Галаганівка (Черкаський район)

Галага́нівка — українське село у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Чигиринській міській громаді. Розташоване на правому березі річки Тясмин, за 70 км від районного та обласного центру — міста Черкаси.

село Галаганівка
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Черкаський район
Тер. громада	Чигиринська міська громада
Код КАТОТТГ	UA71080510050077419
Облікова картка	Галаганівка
Основні дані
Засноване	1709
Населення	780 (на 01.01.2023)[1]
Площа	3,51 км²[2]
Густота населення	248,7 осіб/км²
Поштовий індекс	20915
Телефонний код	+380 4730
Географічні дані
Географічні координати	49°03′19″ пн. ш. 32°43′37″ сх. д.H G O
Середня висота над рівнем моря	88 м[3]
Водойми	р. Ірклій
Відстань до обласного центру	фізична: 64 кмавтошляхами: 70 км[4]
Місцева влада
Адреса ради	м. Чигирин
Карта
Галаганівка
Галаганівка
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Галаганівка.

Населення — 780 чоловік (понад 400 домогосподарств).

На заході сусідить з містом Чигирин та селом Чернече, на сході з селом Стецівка.

Історія

Сліди первісних людей відкрито на території села ще в епоху бронзи. У І тисячолітті до нашої ери тут проживали пращури слов'ян — місцеві землеробські племена. Згодом приходять кочівники — кімерійці, скіфи, сармати. Біля села й донині збереглися кургани скіфського періоду. Перше поселення було розміщено там, де сьогодні розташовано куток нинішнього села, названий Подолом, і тяглося однією вулицею з маленькими хатинками. Мешканцями його були селяни, які тікали від панського гніту.^{[джерело?]}

Перший документальний запис про село у 1709 році був про те, що чигиринський полковник Гнат Галаган заснував слободу Галаганівка.

Станом на 1886 рік у селі Стецівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії мешкало 1172 особи, налічувалось 211 дворових господарств, існувала православна церква^[5], у 1875 році відкрита церковно-приходська школа^[6].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1660 осіб (810 чоловічої статі та 850 — жіночої), з яких 1650 — православної віри^[7].

До Другої світової війни в селі працювали сільськогосподарські артілі «Правда» та «Більшовицький сигнал».

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1074 особи, з яких 463 чоловіки та 611 жінок^[8].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 924 особи^[9].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[10]:

Мова	Відсоток
українська	96,33 %
російська	3,13 %
білоруська	0,22 %
молдовська	0,11 %
інші	0,21 %

Сучасність

У селі розташовано фермерське господарство І. Ф. Беспалого, який орендує земельні паї жителів села і землі сільської ради та займається вирощуванням зернових культур і тваринництвом.

На території Галаганівки розташовано навчально-виховний комплекс І-ІІІ ступенів, поштове відділення, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, 3 магазини, триває робота з газифікації села.

У центрі села споруджено обеліск Слави, на якому викарбувані імена 142 жителів Галаганівки, які загинули на фронтах Другої світової війни. У школі створено кімнату бойової слави, де зібрано багато матеріалів про земляків — учасників війни.

Село має футбольний клуб «Фермер», що брав участь у змаганнях чемпіонату Черкаської області.

• 
  Обеліск Слави
• 
  Школа

Персоналії

• Гугленко Віктор Володимирович (1969—2022) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

Примітки

1. [https://mviskarada.gov.ua/files/Soc_ekonomichniy_rozvitok/Pasport-2021.pdf Звіт старости Галаганівського старостинського округу Некраси Ольги Іванівни за 2023 рік]
2. who-is-who.com.ua. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 11 червня 2007.
3. Погода в Україні
4. maps.vlasenko.net(рос.)
5. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
6. Інгульський степ. Збірник [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] / Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2019. — с. 57
7. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-255. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
8. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Черкаська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
9. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Черкаська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
10. Розподіл населення за рідною мовою, Черкаська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Джерела

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.