970 та взимку 2007 року.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.