Стрептококовий фарингіт
різновид фарингіту, який спричинюють стрептококи З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Стрептоко́ковий фарингі́т (застаріле ангіна) — хвороба, яку спричинюють β-гемолітичні стрептококи групи А[4], характеризується ураженнями лімфоїдних елементів ротоглотки та мигдаликів (залоз, розташованих у ротоглотці). Основними клінічними проявами є гарячка, біль у горлі, збільшення мигдаликів, шийних лімфатичних вузлів. Стрептококовий фарингіт становить до 37 % захворювань горла у дітей.[5]
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (жовтень 2015) |
| Streptococcal pharyngitis | |
|---|---|
 Вигляд типового стрептококового фарингіту з наявністю скупчення гною в лакунах мигдаликів. | |
| Спеціальність | оториноларингологія і інфекційні хвороби |
| Симптоми | гарячка[1], головний біль[1], нудота[1], біль у горлі, біль у животі, гострий тонзиліт і інтоксикація[d] |
| Причини | bacterial infectiond |
| Метод діагностики | throat swabd і rapid strep testd |
| Препарати | кларитроміцин[2], цефіксим[3], амоксицилін і пеніцилін |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | 1B51 |
| МКХ-10 | J02.0 |
| DiseasesDB | 12507 |
| MedlinePlus | 000639 |
| eMedicine | med/1811 |
| Streptococcal pharyngitis у Вікісховищі | |
Стрептококовий фарингіт передається при тісному контакті з хворою людиною. Гострий фарингіт можна діагностувати клінічно. Зазначене захворювання лікують антибіотиками. Головним чином, вони застосовуються не для скорочення тривалості хвороби, а з метою запобігання виникненню ускладнень, зокрема таких, як ревматизм.
Ймовірність виникнення
У США щороку на стрептококовий фарингіт хворіє близько 11 млн людей.[6] Така група бактерій як бета-гемолітичний стрептокок спричинює від 15 до 30 відсотків захворювань горла в дітей і від 5 до 20 % захворювань горла у дорослих.[6] Як правило, зростання рівня захворюваності відбувається наприкінці зими і ранньою весною.[6]
Етіологія
Узагальнити
Перспектива
Стрептококовий фарингіт спричинює група бактерій під назвою[7] бета-гемолітичні стрептококи групи А.[7] Біль у горлі може спричинятись також іншими типами бактерій або вірусів.[6][8] На гострий фарингіт можна захворіти при прямому тісному контакті з хворою людиною. Швидкість поширення хвороби різко зростає при великому скупченні людей.[8][9] Наприклад, у військових формуваннях або школах. Бета-гемолітичні стрептококи можуть висихати до пилоподібного стану, але в такому випадку вони втрачають свою шкідливість. При перебуванні бактерій у вологому середовищі, їх здатність до зараження зберігається до 15 днів.[8] Наприклад, вологі бактерії можуть знаходитись на зубних щітках. У поодиноких випадках ці бактерії можуть знаходитись у їжі. 12 % дітей, які не мають симптомів стрептококового фарингіту є носіями бета-гемолітичних стрептококів типу А.[5]
Клінічний випадок стрептококового фарингіту. Зверніть увагу на збільшені мигдалики з білим гнійним нальотом.
Клінічний випадок стрептококового фарингіту.Зверніть увагу на невеликі червоні плями. Цей висип є рідкісним, але специфічним симптомом [15].
Клінічний випадок стрептококового фарингіту у дитини віком 8 років. Зверніть увагу на збільшені мигдалики, покриті білим гнійним нальотом, в задній частині горла.
Клінічні ознаки
Основними симптомами при стрептококовому фарингіті є біль у горлі, гарячка, гнійні виділення жовтого або зеленого кольору на мигдаликах, що містять бактерії і лейкоцити, збільшення лімфатичних вузлів.[6]
Також, можуть мати місце інші прояви інтоксикаційного характеру такі як:
- головний біль[10]
- блювання, нудота
- біль у животі[10]
- біль у м'язах[8]
Перебіг захворювання
Як правило, інтенсивність гострого фарингіту зменшується через три-п'ять днів, незалежно від лікування.[11] Застосування антибіотиків знижує ризик загострення хвороби.
Стрептококовий фарингіт може стати причиною виникнення наступних серйозних ускладнень:
- ревматизму[10];
- синдрому токсичного шоку[12][13];
- гломерулонефриту[14]
- маніфестації персистуючої стрептококкової інфекції, яка імунопатологічно пов'язана з мозковими структурами та породжує автоімунну церебральну васкулопатію[15] з переважним ураженням корково-підкоркових структур та стріатуму — синдрому PANDAS.[14] Це захворювання пов'язане зі зниженням імунітету та може спричинити раптові та, в деяких випадках, серйозні поведінкові проблеми.
