Українська

Іме́нник

Більше інформації відмінок, однина ...

Закрити

і-ме́н-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 2 О; тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -ім-; суфікси: -ен-н -ик.

лінгв. самостійна частина мови, що означає назву предмета, поняття, явища. ◆ немає прикладів застосування.

Найтісніша спорідненість

Від ??

частина мови
Іспанська_es: sustantivo ^(es) чол., nombre sustantivo ^(es) Італійська_it: nome ^(it) чол., sostantivo ^(it) чол. Англійська_en: noun ^(en), substantive ^(en) Каталанська_ca: nom ^(ca) чол., substantiu ^(ca) чол. Німецька_de: Substantiv ^(de), Hauptwort ^(de) Окситанська_oc: nom ^(oc) чол., substantiu ^(oc) чол. Польська_pl: rzeczownik ^(pl) чол. Російська_ru: существительное ^(ru), имя существительное ^(ru) Французька_fr: nom ^(fr) чол., substantif ^(fr) чол.

Більше інформації відмінок, однина ...

Закрити

і-мен-ни́к

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 2 О; тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -ім-; суфікси: -ен-н -ик.

ювел. спеціальний знак, що засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів.

спеціальний знак
Англійська_en: stamp ^(en) Російська_ru: клеймо сер.

У Вікіпедії є стаття

Іменник