Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Rheinmetall Rh-120 — гладкоствольна 120-мм танкова гармата, створена західнонімецькою компанією Rheinmetall-DeTec AG у відповідь на розвиток радянської бронетехніки і озброєнь. Виробництво розпочато у 1974 році, з першої версії гармати L/44 завдовжки 44 калібри. Спершу встановлена на німецькому танку Leopard 2 і невдовзі розпочато ліцензійне виробництво для американських танків M1A1 Abrams та інших. Американська версія, гармата M256, використовує спіральну пружинну систему відкоту замість гідравлічної.[3] 120 мм гармата мала довжину 5,28 м і вагу приблизно 3317 кг.
| Танкова гармата Rheinmetall 120 мм | |
|---|---|
 Схематичне зображення гармати Rheinmetall 120 мм | |
| Тип | гладкоствольна танкова гармата |
| Походження | Німеччина |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1979—до тепер |
| Оператори | «див. Оператори» |
| Історія виробництва | |
| Виробник | Rheinmetall |
| Характеристики | |
| Вага | 1190 кг (ствола) 3317 кг (башти) |
| Довжина | L/44: 5,28 м L/55: 6,6 м |
| Довжина ствола | 44-45 калібрів |
| Калібр | 120 мм |
| Дульна швидкість | 1580 до 1750 м/м |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 4000 м з DM63[1] 8000 м з LAHAT[2] |
Rheinmetall Rh-120 у Вікісховищі | |
У 1990 р. гармата L/44 була визнана недостатньо потужною для боротьби з майбутньою радянською бронетехнікою, що спонукало Rheinmetall на розробку потужнішої гармати. Спочатку у розробці була гармата калібру 140 мм Neue Panzerkanone 140 («нова танкова гармата 140»), але пізніше було знайдено компроміс який привів до створення покращеної гармати 120 мм, під назвою L/55, яка була створена з тою же внутрішньою геометрією, що й L/44 і таким же затвором та кріпленням. Гармата L/55 довша на 1,3 м, завдяки чому снаряд має вищу початкову швидкість. При цьому гармата зберегла сумісність зі снарядами від версії L/44.
Цими гарматами були модернізовані німецькі та голландські танки Leopard 2, а також ця гармата була обрана як головна гармата іспанських Leopard 2E та грецьких Leopard 2HEL. Її також випробовували на британському танку Challenger 2 як можливу заміну нарізної 120-мм гармати L30.
Для танків з гарматами Rheinmetall L/44 було виготовлено широку номенклатуру боєприпасів. Сюди входить серія бронебійних оперених підкаліберних снарядів, таких як американські M829 та кумулятивних боєприпасів. Останні серії боєприпасів включають широкий діапазон нових снарядів для боротьби з піхотою і укріпленнями, що дає танкам з гарматою L/44 кращу універсальність у сучасному бою.
Через побоювання з приводу нездатності 105-мм танкової гармати L7 НАТО пробивати нову радянську броню, Rheinmetall отримала замовлення на розробку нової танкової гармати. Проєкт було почато у 1965 році, оскільки Бундесвер відчував потребу у потужнішій гарматі для своїх танків. Побоювання було підтверджено обстрілом чотирьох радянських танків Т-62, захоплених Ізраїлем у ході Шестиденної війни у червні 1967 року[4][5].
