богатир

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина	обм. ч.
Н.	богати́р	богатирі́	богатирі́
Р.	богатиря́	богатирі́в	богатирі́в
Д.	богатирю́ богатире́ві	богатиря́м	—
З.	богатиря́	богатирі́в	богатирі́
Ор.	богатире́м	богатиря́ми	—
М.	богатирі́ богатирю́ богатире́ві	богатиря́х	—
Кл.	богати́рю	богатирі́	—

бо-га-ти́р

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 10мм ФкФ; тип відмінювання 1b^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -богат-; суфікс: -ир.

Вимова

• • МФА: одн. [bɔɦɐˈtɪr], мн. [bɔɦɐteˈrʲi]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. оспіваний у народній творчості герой, хоробрий воїн — людина-велетень з надзвичайною силою і відвагою ◆ Змужнів богатир наш Могутній Донбас Українська дума
2. перен. про дужу, кремезну, працьовиту, відважну людину ◆ За столом чотири сини. Всі змужнілі, на порі, Як один — богатирі! Шпак
   1. про велику, могутню тварину, рослину і т. ін. ◆ В славі наш могутній богатир — срібний бук П. М. Воронько

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

Колокації

Прислів'я та приказки

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
власні назви: Багачівка ін. іменники: багатій, скоробагатько, бага́чик, бага́чка прикметники: багаті́йський дієслова: бага́тшати, збагати́тися

Етимологія

Від бага́тий, бога́тий, бога́чий «багацький» Ж, багаті́й, бага́ч, бога́ч Ж, багатиня́ «багач», богати́ня «тс.» Ж, багати́р, богати́р «багач» Ж, багатирня́, багати́рство, бага́тство, богати́рство Ж, бога́тство Ж), бага́тько Я, багачня́, бага́тьмо «велика кількість, купа, безліч» Ж, бага́то, бага́цько, бога́то Ж), багати́тися, багаті́ти, бага́тишти, бага́тшити «збагачувати», збага́чувати, збага́чувач, бага́чувальний, убога́чення «збагачення»; — рос. бога́тый, білор. бага́ты, д.-рус. богатыи, пол. н.-луж. bogaty, чеськ. словац. bohatý, в.-луж. bohaty, болг. бога́т, мак. богат, сербохорв. бо̀гат, бо̀гати, словен. bogàt, ст.-слов. богатъ; — праслов. bogatъ «той, хто має великий наділ», похідне від *bogъ «доля, майно, багатство»; — санскр. bhágaḥ «маєток, щастя», пов’язане з bhájati «надавати, давати, наділяти», авар. baga-, baγa- «бог, господь», тох. А рāк, тох. В pāke «частина, доля», алб. bagëti «скотина, велика рогата худоба, тяглова худоба»; в українській мові ба- замість бо- виникло як результат асиміляції до а в наступному складі (Пор. кажа́н, кала́ч, кача́н, халя́ва та ін.); лит. bagótas, лтс. bagâts «багатий» є запозиченнями з слов’янських мов; думка (Trautmann 23) про давню спорідненість цих слів із слов’янськими неприйнятна.— Коломієць УМЛШ 1967/6, 11—12; Шанский ЭСРЯ I 2, 148—149; Фасмер—Трубачев I 182; Machek ESJČ 59; ЭССЯ 2, 158; Sł. prasł. І 295—296; Bern. І 67; Mühl .— Endz. I 249; Fraenkel 29.— Пор. бог, збі́жжя, не́біж, небі́жчик, небора́к, убо́гий.

Переклад

хоробрий воїн — людина-велетень

про дужу, кремезну, працьовиту, відважну людину

про велику, могутню тварину, рослину і т. ін.

Джерела

• Словник УЛІФ: богатир