Белетристика
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Белетри́стика (з фр. Belles Lettres фр. вимова: [bɛl lɛtʁ] — досл. «красне письменство») — термін літературознавства, у широкому розумінні — це фабульна розповідь, у вузькому — художня проза[1].
Короткий опис
Термін «белетристика» виник у XVIII столітті у Французькому королівстві. Шарль Роллен вживає його у своїй праці «Про спосіб вивчення та викладання красного письменства» (1726)[2] 1774 року Шарль Батте публікує працю «Курс красного письменства, або принципи літератури».[3] Спершу термін «белетристика» стосувався поезії, драми, риторики, історичних та пікантних творів, особливо коли йшлося про твори написані народною (національною) мовою.
У XX столітті термін белетристика нерідко вживався, як синонім до понять масова література, а також жанрова література.
Сьогодні цей термін зазвичай стосується художньої прози, для якої характерний гострий сюжет, інтрига, несподівані повороти сюжетного розвитку, але також і деяких видів науково-популярної та біографічної літератури. На думку Юрія Ковалева[4],
белетристика позначає легку, жваву, розважальну, доступну, «формульну» розповідь про якусь подію чи наукову проблему, відому постать з метою її популяризації, здебільшого розраховану на «наївного» реципієнта; вважається різновидом масової літератури, в якій використовуються, зорієнтовані на легке читання наративні форми детективного, пригодницького чи авантюрного роману, фентезі тощо.
Примітки
Див. також
Джерела
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.