![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/62/Hilary_Putnam.jpg/640px-Hilary_Putnam.jpg&w=640&q=50)
Гіларі Патнем
американський філософ / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Гіларі Патнем?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Гіларі Патнем (англ. Hilary Whitehall Putnam; 31 липня 1926 — 13 березня 2016) — американський філософ і науковець, який був центральною фігурою в аналітичній філософії після 1960-х, особливо в областях філософії свідомості, філософії мови, філософії математики, філософії науки[7]. Він відомий готовністю застосовувати той же рівень прискіпливості до своїх власних філософських позицій, як до думок інших, ретельно аналізуючи кожне положення, доки не виявляться його недоліки[8]. Як наслідок, він набув репутації людини, що часто змінює свою позицію[9]. В останні роки життя Патнем був почесним професором-емеритом Гарвардського університету.
У філософії свідомості Патнем відомий завдяки аргументації проти типологізації ментальних та фізичних станів[en] на основі гіпотези множинної реалізованості[en] ментального, а також завдяки концепції функціоналізму, впливової теорії щодо проблеми душі і тіла[7][10]. У філософії мови він, поряд з Саулом Кріпке та іншими, розробив причинно-наслідкову теорію референції[en] і сформулював оригінальну теорію значення, винаходячи з поняття семантичного екстерналізму на основі знаменитого уявного експерименту, відомого під назвою двійник Землі[en][11].
У філософії математики він зі своїм наставником Віллардом Ван Квайном розробив «концепцію незамінності Квайна-Патнема»[en] як аргумент на користь реальності математичних об'єктів[12], пізніше відстоюючи думку, що математика не є чисто логічною, а також і «квазі-емпіричною» наукою[13]. В області епістемології він відомий своєю критикою відомого уявного експерименту з «мозком у колбі». Цей уявний експеримент, здавалося б, є вагомим аргументом на користь епістемологічного скептицизму, але Патнем ставить під сумнів його логіку[14].
У метафізиці він спочатку підтримував метафізичний реалізм, але згодом став одним з його найвідвертіших критиків. Свою початкову позицію він називав «внутрішнім реалізмом»[15], але пізніше відмовився від неї. Попри ці зміни зору він упродовж всієї своєї кар'єри залишався прихильником наукового реалізму, який грубо можна сформулювати як переконання в те, що наукові теорії є приблизно істинним описом реальності.[16]
У філософії сприйняття[en] Патнем погоджується з прямим реалізмом, який вважає, що зовнішній світ безпосередньо дається людині чуттєвим досвідом. Раніше він теж вважав, що між розумом людини та світом немає ментальної репрезентації чуттєвих даних[en] або будь-яких інших посередників[17]. Однак, до 2012 він відмовився від цього додаткового переконання на користь «транзакціоналізму», думки, що визнає як те, що чуттєвий досвід є відображенням (транзакцією) світу, так і те, що це відображення можна описати функціонально (за умови, що зв'язок між світом та інтенціональними станами можна вважати функцією). Такі транзакції можуть додатково включати в себе кваліа[18][19].
У своїй пізнішій роботі Патнем дедалі більше цікавиться американським прагматизмом, єврейською філософією і етикою, таким чином, взаємодіючи з ширшим спектром філософських думок. Він також виявляв інтерес до метафілософії, прагнучи «відновити філософію», звільнивши її від того, що він називає вузькими та роздутими питаннями.
Окрім філософії, Патнем зробив значний внесок у математику та інформатику. Разом з Мартіном Девісом він розробив алгоритм Девіса-Патнема[en] для задачі здійсненності бульових формул[20], допоміг продемонструвати нерозв'язність десятої проблеми Гільберта[21].
Іноді Патнем був політично суперечливою фігурою, що особливо стосується його членства в Прогресивній лейбористській партії[en] наприкінці 1960-х і на початку 1970-х[22][23].