Вулиця Заньковецької (Київ)
вулиця в Печерському районі Києва З Вікіпедії, вільної енциклопедії
вулиця в Печерському районі Києва З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ву́лиця Занькове́цької — вулиця в Печерському районі міста Києва, місцевість Садиба Мерінга. Пролягає від вулиці Архітектора Городецького до Лютеранської вулиці. Прилучається вулиця Богдана Ступки.
Вулиця Заньковецької Київ | |
---|---|
Місцевість | Садиба Мерінга |
Район | Печерський |
Назва на честь | М. К. Заньковецької |
Колишні назви | |
Мерінгівська, Фірдоусі | |
Загальні відомості | |
Протяжність | 230 м |
Координати початку | 50°26′51.1″ пн. ш. 30°31′34.4″ сх. д. |
Координати кінця | 50°26′44.2″ пн. ш. 30°31′27.5″ сх. д. |
поштові індекси | 01001 |
Транспорт | |
Найближчі станції метро | «Хрещатик» |
Рух | односторонній |
Покриття | асфальт |
Зовнішні посилання | |
Код у реєстрі | 10561 |
У проєкті OpenStreetMap | r372698 |
Мапа | |
Вулиця Заньковецької у Вікісховищі |
Вулиця виникла у 1890-ті роки під назвою Мерінгівська — на честь професора медицини Київського університету Федора Федоровича Мерінга, по території колишньої садиби якого прокладено вулицю. З 1937 року — вулиця Фірдоусі[1][2], на честь класика перської літератури X—XI Фірдоусі. Сучасна назва на честь української актриси Марії Заньковецької — з 1944 року[3][4].
буд. № 5/2. |
буд. № 6. |
буд. № 7. |
буд. № 10/7. |
На вулиці були кафе-шантан «Аполло» (будинок № 8; описане в романі Юрія Смолича «Мир хатам — війна палацам»; після жовтня 1917 року використовувалося як службове приміщення), театр Геймана (у 1918 році — Державний драматичний театр, у 1919 році — Музична драма, згодом приміщення робітничих клубів, 1930-х роках — театр Київського військового округу[6]; остання реконструкція і розширення в 1938 році, архітектор Йосип Каракіс). Приміщення не збереглося.
В руці Богдан Ступка тримає капелюх, а знизу — табличка з інформацією:
|
Автор — скульптор Микола Зноба[7].
На чорній гранітній плиті висічений барельєфний портрет Івана Паторжинського, контурні зображеня актора в ролях Тараса Бульби із одноіменної опери та Виборного із «Наталки Полтавки» Миколи Лисенка, дяка Гаврила із опери «Богдан Хмельницький» Костянтина Данькевича, Карася із опери «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського, Івана Сусаніна із опери «Життя за царя» Михайла Глінки, Кончака із опери «Князь Ігор» Олександра Бородіна, а також напис:
|
Автори — скульптор Валентин Зноба, архітектор Валентина Корнєєва[8].
На бронзовій плиті — композиційний барельєфний портрет письменника і рельєфний напис:
|
Автори — скульптор Олександр Скобліков, архітектор Анатолій Ігнащенко[9].
На плиті із білого мармуру напис:
|
Автор — архітектор В'ячеслав Дормідонтов[10].
Бронзовий горельєф з написом:
|
Автори — скульптор Семен Андрейченко, архітектор Костянтин Сидоров.
Бронзовий горельєф з написом:
|
Автор — скульптор Володимир Щур.
Івану Паторжинському. |
Юрію Смоличу. |
Анні Ахматовій. |
Дмитру Прилюку. |
І. Молостовій та Б. Каменьковичу. |
Олексію Федорову. |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.