Науковий реалізм
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Науковий реалізм (англ. Scientific realism) — це течія у філософії науки, згідно з якою єдиним надійним засобом досягнення знання про світ є наукове дослідження, результат якого інтерпретується за допомогою наукових теорій.[1] Теорії наукового реалізму можуть бути також напевно істинними, приблизно істинними або відносно істинними. Теорії стосуються спостережуваних та неспостережуваних об'єктів, хоча і є власне достовірними, однак можуть бути в якійсь мірі помилковими.
Досліджувані об'єкти незалежні від нашого розуму, а наукові теорії достовірні відносно до зовнішнього (об'єктивного) світу.[2]
Іноді «науковий реалізм» трактується по різному, що приносить деякі складнощі у розумінні цієї концепції. Серед наукових реалістів варто відзначити такі імена, як Карл Поппер, Пол Фейєрабенд, Гіларі Патнем, Вілфрід Селларс[en], Мері Гессе[en] та Річард Бойд[en], головні погляди яких посилаються на проблеми запитань об'єктивного існування реальності, істинності наукового знання, тощо.[3]
Реалізм Поппера можна співвіднести до «орієнтовного реалізму», який полягає в тому, що наукові теорії є лише спробами дати світові справжній опис. Таким чином «науковий реалізм» Поппера не прагне до «відповідності між світом і теорією», а лише зберігає інтенціональність.[4]