Loading AI tools
Бишівська територіальна громада, Фастівський район, Київська область З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ясногоро́дка — село Бишівської сільської громади Фастівського району Київської області. Населення — 630 чоловік.
| село Ясногородка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Область | Київська область | ||||
| Район | Фастівський район | ||||
| Рада | Бишівська сільська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA32140010150062753 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1574 | ||||
| Перша згадка | 1574 (450 років) | ||||
| Населення | 630 (на 1 січня 2008) | ||||
| Поштовий індекс | 08061 | ||||
| Телефонний код | +380 4578 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°21′23″ пн. ш. 30°1′12″ сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
174 м | ||||
| Водойми | р. Трубище | ||||
| Відстань до обласного центру |
28 км | ||||
| Відстань до районного центру |
26 км | ||||
| Найближча залізнична станція | понад 28 км (в Києві) | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | с.Ясногородка, вул.Київська, 47 | ||||
| Карта | |||||
  Ясногородка | |||||
 Ясногородка | |||||
| Мапа | |||||
 | |||||
|
| |||||
Село розташоване біля струмка Трубище, що впадає в Ірпінь поряд з селом Новосілки, на половині дороги з Бишева до Білогородки. Залізниці біля села немає, тому доїхати можливо тільки на автомобілі/автобусі. З Києва, з автостанції «Дачна» та від станції метро «Нивки» курсують регулярні рейси до с. Бишів через Ясногородку.
День села — 21 вересня
Перше поселення на місці сучасної Ясногородки існувало вже в VIII столітті. А це робить її ровесницею двох сусідніх літописних міст — Білгорода (нині — Білогородка) і Чернева (нині — Чорногородка).
Легенда оповідає: «Колись князь, заволодівши цими поселеннями, назвав їх на відзнаку своїх дочок-княгинь Ясногородкою, Білогородкою і Чорногородкою». За іншою легендою, у третій Ірпінській балці (Довгий брід) колись було чотири невеличкі села: Старосілля, Вареники, Македон і Селища. Під час монголо-татарських набігів ці села були повністю знищені. Люди, які залишилися, заснували нові села вже в інших місцях недалеко від Довгого броду. Так мешканці с. Старосілля заснували с. Новосілки, с. Македон — с. Ясногородку, а с. Вареники — с. Музичі.
В польських джерелах згадується село Довгобородка яке залишилося пусткою після татарської навали. Пізніше, після навали його мешканці відродили село, але вже з новою назвою — Ясногородка. 1574 року село вперше згадується як маєтність Богушів Гулькевичів[1]. Богуші-Гулькевичі 1585 року продали його княжні Корецькій з роду Ходкевичів.
Південна частина містечка називалася Богушівкою з XVI століття, від перших власників Богушів-Гулькевичів, під цією назвою це село було відоме й у XVII столітті, коли король Михайло Вишневецький (за іншим джерелом Михайло Корибут) подарував його разом з Новосілками, Мостищами, Дзвінками (можливо Звонками) і Лобківщиною згідно з документами від 10 жовтня 1670 року Києвобратському навчальному монастиреві. При цьому Богушівка названа присілком. Ще на початку XVIII століття Ясногородка вважалася селом, хоча в минулому вона була містечком, що видно із історичних нотаток 1720 року: «де колись було містечко, тепер пустинь».
На початку 1649 року Ясногородські міщани, бузівські й гурівські селяни спалили шляхетський хутір Лобачівщину і утворили Ясногородську козацьку сотню Київського полку. Але, на жаль, Ясногородську сотню було ліквідовано однією з перших, між 1650 і 1654 роками. 1651 року містечко значиться пусткою.
У липні 1768 року в селі побували козаки Івана Бондаренка[2]. Після Коліївщини 1768 року, що стала найвищим етапом гайдамацького руху і суду над гайдамаками в містечку Кодня на Житомирщині, виступи селян проти поміщиків мали місце в Ясногородці 1831-го, в червні 1834 року, 1861-го та в січні 1868 року.
1775 року в Ясногородці було всього 80 хат. Статус містечка ця місцевість знову отримала та відновила назву, коли стала резиденцією князів Шуйських, до Ясногородського маєтку яких належали околишні села, так і ті що з плином часу, в силу обставин, відійшли до інших володінь: Бузова, Гуровщина, Шпитьки, Гореничі, Петрушки, Неграші та інші, а також у Речицькому повіті — села: Остроглядовичи та Хойники. Перед тим — до 1644 року — містечко належало князеві Самуїлові Карлу Корецькому й було продане ним 18 квітня 1644 року Максимілліанові Бржовському.
