Стародубський полк

Стародубський полк — адміністративно-територіальна і військова одиниця Гетьманщини. Утворений 1663. Полковий центр — місто Стародуб (нині на території Росії).

Стародубський полк
Герб полкового центру
Утворено	1663
Ліквідовано	1782
Центр	Стародуб
Полковники

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Стародубський полк (значення).

Історія

Стародубський полк у складі Гетьманщини в 50-ті роки XVIII ст. (зліва)
Територія Стародубщини у складі Чернігівської губернії у 1809 році. (справа)

До 1663 року знаходився у складі Ніжинського полку. Був створений внаслідок адмінреформи Івана Брюховецького опісля подій 1663-го, зокрема страти Васюти та політики послаблення його прихильників^[1]. У 1663 Стародубський полк виділений з Ніжинського полку і безпосередньо підпорядкований гетьману. Першим повноважним полковником став Петро Рославець (1663, 1668—1676).

Спочатку складався з 10 сотень, зокрема:

• Мглинської,
• Новгород-Сіверської,
• Погарської,
• Полкової,
• Топальської,
• Почепської,
• Шептаківської,
• Новоміської,
• Бакланської,
• ІІ-ї Стародубської.

Тривалий час полк очолювали полковники: Григорій Коровка-Вольський (1678—1680), Семен Самойлович (1680—1685), Яків Самойлович (1685—1687), Михайло Миклашевський (1689—1706), Іван Скоропадський (1706—1708), Лук'ян Жоравка (1709—1719) та інші. У XVIII ст. призначалися полковники з росіян — Іван Кокошкін (1723—1724), Ілля Пашков (1724—1728), Олександр Дуров (1730—1734). Серед полкової старшини були — родини Ханенків, Рославців, Миклашевських, Рубців, Косачів, Максимовичів та інші.

В 1759—1761 рр. керівництво Стародубським полком було колегіальним. Керували Дублянський Олександр Павлович та Миклашевський Петро Андрійович^[2].

Прикордонне розташування полку визначало постійну присутність на його території великої кількості козацьких та царських військ, які утримувало місцеве українське населення. На відміну від близьких до Запорожжя південних полків у Стародубському полку міцні позиції займала українська шляхта і козацька старшина. На території полку знаходилося багато міст, які мали магдебурзьке право (Стародуб, Почеп, Погар, Мглин, Новгород-Сіверський).

Великими земельними угіддями на території полку володіла Києво-Печерська лавра. Після церковної реформи патріарха Никона у Московській державі у кінці 1660-х років на території Стародубського та сусіднього Чернігівського полків виникло 16 слобід переселенців-старообрядців (розкольників).

Стародубський полк був найбільшим у Гетьманщині постачальником на зовнішній ринок прядива, конопляної олії, меду, віску, хутра.

На 1782 до складу полку входили сотні: дві полкові Стародубські, дві Почепські, Новоміська, Топальська, Мглинська, Бакланська, Погарська, Новгородська і Шептаківська. В той час на території Стародубського полку були 4 міста, 3 містечка і 1118 сіл.

У зв'язку з остаточним скасуванням російським урядом полкового устрою у Лівобережній Україні Стародубський полк у 1782 ліквідовано, з козаків утворено полк російської армії, а його територія увійшла до складу Новгород-Сіверського намісництва (1782).

У 1783 на основі Стародубського козацького полку сформовано Стародубський 34-й драгунський полк.

1919 року в ході Радянсько-української війни територія Стародубщини була анексована на користь РРФСР і тепер знаходиться у складі Брянської області (Російська Федерація).

Полковники

Наказні полковники Стародубського полку у складі Ніжинського (1654—1663)

З 1654 по 1663 рік Стародубський полк існував як частина Ніжинського полку Гетьманщини, а його полковники носили найменування наказних полковників.

• Панас Єремієнко (1654)
• Тиміш Оникієнко (1655)
• Михайло Рубець (1656)
• Іван Гуляницький (1657)
• Яцько Обуйноженко (1657)
• Петро Рославець (1660—1663)

Стародубські полковники (1663—1782)

1663 року Стародубський полк став окремою, повноправною територіально-військовою одиницею у складі Української Гетьманщини. У такому стані він перебував понад сто років, до 1782 року, коли його було ліквідовано російським урядом, разом з усіма установами Гетьманщини.

