Асканіо Собреро

Асканіо Собреро (Асканьо Собреро; італ. Ascanio Sobrero; 12 жовтня 1812, Казале-Монферрато, Французька Імперія — 26 травня 1888, Турин, Італія) — італійський хімік, учень Пелуза. Навчався медицині в Турині, Парижі, а потім хімії в Гісені. У 1832 році отримав ступінь доктора.

Асканіо Собреро
італ. Ascanio Sobrero
Народився	12 жовтня 1812(1812-10-12)[1][2][…] Казале-Монферрато, Провінція Алессандрія, П'ємонт, Італія[3]
Помер	26 травня 1888(1888-05-26)[1][2] (75 років) Турин, Італія[3]
Країна	Королівство Італія
Діяльність	хімік, винахідник, лікар
Галузь	хімія
Alma mater	Паризький університет[d], Туринський університет і Гіссенський університет
Науковий керівник	Юстус фон Лібіх
Знання мов	італійська[4]
Заклад	Туринський університет
Членство	Туринська академія наук[3]
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Собреро.

Першим отримав нітрогліцерин (1846, опубліковано в 1847) і нітроманніт, досліджував ефірні олії берези і вербени, смолу оливкового дерева; вивчав сполуки свинцю, вперше приготував багато ртутних солей. Публікація досліджень нітрогліцерину, який спочатку був названий «пірогліцерин», була затримана Собреро внаслідок небезпеки поводження з отриманою ним речовиною. У 1849 році повернувся в Турин в якості професора прикладної хімії в Технічному інституті, пізніше був професором теоретичної хімії. Вийшов у відставку в 1882 році^[5].

На початку 1850-х в лабораторії Пелуза в Парижі з ним зустрічався молодий Альфред Нобель, який в 1863 році запатентував способи виробництва і застосування нітрогліцерину і приготування з нього динаміту. Одна з динамітних фабрик А.Нобеля була побудована в Авільяні поблизу Турина, і Собреро працював на ній консультантом^[6].

Собреро — автор численних наукових праць. Більшість з них присвячено смолам і натуральним оліям, а також продуктам їх переробки, нітруванню органічних сполук у загальному і цукрів і багатоатомних спиртів зокрема. Написав «Manuale di chimica applicata alle arti» у трьох томах, 1851-57.

Примітки

1. SNAC — 2010.

   d:Track:Q29861311
2. Енциклопедія Брокгауз

   d:Track:Q237227
3. www.accademiadellescienze.it

   d:Track:Q107212659
4. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
5. Fedoroff, Basil T. et al. Enciclopedia of Explosives and Related Items, vol.1—7. — Dover, New Jersey : Picatinny Arsenal, 1960—1975. — С. 149.
6. Зеленин К. Н., Ноздрачев А. Д., Поляков Е. Л. Три поколения Нобелей в России // Вестник РАН. — М., 2001. — Т. 71, № 12 (9 листопада). — С. 1089—1099. Архівовано з джерела 20 липня 2019. Процитовано 4 червня 2020.

Посилання

• Icilio Guareschi. Ascanio Sobrero nel centenario della sua nascita // Isis. — 1913. — Т. 1, № 3 (9 November). — С. 351—358. — DOI:10.1086/357777.
• Revista CENIC Ciencias Químicas, Vol. 37, No. 1, 2006.
• Собреро, Асканио // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.