Нуйно
село в Камінь-Каширському районі Волинської області України З Вікіпедії, вільної енциклопедії
село в Камінь-Каширському районі Волинської області України З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ну́йно — село в Україні, у Сошичненській громаді Камінь-Каширського району Волинської області. Населення становить 1681 особу.
село Нуйно | |
---|---|
Покровська церква — вигляд із півночі | |
Країна | Україна |
Область | Волинська область |
Район | Камінь-Каширський район |
Громада | Сошичненська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA07040090080068689 |
Основні дані | |
Засноване | 1463 |
Населення | 1681 |
Площа | 1414,81 км² |
Густота населення | 37,51 осіб/км² |
Поштовий індекс | 44540 |
Телефонний код | +380 3357 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°32′53″ пн. ш. 24°54′14″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
165 м |
Найближча залізнична станція | Нуйно-Старе Нуйно-Нове |
Місцева влада | |
Адреса ради | 44540, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, с. Нуйно, вул. Лесі Українки, 86 |
Карта | |
Мапа | |
|
« НУЙНО або НЮЙНО, с., Ковельський пов., Сошичанська вол., при старому тракті з Ковля до Каменя Коширського. Село складалося з вулиць і кутків: Янівка, Попачи, Суха Воля, Залісся і Лука. Урочища: Могилянка, де був великий курганів могильник (понад 100 курганів), Татарська гора, Попів млинок, Задвір’я, Королівка, Кінський брід. На ґрунтах села джерела: Тихораж, Янівка і Залісся, з яких виливаються потоки. В кінці 19 ст. було там 171 домів і 1352 жителів, дерев’яна церква з 18 ст. на місці старої з 16 ст., де переховувалися рукописні книжки, початкова школа, водяний млин. Колись село належало до ковельського староства. Найстарша згадка про с. Н. з 1463р., як власности кн. Сангушків під назвою «Нюйно» (Архів Сангушків, т. 3, ст. 11). В 1543р. кн.. Михайло Сангушко добровільно замінявся з Королевою Боною на м. Ковель і багато сіл, а в цьому і Нуйно. По смерті кор. Бони, разом з іншими маєтками, Н. перейшло до Королівщини. В 1564р. с. Н. належало до кн. А. Курбського, а по ньому перейшло до Сімашків. В 1590 р. належало до О. Фірлея, а від нього переходило часто з рук до рук, аж у 1831 р. сконфісковане царським урядом. За переписом 1911 р. в с. Н. було 1932 жителів, одноклясова школа, 1 крамниця, горілчана державна крамниця, два кредитові товариства. З великої колись земельної власности в 1911 р. залишилося лише 220 дес.. На захід від села, за залізничною лінією Ковель-Камінь Коширський, на піскових надмах зустрічаються кремінні знаряддя зі старшої кам. доби, а також з часів т. зв. хвалибоговицької і тарденуаської культур мезоліту. На північ від цієї піскової надми, в ур. «Татарська гора» цілий терен засипаний черепками з пізнього середньовіччя. За переказом у ці околиці під час татарських нападів втікали люди з Волині і тут перебували, аж допоки татарські загони відійшли у степи.»
Примітка: подано оригінальний авторський текст
О. Цинкаловський, «Стара Волинь і Волинське Полісся», т. 2, ст. 154-155
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1652 особи, з яких 781 чоловік та 871 жінка.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1670 осіб.[2]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,82 % |
російська | 0,12 % |
молдовська | 0,06 % |
У селі є дві церкви: церква Преображення Господнього та покрови Богородиці. Церква покрови Богородиці зведена в першій половині XIX століття, на цвинтарному пагорбі стараннями уродженця села Антонія Рафальського, на той час єпископ Варшавський. В церкві — у крипті поховано прах його батьків.[4]
Преображенська церква в селі походить ще з XVI ст. (за іншими даними — з 1600 року). Правда, то була інша з вигляду церква, адже з другій половині ХІХ ст. над бабинцем надбудували дерев'яну дзвіницю. Вівтар і бабинець церкви збереглися оригінальними (не перебудованими).
Як часто буває на Волині, церква розташовується на місці давнього цвинтаря. Сьогодні церква стоїть в центрі Нуйно, на схід від головної дороги, поблизу школи і повороту до села Залісся, між забудовою. Тривалий час зовнішній вигляд церкви не змінний. Пам'ятка архітектури національного значення.
29 липня 2019 року стало відомо, що розпорядженням ОДА церкву передано в постійне користування громаді Православної Церкви України.[5]
На захід від села розташований Вутвицький ботанічний заказник.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.