• Петро Рославець (1663—1663)
• Іван Плотник (Терник) (1663—1665)
• Олександр (Лесько) Острянин (1665—1666)
• Михайло Небаба (1666—1667)
• Петро Рославець (1668—1672)
• Сава Шумейко (1672—1672)
• Петро Рославець (1672—1676)
• Тиміш Олексіїв (1676—1678)
• Федір Мовчан (1678—1678)
• Григорій Коровка-Вольський (1678—1680)
• Семен Самойлович (1680—1685)
• Яків Самойлович (1685—1687)
• Тиміш Олексіїв (1687—1689)
• Михайло Миклашевський (1689—1706)
• Іван Скоропадський (1706—1708)
• Лук'ян Журавко (1709—1719)
• Іван Кокошкін (1723—1724)
• Ілля Пашков (1724—1728)
• Семен Галецький, Опанас Єсимонтовський, Степан Максимович (1728—1730)
• Олександр Дуров (1730—1734)
• Афанасій Радищев (1734—1741)
• Федір Максимович (1741—1756)
• Яким Борсук (1757—1759)
• Дублянський Олександр Павлович та Миклашевський Петро Андрійович (1759—1761)
• Степан Карнович (1762)
• Юрій Хованський (1763—1767)
• Яків Завадовський (1778—1782)

Джерела

• Центральний державний історичний архів України в м. Києві (ЦДІАУК), Румянцівська Генеральна Опис Малоросії — Фонд 57, Опис 1, Справа 118.
• ЦДІАУК, фонд 51, опис 3, далі — № справ: 19348 — Ревізія Стародубського полку. 1764 р. і 19349 — Ревізія Стародубського полку. 1764 р.; Фонд 80, Опис 1, справа 55 — Частина відомості про жителів Топальської сотні; Фонд 80, Опис 2, далі — № справ: 314 — Ревізії Стародубського полку. 1740 р., 315 — Ревізії Стародубського полку. 1735 р., 1737 р., 317 — Ревізії Стародубського полку. 1741 р., 318 — Ревізії Стародубського полку. 1743 р., 319 — Ревізії Стародубського полку. 1748 р., 320 — Ревізії Стародубського полкь. 1755 р. Мглинська сотня, 321 — Ревізії Стародубського полку. 1737 р., 325 — Ревізії Стародубського полку. 1764 р. Новгородська сотня, 330 — Ревізії Стародубського полку. 1764 р., 387 — Реєстр с. Рудні Унеча в Стародубському полку. XVIII ст.
• Российский государственный архив древних актов — Номер фонда 124, з 1563 по 1768 рр., Справочный аппарат Оп. 1 — 6. Переписные книги Погара, Почепа и Стародуба 1665; Фонд 140, опись 1, дело 34 — Присяга 1718 года; Фонд 229, оп.1, д. 5918-107-1, 1784 р. — Приезд в Москву Стародубского полковника Петра Рославца и товарищей, о даче им жалования и поденного корму, и такого ж корма для лошадей. Именной список приезжавших с ним сотников, есаулов, казаков; Фонд 124 оп.1 — 1665 р. — № 73 Переписные книги, учиненные столником Кирилом Хлоповым жителям Стародуба, Погара и Почепа, о зборе с них государственных податях, по учиненным в Москве гетманом Брюховецким статьях; Фонд 248, оп.29, д.1813; ф.248 Сенат и его учреждения, оп.103, д.8250 Книга присяг Малороссийских войск, 1731г.
• ДАЧО — ф. 679, оп. 1., спр. 485 — Сповідальні книги церков Новгород-Сіверського повіта в 1782 р.; Ф.679, оп. 1, спр.306 — Сповідальні книги церков Стародубського полку в 1742 р.; ф.712 оп. 1. спр. 227 — Сповідальні книги церков Стародубського повіту в 1793 р., справа 341 — Сповідальна книга церковей Новгород-Сіверського повіту в 1745 р., справа 347 — Сповідальна книга церков Новгород-Сіверської сотні, Стародубського полку в 1764 р.; ф. 679, оп. 1, спр. 358 — Сповідальна книга церков Погарської сотні Стародубського полку 1768 р.; Ф. 679, о. 1, спр. 357 — Сповідальні відомості Погарської протопопії за 1766 р.; Ф. 679, о. 1, спр. 390 — Сповідальні відомості Стародубської протопопії за 1771 р.; Ф. 679, оп. 1, спр. 255 — Метричні книги Стародубської протопопії за 1789 р.
• Генеральне слідство про маєтності Стародубського полку / Український архів. — Т. І. — Київ, 1929.

Література

• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Панашенко В. В. Стародубський полк // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 817. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Ігор Роздобудько. Стародубщина. Нарис українського життя краю.
• Якименко О. І. Історико-демографічні аспекти домогосподарств північної Гетьманщини у другій половині XVIII ст. (на прикладі села Високе Стародубського полку) // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — Запоріжжя : ЗНУ, 2015. — Вип. 43.
• Желіба О. В. Геральдика Стародубщини // Український вимір. Міжнародний збірник інформаційних, освітніх, наукових, методичних статей і матеріалів з України та діаспори. — № 5. — Ніжин-Київ: НДУ ім.. М. Гоголя, 2006.– С. 50-54.

Примітки

1. Горобець В. М. «„Чорна рада“ 1663 року. Передумови, результати, наслідки» НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 2013. — 200 с. (129 с.) К., 2013 ISBN 978-966-02-6884-5
2. Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ: ІПІЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — С. 320.

Див. також

• Стародубський полк (військове формування)