Орден Білого Орла

О́рден Бі́лого Орла́ (пол. Order Orła Białego) — найвища нагорода Речі Посполитої, а пізніше Польщі. Одна із найстаріших польських нагород.

Орден Білого Орла пол. Order Orła Białego
Девіз	пол. «Za Ojczyznę i naród» (За Вітчизну і народ)
Країна	Польща
Тип	орден
Статус	вручається
Нагородження
Засновано:	1 листопада 1705
Нагороджені:
Категорія:Кавалери ордена Білого Орла (Польща)  (364)
Черговість
Орден Білого Орла у Вікісховищі

Історія

Заснований 1 листопада 1705 року королем Речі Посполитої Августом Сильним. У той час Август був також курфюрстом Саксонії, але орден не увійшов до системи саксонських нагород. Один із перших кавалерів ордена — гетьман Іван Мазепа.

Після приєднання Польщі до Російської імперії як Царства Польського орден залишився у її нагородній системі. Після позбавлення Польщі автономії 1831 року орден був включений до нагородної системи Російської імперії. Скасований більшовиками після жовтневого перевороту.

У 1921 році, після створення Польської республіки, орден відновлено як вищу державну нагороду. Після утворення маріонеткового комуністичного режиму ПНР нагородження орденом припинене.

Сучасність

У 1992 році орден було відновлено. Першими відновленим орденом були нагороджені король Швеції Карл XVI Густаф і Папа Римський Іван-Павло II.

Орденом нагороджувалися також королева Великої Британії Єлизавета II (1996), письменник Станіслав Лем (1996), канцлер Німеччини Гельмут Коль (1998), один з керівників повстання у Варшавському гетто Марек Едельман (1998), президент Литовської Республіки Валдас Адамкус (1999), президент Республіки Казахстан Назарбаєв Нурсултан (2004), президент України Віктор Ющенко (2005), польська письменниця і сценарист Зофія Посмиш (2020), президент України Володимир Зеленський (2023).

Див. також

• Кавалери ордена Білого Орла
• Орден Білого Орла (Російська імперія)

Джерела

• Order Orła Białego w Rzeczypospolitej (пол.)
• Polskie dzieje: Order Orła Białego (пол.)