старослов’янська мова

У Вікіпедії є стаття

Старослов'янська мова

Українська

Тип та синтаксичні ознаки

ста-ро-сло-в'·я́н-ська мо́-ва

Стійка словосполука (термін). Використовується як іменна група.

Вимова

• • МФА: [ˌstɑ̽rɔ̝slɔ̝u̯ˈjɑnʲsʲkɑ̽ ˈmɔwɑ̽]

Семантичні властивості

Значення

1. Давньоцерковнослов'янська мова, найдавніша літературна мова слов'ян; належить до південнослов'янських мов індоєвропейської сім'ї. ◆ Перше застосування старослов'янської мови, як і винахід письма для неї, історичний переказ пов'язує з іменами двох староболгарських культурних діячів — Кирила та Мефодія. , «Історія української літератури в двох томах, т. I», 1954 р.

Синоніми

1. староцерковнослов'янська мова, давньоболгарська, староболгарська, старомакедонська, старослов'янська, церковнослов'янська мова

Етимологія

Похідне утворення від слов'яни, див., та мова, див.

Переклад

Список перекладів

Англійськаen: Old Church Slavonic (en) Болгарськаbg: старобългарски (bg) Боснійськаbs: staroslavenski (bs), starocrkvenoslavenski (bs) Білоруськаbe: старажытнаславянская мова (be) Грецькаel: αρχαία εκκλησιαστική σλαβονική γλώσσα (el) Латинськаla: lingua Slavonica antiqua (la) Македонськаmk: старословенски (mk), староцрковнословенски (mk) Німецькаde: altkirchenslawische Sprache (de) Польськаpl: staro-cerkiewno-słowiański (pl) Російськаru: старославянский язык (ru) Словацькаsk: staroslovienčina (sk) Словенськаsl: stara cerkvena slovanščina (sl) Французькаfr: vieux slave (fr) Хорватськаhr: staroslavenski (hr), starocrkvenoslavenski (hr) Чеськаcs: staroslověnština (cs)

Джерела

• Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 662.