Перша радянська танкова гармата збільшеного калібру була встановлена на шасі модифікованого Т-55 в 1961 році.[6] У 1965, Радянський Союз вперше продемонстрував танк T-62, який був озброєний 115-мм гладкоствольною танковою гарматою.[7] Рішення збільшити калібр танкової гармати СРСР ухвалив на початку 1960-х, коли командир іранського танку дезертував через радянський кордон на новому танку M60 Patton, який був озброєний британською гарматою Royal Ordnance L7.[8] Незважаючи на появу танка T-62, у 1969 танк T-64 було переозброєно новою 125-мм танковою гарматою,[8] а у 1972 у Нижньому Тагілі почали випуск танку T-72, який також мав 125-мм гармату.[9] Під час Ліванської війни (1982), Ізраїльський уряд заявив про знищення дев'яти сирійських T-72 танком Меркава, який мав на озброєнні вироблену за ліцензією американську 105-мм гармату M68 (яка у свою чергу базувалася на британській гарматі L7).[10] Правда чи ні, але у Радянському Союзі провели тестові стрільби з ізраїльською гармати M111 Hetz БОПСом у Кубинці, де було підтверджено пробиття лобового похилого бронелиста танка Т-72 снарядом гармати 105 мм, але башта не була пробита.[11] У відповідь на це з'явилася модифікація танка T-72M1.[12] Тому ізраїльтяни використали нову 120 мм танкову гармату при виробництві нового ОБТ Меркава III.[13] Схожим було рішення американців про заміну 105-мм танкової гармати M68 на 120-мм гармату Rheinmetall Rh-120 у 1976; з прийняттям на озброєння танка T-64A постало питання про появу нового боєприпаса для існуючої гармати для ефективної боротьби з новим радянським танком.[14]
У 1963 р. Німеччина і США почали спільну танкову програму, яка була відома під назвою MBT-70. Екіпаж танка складався з трьох осіб, водій знаходився у башті, танк мав автомат заряджання, 20-мм автоматичну гармату як додаткову зброю, активну гідропневматичну підвіску і рознесену броню на лобовій броні і передній частині башти.[15] Танк мав покращене озброєння - 152-мм гармату-пускову установку, яка була розроблена для стрільби протитанковими ракетами MGM-51 Shillelagh.[16] Проте німецька армія була зацікавлена у танковій гарматі яка могла б стріляти звичайними снарядами. Також була спроба модифікувати 152-мм гармату для цього, але процес виявився складним і тому німці почали випуск 120-мм гармати Rheinmetall.[17]
У 1967 р. німецьке міністерство оборони вирішило відновити програму покращення Leopard 1, яка була відома як Vergoldeter Leopard («Позолочений Леопард»), пізніше Keiler («Кабан»). Підрядником було обрано компанію Krauss-Maffei яка випустила два прототипа у 1969 та 1970.[18] Ця програма переросла у програму Leopard 2; перший прототип танка було представлено у 1972, який мав на озброєнні гладкоствольну гармату калібру 105 мм. У період з 1972 по 1975 було випущено 17 прототипів.[19] Нова гармата калібру 120 мм було розроблено у період з 1964 по 1974.[5] 10 танків з 17 мали 105-мм гладкоствольну гармату, а інші 7 мали довшу 120-мм гармату.[20] Інша програма була направлена на установку 152-мм гармати-пускової установки, це було зроблено у спробі врятувати частини MBT-70, але у 1971 ця програма була закрита з економічних причин.[21] Німецькі військові надали перевагу гладкоствольній гарматі Rheinmetall 120 мм L/44.[22]
Калібр гармати Rheinmetall L/44 120 мм, а довжина 44 калібри (5.28 м).[23] Вага ствола складає 1190 кг,[24] а на M1 Abrams гармата важить 3317 кг,[25] у той час як новий ствол (L/55) має довжину 55 калібрів (1,3 м). Ежектор гармати і термокожух, розроблені для регулювання температури ствола, створені з склопластику, а ствол має хромування для збільшення життя ствола.[5] Оригінальна гармата має ресурс близько 1 500 пострілів на ствол,[26] але з покращенням технології метальних зарядів ресурс ствола зростає.[27] Механізм відкоту складається з двох гідравлічних сповільнювачів та гідропневматичного блоку.[5]
Виробництво німецького танку Leopard 2 та нової 120-мм танкової гармати почалося у 1979 для виконання замовлення німецької армії.[28] Хоча американський танк M1 Abrams був спочатку озброєний 105-мм танковою гарматою M68A1 (версією гармати L7)[29], пізніше армія США планувала оснастити танк більшою гарматою[30], тому башта була розроблено для встановлення більшої гармати калібру 120 мм[29]. Виробництво танку M1A1 Abrams з новою гарматою було розпочато у 1985[31]. Гармата, відома як M256, була створена на базі гармати L/44, випускалася на арсеналі Вотервліт і була модифікована для збільшення тривалості життя гармати[32]. Серед танків з гарматою Rheinmetall, що вироблялися за ліцензією, є японський Type 90[33] та Південно-корейський K1A1[34]. Гармата дала великий поштовх у розвитку технологій[29].
