Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Пер-Арне Будін | ||||
---|---|---|---|---|
швед. Per-Arne Bodin | ||||
Ім'я при народженні | Пер-Арне Будін (швед. Per-Arne Bodin) | |||
Псевдонім | Karin Isacsson | |||
Народився | 14 травня 1949 (75 років) Ботео, Швеція | |||
Громадянство | Швеція | |||
Національність | швед | |||
Діяльність | письменник, мовознавець, літературознавець і перекладач | |||
Сфера роботи | слов'янознавство[1] | |||
Alma mater | Стокгольмський університет | |||
Заклад | Стокгольмський університет | |||
Мова творів | шведська, англійська | |||
Роки активності | 1976 — | |||
Членство | Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей | |||
У шлюбі з | Інґер Гелена Будін | |||
Сайт: Сайт Пера-Арне Будіна | ||||
| ||||
Пер-Арне Будін у Вікісховищі | ||||
Пер-А́рне Бу́дін (швед. Per-Arne Bodin, * 14 травня 1949, Ботео, що в комуні Соллефтео) — шведський мовознавець, літературознавець, славіст, письменник і перекладач.
Пер-Арне Будін закінчив Стокгольмський університет і 1976 року став доктором філософії, захистивши дисертацію «Дев'ять віршів із „Доктора Живаго“: Дослідження християнських мотивів у поезії Бориса Пастернака». У 2000-му він очолив відділ славістики в цьому університеті. Викладає російську, польську літературу та історію української культури[2]. У 2001-му він здобув звання професора. Пер-Арне Будін — почесний доктор теології в Упсальському університеті, член Товариства Натана Седерблума, а з 2003 року став його головою. 2004 і 2006 року він вступив, відповідно, до товариства «Pro Fide et Christianismo» та Шведської королівської академії історії літератури і старожитностей. З 2018 року Будін очолює Товариство ікон[3].
Живе і працює у Стокгольмі. Одружений із Інґер Геленою Будін (* 1964). У подружжя є дві дочки — Інґрід Марія Будін (* 1997) і Катаріна Будін.
Галузі наукових інтересів Пера-Арне Будіна — це література слов'янських народів, слов'янські мови, історія, політика й україністика. Науковець досліджував період модернізму в російській літературі (передусім творчість Осипа Мандельштама та Бориса Пастернака) і його зв'язок із християнськими, особливо ж православними традиціями, який виявляється у їх впливах на полемічність, підтекст і поетику творів. Вченого цікавив зв'язок між красним письменством та іконописом, між красним письменством та релігійними пісенними текстами. У польській літературі він цікавився передусім творчістю Збігнєва Герберта, Віслави Шимборської та Чеслава Мілоша співвідносно до польських культурних традицій[4].
У 2010-х роках Будін вивчав творчість сучасних російських консервативних письменників і їхні мовні утопії. Також з'ясовував, як змінюються стереотипи в постмодерністській російській культурі. До кола його наукових інтересів належать теми тероризму в російській літературі (особливо в поезії) від XIX століття до наших днів і питання про взаємопов'язання красного письменства та насилля[4]. Вчений пише науково-популярні твори та есеї. У 2002—2016 роках він регулярно публікував статті на літературну, історичну та політичну тематику в газеті «Свенска даґбладет»[5]. У 1983—1996 роках Будін перекладав белетристику з російської, польської, української та болгарської мов твори таких авторів, як[6]:
Марина Цвєтаєва, Йосип Бродський, Борис Пастернак, Арсеній Тарковський, Наталя Горбаневська, Олена Ігнатова, Олександр Солженіцин (Росія);
Станіслав Бараньчак, Станіслав Ґрохов’як, Збігнєв Герберт, Віслава Шимборська, Уршуля Козьол (Польща);
Єлисавета Багряна, Блага Димитрова, Николай Зідаров (Болгарія);
Іван Драч, Ліна Костенко, Ігор Калинець (Україна).
Ці переклади вийшли у світ сімома книжками і кільканадцятьма іншими виданнями.
1987 року Будін видав збірку своїх перекладів поезії Івана Драча та Ліни Костенко Ukrainska hästar över Paris («Українські коні над Парижем») із ґрунтовною передмовою «Україна і українська культура».
Будін відомий і як публіцист. Крім статей та праць про українську літературу в періодичних виданнях, він виступив із полемічною працею «Міф і дійсність. Про Росію, Україну та Білорусь» (Myt och verklighet. Om Ryssland, Ukraina och Vitryssland), опублікованою 1998 року в часописі «Міжнародні дослідження» (Internationella studier)[2]. Свої погляди на українську мову та її місце в суспільстві вчений виклав у статті «Думай по-українському!» (Tänk på ukrainska!), опублікованій 2009 року в часописі «Дослідження і поступ» (Forskning & framsteg). У тому ж часописі Пер-Арне Будін висловив своє критичне ставлення до російської влади в другій половині 2010-х років, помістивши статтю «Путін хоче вкрасти вікінга: нині російську історію переписують заново» (Putin vill stjäla en viking: nu skrivs Rysslands historia om på nytt…).
2022 року Будін видав книжку «Російська культура за тисячу років» (Rysk kultur i tusen år), у якій наголошує на історичному зв'язку та тяглості режимів у Росії й, зокрема, аналізує відносини влади і церкви в країні. Автор підводить читача до висновку, що його висловив рецензент Єран Ґрейдер:
Нині ми виразно бачимо, що російський імперіалізм криється в кошмарах російської історії. Він базується на ідеї, що росіяни мають виконувати особливу місію в занепадницькому світі й бути готовими дати відсіч чужоземцям, які раз у раз нападають — від часів Тамерлана й до наших днів[7]. Оригінальний текст (швед.) Den ryska imperialismen, som vi nu ser så tydligt, ligger latent i den mardröm som utgörs av den ryska historien. Den bygger på tanken att det ryska har en särskild mission i en dekadent värld och på rädslan för utländsk invasion, vilket förekommit gång på gång från Timur Lenks dagar och framåt. |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.