Згідно з королівським привілеєм 1773 року, в містечку встановлювалося 10 річних ярмарків — 17 березня, на Вербний тиждень, 9-та п'ятниця після Пасхи, 13 червня, 1 і 26 вересня, 28 жовтня, 16 листопада, та 6 грудня в останній тиждень Пилипівки (дати наведені за старим стилем).
Князі Шуйські від 1676 року володіли Ясногородським маєтком. З Шуйських відомі, як власники Ясногородського маєтку:
Ігнатій Шуйський змушений був відбудовувати Ясногородку після того, як її спалив Семен Палій. Ігнатій заснував нове укріплення під назвою Гнатівка, замість Білогородки, яка 1667 року перейшла до складу Росії.
З 1797 року Ясногородське помістя належало Францисці з Шуйських Марченковій, одруженій з полковником Авраамом Марченком. Їх син Іван Марченко у 90-х роках XIX ст. продав містечко Янині Залевській. Вона на початку XX ст. продала маєток Олександру Николовичу Терещенку — відомому українському підприємцю та меценату. Його нащадкам Ясногородка належала до 1918 року.
На початку 60-х років XIX ст. у містечку серед великого парку знаходився великий кам'яний палац поміщиків, побудований ще князем Ігнатієм Шуйським. Парк і палац були оточені валом із зовнішнім ровом, який наповнювався водою з р. Трубище. Церква Різдва Пресвятої Богородиці, дерев'яна, 6-го класу із 36 десятинами землі збудована в 1743 р. на місці давнішої. Окремо наприкінці XVIII ст. князь Шуйський збудував дерев'яну греко-католицьку церкву в ім'я Івана Богослова, яка після 1839 р. призначалася для поховання з родини поміщика. Клірові відомості, метричні книги, сповідні розписи церкви Різдва Пресвятої Богородиці м-ка Ясногородка Бишівської(в окремі періоди Мотижинської) волості Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України.[3]
У 1862 р. в селі відкрито церковнопарафіяльну школу, в якій навчалося менше третини дітей шкільного віку. В той час у селі було 137 дворів, проживало 980 православних, 3 католики, 406 євреїв. Основним заняттям жителів с. Ясногородка в різні періоди було сільськогосподарське виробництво.
Згідно з даними I. Фундуклеєва («Статистичний огляд Київської губернії. Частина I.», СПб, 1852) на 1846 рік у містечку мешкало — чоловічої статті — 320 вільних людей та 589 кріпаків, працювала одна фабрика і проводилось 12 щорічних ярмарків, на які було привезено товару на 7.210 крб. сріблом, а продано на 4.500 крб. сріблом.
Згідно з даними Брокгауза і Ефрона на 1904 р.:
Ясногородка — мст. Киевской губ. и уезда, в 35 вер. от Киева и 15 вер. от ст. жел. дор. Боярки, при р. Трубище (прит. Ирпени). Южн. часть Я. называется Богушевка. 1869 жит., старинная церковь, церковно-приходское училище, еврейский молитвенный дом, кожев. зав., водяная и несколько ветряных мельниц; 12 ярмарокъ. В Я. древнее городище (неизследов.).
У лютому 1918 р. в Ясногородці створено ревком. 1919 року в містечку мешкало 2260 осіб (452 сім'ї). У 1921 р. при остаточному розподілі поміщицької землі в Ясногородці було організовано два ТСОЗи — «Зоря» та «Дорога», що проіснували до колективізації.
Про Голодомор 1932—1933 рр. в Ясногородці згадував письменник П. П. Сиченко: «Люди вмирали прямо в черзі за хлібом. Було чимало фактів канібалізму».
Жертвами репресій 30-х років XX ст. стали 13 мешканців села.
1 серпня 1929 р. створено колгосп, який так і назвали — ім. Першого серпня. В лютому 1930 р. виникла друга артіль — ім. Червоної армії. У грудні 1934 р. артіль ім. Першого серпня розділилася на дві — ім. Калініна та ім. Постишева. Остання після війни отримала назву ім. Леніна.
1929 року в селі організована семирічна школа, яка вже 1934-го реорганізована в десятирічку. Аж 1995 року, у зв'язку зі зменшенням кількості учнів, школу було реорганізовано із середньої на неповну середню.
У 1939 р. в селі налічувалось 529 дворів та проживала 1221 особа.