Поява нових радянських танків, таких як T-80Б наприкінці 1970-х та на початку 1980-х потребували розроблення нових технологій та зброї для протидії ним[35]. Танк T-80Б мав кращу вогневу потужність[36] і нову керамічну композитну броню[37]. Танки Т-72 також були модернізовані до рівня T-80Б. У 1985 почали випускати новий T-72Б з (динамічнім захистом); з бронею на башті, яка була призначена в першу чергу для захисту від протитанкових ракет, що перевищили захист T-80Б[38].
Німецький уряд розпочав розробку нового танку Leopard 3, яку було зупинено у зв'язку з падінням Радянського Союзу[39]. 29 жовтня 1991 уряди Швейцарії, Нідерландів та Німеччини підписали угоду зі співробітництва по програмі модернізації танків Leopard 2. В цю програму входило представлення нової довшої 120-мм гармати[40], дешевшої альтернативі нової танкової гармати[41], що збільшило дальність ефективної стрільби до 1500 м. Хоча більша довжина гармати дозволяла довший і вищий максимальний тиск від згоряння заряду, внутрішня геометрія стволу залишилася такою ж самою, що дозволяло використовувати такі самі боєприпаси як для гармати L/44[42]. Більша довжина ствола дозволяла отримувати більш велику швидкість снаряду; наприклад, швидкість нових бронебійних снарядів може досягти 1750 м/с[43]. Вага нового ствола - 1347 кг[24].
Гармата Rh-120 L/55 A1 120mm подібна до Rh-120 L/55 120mm. Порівняно з L/44 і L/55 тиск в екстремальних умовах експлуатації (Extreme Service Condition Pressure - ESCP) для L/55 A1 підвищено з 672 до 700 МПа (97 465 до 101 526 фунтів на квадратний дюйм), максимальний допустимий тиск (Permissible Maximum Pressure - PMP) з 710 до 735 МПа (від 102 977 до 106 603 фунтів на квадратний дюйм) і розрахунковий тиск (Design Pressure) від 740 до 760 МПа (від 107 328 до 110 229 фунтів на квадратний дюйм). Гармата також відома як L/55A1 і надійшла на озброєння в 2018 році[44].
Довша танкова гармата була встановлена на танк Leopard 2, що створило нову модель танку Leopard 2A6[41]. Іспанські Leopard 2E, грецькі Leopard 2HEL та сінгапурські Leopard 2SG[45], як і похідні від танків Leopard 2A6, використовують гармату довжиною 55 калібрів[46].
Вперше гармату калібром 130 мм та довжиною ствола в 51 калібр було показано на Eurosatory в 2016 році[47]. Ствол гармати важить 1400 кг, а вся гармата — 3000 кг. Згідно з заявами виробника, гармата має на 50% більший об'єм камори та на 50% більшу кінетичну енергію боєприпаса, порівняно зі 120-мм гарматою[48][49]. Також заявляється про більшу ефективну дальність та швидкострільність, завдяки автомату заряджання[50].
Вперше цю модель було встановлено на Challenger 2 в 2020 році[51][52], а в 2022 році було показано танк-демонстратор технологій Panther KF51 з цією гарматою[53].
M256 — ліцензійна американська копія L/44, що використовується на танках Abrams.