Діагностика
Узагальнити
Перспектива
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
| Значення за модифікованою шкалою Centor | Імовірність наявності стрептококової інфекції | Лікування |
| 1 або менше | <10 % | Необхідність застосування антибіотиків або посіву культури відсутня |
| 2 | 11-17 % | Антибіотики призначають залежно від результатів посіву культури або експрес-тесту для визначення антигену |
| 3 | 28-35 % | |
| 4 або 5 | 52 % | Антибіотики призначають без проведення посіву культури |
Призначення лікування може здійснюватись за допомогою модифікованої шкали Centor. Шкала Centor складається з п'яти клінічних ознак. Від наявності вищезазначених ознак залежить імовірність захворювання на гострий фарингіт.[6]
Наявність кожної із цих ознак оцінюється в 1 бал:[6]
- відсутність кашлю
- збільшення лімфатичних вузлів або больові відчуття при їх пальпації
- температура тіла перевищує 38 °C (100,4 °F)
- наявність гнійнього нальоту або набряку мигдаликів
- вік до 15 років (бал знімається, якщо вік перевищує 44 роки)
Лабораторні дослідження
Основним методом[16] лабораторної діагностики стрептококового фарингіту є бактеріальний посів із зіву. При використанні цього методу, захворювання виявляється у 90–95 % випадків.[6] Іншим способом діагностики є використання експрес-тесту для визначення стрептококової інфекції (Rapid Strep Test, RST) або експрес-тесту для визначення антигена (rapid antigen detection test, RADT). За допомогою експрес-тесту для визначення стрептококової інфекції можна діагностувати захворювання швидше, ніж з використанням бактеріального посіву з ротоглотки, хоча в цьому випадку точність становить лише 70 %. Взагалі діагностика є клінічною.
Таким чином, бактеріальний посів із ротоглотки та експрес-тести для визначення стрептококової інфекції або антигена дають можливість визначити причину захворювання.[11] Бактеріальний посів із зіву або експрес-тест не проводиться у осіб, які не мають жодних симптомів, оскільки частина людей є носіями стрептококових бактерій. Такі особи лікування не потребують.[11]
Диференціальний діагноз
Симптоми стрептококового фарингіту — аналогічні симптомам інших захворювань. У зв'язку з цим, інколи буває важко діагностувати стрептококовий фарингіт без проведення бактеріального посіву з ротоглотки або експрес-тесту на стрептокок.[6] Такі симптоми як гарячка, біль в горлі, кашель, нежить, діарея, гіперемія і свербіж повік, сльозотеча, швидше за все, спричинюють віруси[6] Інфекційний мононуклеоз може зумовити збільшення шийних лімфатичних вузлів, біль в горлі, гарячку, а також ураження мигдаликів.[17] Це захворювання можна діагностувати за допомогою серологічного аналізу крові. Водночас, специфічного лікування інфекційного мононуклеозу не існує.
Лікування
Узагальнити
Перспектива
Як правило, тривалість захворювання на гострий фарингіт без лікування становить декілька днів.[6] При лікуванні антибіотиками, зазвичай, ознаки зникають на 16 годин швидше.[6] Для уникнення ускладнень, таких як ревматизм і навколомигдаликовий абсцес, застосовують антибіотики. Їх бажано застосовувати протягом 5-7 днів від початку симптомів.[7]
Антибіотикотерапія
Пеніцилін V був найбільш поширеним антибіотиком для лікування стрептококового фарингіту у США. Він має популярність завдяки своїй безпечності, ефективності та низькій вартості.[6] Амоксицилін, як правило, використовують в Європі.[18] В Індії пацієнти більш схильні до виникнення таких ускладнень, як ревматизм. У зв'язку з цим, стандартним лікуванням є ін'єкції бензилпеніциліну G.[7] Застосування антибіотиків призводить до зменшення середньої тривалості симптомів, що зазвичай становить від трьох до п'яти днів. Антибіотики знижують її приблизно на один день. Ці лікарські засоби також запобігають поширенню захворювання.[11] Вони використовуються, головним чином, з метою профілактики ускладнень. Такими ускладненнями є ревматизм, висипи або інфекційні захворювання. При застосуванні антибіотиків необхідно враховувати їх можливу побічну дію.[8]
Застосування антибіотиків для лікування гострого фарингіту залежить від ступеня тяжкості хвороби та швидкості її поширення.[19] Еритроміцин (та інші антибіотики, зокрема такі як макроліди) застосовуються для лікування осіб з алергією на пеніцилін.[6] Антибіотики групи цефалоспоринів можуть використовуватись для лікування осіб з алергіями меншого ступеню тяжкості.[6] Стрептококові інфекції також можуть привести до виникнення гострого гломерулонефриту.
Місцеве знеболювання
Для зменшення больових відчуттів, які породжує гострий фарингіт використовують знеболювальні лікарські засоби.[20] Як правило, застосовують нестероїдні протизапальні препарати або парацетамол, також відомий як ацетамінофен. Також ефективні стероїдні препарати та[7][21] лідокаїнова мазь.[22] Для лікування дорослих пацієнтів можна іноді застосовувати нестероїдні протизапальні засоби.
Призначати ацетилсаліцилову кислоту дітям протипоказано, оскільки це може призвести до виникнення синдрому Рея.[7]
Профілактика
Окремі особи мають підвищену схильність до захворювання на гострий фарингіт. Видалення мигдаликів є одним із способів запобігання виникненню цього захворювання.[23][24] Захворювання на гострий фарингіт три або більше разів протягом року є поважною причиною для видалення мигдаликів, але тільки після консультації з лікарем.
Див. також
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.