З 10 липня 1941 р. по 7 листопада 1943 р. село перебувало під окупацією німецько-нацистських військ. Під час окупації німці вчинили розправу над активістами-сталіністами. Вони розстріляли голів колгоспів Хому Микитовича Поломаренка та Олексія Федоровича Комашенка, голову сільради Омеляна Мефодійовича Синявського, ланкових Оксану Омелянівну Войтенко, Ганну Семенівну Лебідь і голову сільського товариства Лук'яна Логвиновича Войтенка. На примусові роботи було вивезено в Німеччину 230 людей, чим майже всім врятували життя. На фронтах Німецько-радянської війни воювало 466 односельців, 370 з них нагороджено орденами та медалями. Не повернулося з війни 270 осіб. У центрі села встановлено пам'ятник загиблим воїнам-односельцям, ще один — на Братській могилі 11-ти радянських вояків, які загинули при відвоюванні села та відновленні жвхливого сталінського режиму.
Наприкінці 1950 р. три колгоспи було об'єднано в один — колгосп ім. Леніна. Головами цього колгоспу в різні часи були: Арсен Павлович Возний, Семен Дмитрович Павленко, Іван Тимофійович Кононенко, Микола Петрович Павленко, Григорій Митрофанович Коваленко, Олександр Адамович Мажуда, Євгеній Олександрович Чечко.
В «Історії міст і сіл Української РСР» про Ясногородку початку 1970-х було подано таку інформацію:
| Ясногородка — село, центр — сільської Ради, розташоване за 25 км від районного центру та за 22 км від залізничної станції Мотовилівка. Населення — 1526 чоловік.
У селі — колгосп ім. Леніна, який має 2900 га землі, в тому числі 2100 га орної. Основний напрям господарства — молочне тваринництво; вирощують зернові. Розвинуте садівництво. В Ясногородці є середня школа, будинок культури, бібліотека; пологовий будинок[4]. |
З 1994 р. колгосп ім. Леніна реорганізовано у КСП «Ясногородка», а з 1998 р. — у ТОВ «Ясногородка».
На території села нині діють НВО «ЗОШ I—III ступенів — дитячий садок» (будівля — 1971 року), Будинок культури, церква ПЦУ, бібліотека, ФАП, який було відкрито в 1953 р., ветеринарний пункт, 4 приватні магазини та один промтоварний, АЗС. З 2001 року в селі працює ТОВ «Ясногородська страусина ферма».
З 2006 р. Ясногородську сільську раду очолює Тетяна Миколаївна Семенова. Вона здобула не тільки авторитет у Ясногородці, а й у районі, області. Про визнання свідчать її нагороди. Це диплом лауреата громадської акції «Ділова Київщина», Почесна грамота управління освіти і науки Київської облдержадміністрації, диплом лауреата премії Кабінету Міністрів України «За особливі досягнення молоді у розбудові України» — «За виробничі досягнення», диплом «За вагомий внесок у розвиток іміджу Київської області» та ін. 2010-го року за її ініціативи і сприяння видано книжку «Нариси з історії Ясногородки». Це видання об'єднало під своєю палітуркою роботи кількох поколінь краєзнавців і на сьогоднішній день не має аналогів у Макарівському районі за обсягом опрацьованих джерел.
![Thumb](#/media/Файл:Вечір_в_КМ_"Северинівка".jpg)
24 вересня 2017 року на території Котеджного містечка "Северинівка"[5], що знаходиться на землях Ясногородської селищної ради, - Глава Української Греко-Католицької Церкви, Блаженніший Святослав, - освятив новозбудований храм[6] на честь Святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії .
5 березня блокпост у Ясногородці атакували російські окупанти. Серед загиблих — священник Православної Церкви України о. Ростислав Дударенко.[7] Того ж дня під час обстрілу пошкодили храм Різдва Пресвятої Богородиці: два снаряди влучили в купол, снаряд БМП пошкодив дзвіницю. Також зазнав пошкоджень збудований біля храму парафіяльний будинок. З великокаліберного кулемету «прошили» вікна та вхідні двері у храм.[8]
Через дії окупантів на страусовій фермі в Ясногородці загинула значна кількість тварин, а їхні вольєри згоріли.[9]
Російських окупантів витіснили з Ясногородки 25 березня під час контрнаступу українських військ.[10]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 693 | 93.78% |
| російська | 46 | 6.22% |
| Усього | 739 | 100% |
У селі — садиба Петра Панасовича Сиченка (*1922 — †2004) — письменника, члена Національної спілки письменників України, автора поетичних збірок, повістей, історичних романів. Тут також мешкали і поховані Леонід Дмитрович Петрушевский (*1878 — †1968, вчитель, художник, автор першої «Історії Ясногородки», останній священик Ясногородської церкви) та Віктор Іванович Положій (*1949 — †2004, письменник-фантаст). В селі народилася перша дружина письменника Тодося Осьмачки — Леся Луківна Трохименко (1900 — 1997).
Знаними вихідцями з села Ясногородки є:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