Гармата Rheinmetall має велику кількість боєприпасів. Наприклад, Rheinmetall створила широку лінійку бронебійних підкаліберних оперених снарядів (БОПС). Танк Leopard 2 мав бронебійний набій DM23,[54] створений на базі ізраїльського снаряду M111 Hetz.[55] Снаряд DM23 був замінений на DM33, який також використовували Японія, Італія, Нідерланди та Швейцарія. Снаряд DM33 піддон який складався з трьох частин і осереддя з вольфраму і міг пробивати сталеву броню товщиною 560 мм на дистанції 2000 м.[56] Снаряд DM43 було розроблено на основі цього снаряду, у співпраці Німеччини і Франції. Поява нового ствола збіглася з появою нового кінетичного снаряду, DM53. Вага набою з піддоном складала 8,35 кг з відношенням 38:1 довжини до діаметра і з дуловою швидкістю 1750 м/с, DM53 мав ефективну дальність 4000 м.[1] Подальшою розробкою, яка отримала назву DM63, стало покращення набою де було використано новий заряд. Нові порохи заряду використовувати DM63 у різних кліматичних умовах.[57] Нові боєприпаси було прийнято на озброєння у німецькій, нідерландській та швейцарській арміях.[58]
США випускають власний бронебійний оперений підкаліберний снаряд у вигляді Бронебійного стабілізованого снаряду з відкидним піддоном, з використанням осереддя зі збіднілого урану який має назву M829,[59] а потім і вдосконалені версії. Відомі під назвою M829A1 отримали назву "Silver Bullet" після успішного використання у бойових діях під час війни у Перській затоці проти іракських танків T-55, T-62 та T-72.[60] Серія M829 зосереджена навколо осереддя зі збіднілого урану, які були розроблені для пробивання ворожої боротьби завдяки кінетичному удару і створюючи осколки всередині башти, наносячи великі ушкодження всередині танку.[61] У 1998, військові США представили M829A2, який має поліпшене осереддя зі збіднілого урану і композитним пелюстковим піддоном.[62] У 2002 було розпочато виробництво ($10,000 за штуку) снаряда M829A3 з використанням більш ефективного заряду (RPD-380),[63] з легким литим піддоном і довшим (800 мм) важчим (10 кг) осереддям, який , за заявою, може пробивати останні версії російського динамічного захисту Контакт-5.[64] Між собою екіпажи Абрамсів називаю цей снаряд "super sabot".[65] У відповідь на M829A3, російська армія розробила Релікт, найсучасніший ДЗ, який вдвічі перевищує Контакт-5 в ефективності. Наступним покращеним снарядом став M829E4 який має роздільне осердя для протидії Релікту і знаходиться в розробці з 2011 року, був представлений під назвою M829A4 у 2015 році.
У Німеччині і США випускають декілька інших різних снарядів. Сюди входить німецький багатоцільовий протитанковий снаряд DM12, на базі технології кумулятивних боєголовок.[54] Проте було виявлено, що бронебійні властивості снаряду DM12 обмежені нестачею вибухових і осколкових ефектів і тому цей снаряд не дуже ефективний проти легкоброньованих цілей.[66] У США також є багатоцільовий протитанковий снаряд, відомий як M830.[67] Пізніше він був перероблений на M830A1, що допомогло танку M1 Abrams використовувати цей снаряд проти гелікоптерів.[68] M1 Abrams може використовувати картечний постріл M1028, який є ефективним засобом боротьби з піхотою/гелікоптерами. Снаряд має всередині 1000 вольфрамових куль.[69] Збройні сили США мають також новий снаряд руйнівної дії, бетонобійно-фугасний підкаліберний снаряд M908, створений на основі M830A1, але неконтактний детонатор замінений на загартовану носову кришку. Кришка допомагає снаряду проникати у бетон і вибухати всередині цілі викликаючи більше пошкоджень.[70]
