Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Станіслав Вінцентій Яблоновський (пол. Stanisław Wincenty Jabłonowski, 1692[1] / січень[2] 1694[3] — 25 вересня 1754, Любартів[4][2]) — князь Священної Римської імперії з 16[5] / 30 квітня[6] 1744 р., державний діяч Речі Посполитої (сенатор), військовик, поет, меценат. Кавалер ордену Білого Орла, Святого Духу[5].
| Станіслав Вінцентій Яблоновський | |
|---|---|
| Stanisław Wincenty Jabłonowski | |
 Станіслав Вінцентій Яблоновський (автор невідомий) | |
| Народився | січень 1694 |
| Помер | 25 вересня 1754 Любартів, Республіка Польща |
| Поховання | Республіка Польща |
| Підданство | Річ Посполита  |
| Національність | поляк |
| Діяльність | державний діяч, меценат |
| Alma mater | Львівська єзуїтська колегія |
| Титул | князь |
| Посада | Q9377088?, учасник виборів короля Польщіd, староста білоцерківськийd і Q66200935? |
| Військове звання | полковник |
| Конфесія | римо-католик |
| Рід | Яблоновські |
| Батько | Яблоновський Ян Станіслав |
| Мати | Жанн Марі (Іоанна Марія) маркіза де Бетюн-Шабрі |
| Брати, сестри | Димітр Яблоновський і Яблоновський Ян Каєтан |
| У шлюбі з | Йоанна з Потоцьких, Дорога з Бронішів |
| Діти | Ян Непомуцен, Феліція, Маріанна, Антоні Барнаба |
| Нагороди |  |
 | |
Син великого коронного канцлера (1706—1709) Яна Станіслава Яблоновського та його дружини Жанн Марі (Іоанни Марії) маркізи де Бетюн-Шабрі.[6]
Навчався в колегіумі єзуїтів у Львові. Правдоподібно, деякий час перебував при дворі Станіслава Лєщиньського в Крулевці. Після повернення додому став равським воєводою. 1742 р. на раді сенату у Всхові було порушено питання Курляндського трону, 21 травня виступив з довгою промовою, в котрій вимагав від польського посла в Санкт-Перербурзі інтервенції. 1742 року був у Дрездені, як близький родич Марії Лєщиньської, був допущений до таємних нарад дрезденського двору, спрямованих проти Прусії. Потім виїхав до Парижа. Не хотів бути гіршим від кузина Я. А. Яблоновського, тому виробив собі титул князя Священної Римської імперії з 16 квітня 1744 р. Хворобливий, іпохондрик, незадоволений життям (через, як здавалось, несправедливий поділ майна родичами).
Граф і барон у Богушовці, Більшівцях, Линеві, Плужному та Кривині, князь в Острозі, Нижневі, Ракаці.
Посади: воєвода равський (Рава-Мазовецька, Польща, 1735), староста білоцерківський (з 1722 р.[5]), межиріцький (з 1731 р.[5]), свіцький.
Був власником Бурштина. Фундатор побудови монастиря отців паулінів у Нижневі на Тлумаччині (1740), також кількох костелів та каплиць для францисканців, василіян, піярів. Опублікував кілька праць.
Був похований у Ченстохові у власній фундованій каплиці[5].
Перша дружина — Йоанна (або Марія Йоанна[7] з Потоцьких (пом. 1726) — дочка старости грабовецького, тлумацького[8] Єжи Потоцького, сестра Пелаґії Потоцької — дружини каштеляна львівського Юзефа Потоцького. Була похована в криптах костелу єзуїтів у Львові,[4] де збереглась присвячена їй пам'ятна дошка. Діти:
Друга дружина Дорота з Бронішів гербу Венява, донька маршалка конфедерації Великопольської.[1] Діти:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
.svg){kind=small}