Ізраїльська армія представила новий снаряд відомий як Керований протитанковий снаряд з лазерним наведенням (LAHAT).[2] У наведенні використовується напів-активне лазерне наведення, LAHAT може наводитися як танковим екіпажем так і командою наведення, також можна обирати траєкторію польоту ракети згори (для ураження броні) або напряму (для ураження ворожих гелікоптерів). Крім того, ракетами можна стріляти як з 105-міліметрів (4,1 дюйм) так і з 120 мм танкової гармати.[71] LAHAT був запропонований як варіант для Leopard 2 і пропонувався як для ізраїльських військових так і для користувачів гармат Rheinmetall на танках Leopard 2.[72] Ізраїльські Меркави також використовують снаряд відомий як APAM, який був створений для боротьби з піхотою який викидає осколки через контрольовані інтервали щоб обмежити ступінь пошкодження. Осколки мають кінетичну енергію яка здатна пробивати персональну броню.[73]
Польща представила серію снарядів для танкової гармати Rheinmetall, в тому числі практичний бронебійний снаряд (APFSDS-T-TP), бронебійно-фугасний і практичний бронебійно-фугасний (HE-TP) снаряд. Боєприпаси випускає Zakłady Produkcji Specjalnej Sp.[74]
Гармата Rheinmetall L/44 вироблялася різними країнами. Наприклад, танк Leopard 2 озброєний гарматою довжиною 44 калібри, продавалися у Нідерланди, Швейцарію, Швецію, Іспанію, Австрію, Данію, Фінляндію та інші країни.[75] Єгипет виробили до 2005 року 700–800 M1A1 Abrams[76] і у 2008 запросили дозвіл на виробництво ще 125 танків; їхня гармата M256 (американська версія L/44) виготовлялася в арсеналі Вотервліт.[77] Танки M1A1 також експортувалися до Австралії,[78] а M1A2 Abrams експортувалися до Саудівської Аравії та Кувейту.[79] Американська гармата M256 побудована за ліцензією також пропонувалася General Dynamics Land Systems як частина M60-2000 Main Battle Tank який є покращенням старого танку M60 Patton для зрівняння останнього з танками M1A1 Abrams, але компанія так і не знайшла покупця.
| Танк | Розробник | Країна | Гармата | Користувачі |
|---|---|---|---|---|
| Leopard 2 | Krauss-Maffei |  Німеччина |
Rheinmetall 120 mm L/44 | Австрія, Бразилія, Канад, Чилі, Данія, Фінляндія, Греція, Індонезія, Нідерланди (колишній), Норвегія, Польща, Португалія, Сінгапур, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина |
| M1A1 Abrams | General Dynamics Land Systems |  США |
M256 (L/44) | Австралія, Єгипет, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія |
| Type 90 | Mitsubishi Heavy Industries |  Японія |
Rheinmetall 120 mm L/44 | |
| K1A1 | Hyundai Rotem |  Південна Корея |
KM256 |
Танк Leopard 2A6 з гарматою L/55 експортували для Канадської армії, а також новими гарматами було оновлено нідерландські танки Leopard 2.[80] Британська армія тестувала довшу гармату Rheinmetall з метою заміни нарізної гармати L30A1 120 мм L/55 танка Challenger 2.[81] Два Challenger 2 було модифіковано для участі у випробуваннях.[82] World Industries Ace Corporation (WIA), корейська компанія разом з Hyundai Kia Motors Group, також випускає гармату L/55 за ліцензією для нового танку K2 Black Panther.
| Танк | Розробник | Країна | Гармата | Поширення |
|---|---|---|---|---|
| Leopard 2A6 | Krauss-Maffei | Німеччина |
Rheinmetall 120 mm L/55 | Канада, Фінляндія, Греція, Недерланди, Португалія, Іспанія |
| K2 Black Panther | Agency for Defense Development | Південна Корея |
Rheinmetall 120 mm L/55 | Південна Корея |
| Altay (tank) | Roketsan, Aselsan, Otokar, Hyundai Rotem, MKE |  Туреччина |
Rheinmetall 120 mm L/55 | Туреччина |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
