Remove ads
Скоморо́шки — село в Україні, в Оратівській селищній громаді Вінницького району Вінницької області. Розташоване на обох берегах річки Безіменна (притока Роськи) за 22 км на північний захід від смт Оратів. Населення становить 796 осіб (станом на 1 січня 2018 р.).
| село Скоморошки | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Вінницька область |
| Район | Вінницький район |
| Тер. громада | Оратівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA05020190360063958 |
| Облікова картка | Скоморошки |
| Основні дані | |
| Засноване | 1870 |
| Населення | 796 |
| Площа | 3,846 км² |
| Густота населення | 373,11 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 22615 |
| Телефонний код | +380 4330 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°19′45″ пн. ш. 29°26′27″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
244 м |
| Водойми | Роська |
| Відстань до обласного центру |
88 км |
| Найближча залізнична станція | Пост Озерний |
| Відстань до залізничної станції |
8 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 22600, Вінницька обл., Вінницький р-н, смт Оратів, вул. Паркова, 14 |
| Староста | Мартинюк Олександр Миколайович |
| Карта | |
  Скоморошки | |
 Скоморошки | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
Засноване, очевидно, не пізніше кінця XIV ст., тобто в добу Великого князя литовського Вітовта. Адже згадка про нього є у виступі брацлавського писаря Северина Кропивницького (пращур засновника українського професійного театру Марка Кропивницького) на засіданні польського сейму у Варшаві 3 лютого 1581 року. Останній у присутності короля Стефана Баторія заявив про свої права на село Скоморошки, що знаходиться у басейні річки Роски. Мотивував він це тим, що даний населений пункт належав ще його прапрадідові Григору Судимонтовичу, якому разом з іншими маєтностями воно було подароване Великим князем литовським Вітовтом («Документи Брацлавського воєводства 1566—1606 років». — Львів, 2008 — С. 274—275). Іншими історичними документами підтверджується, що згадана Грамота була видана пану Гринькові (Григору) 20 червня 1491 року..
У 1736 році у Скоморошках було 5 дворів, які належали до церковного приходу сусіднього села Човновиці. Обидва села належали до маєтку князів Віжицьких.
На початку 19 століття Францішек Цешковський продав Скоморошки графу Красицькому, у 1810 році село було придбане Яковом Збишевським. Пізніше Скоморошки дісталися сину Якова Валеріану, який побудував тут у 1860 році цукровий завод, котрий наприкінці XIX століття був перебудований на модерніший. Цей завод невдовзі згорів. 1901 року підприємець Гальперин збудував новий корпус заводу, який було зруйновано влітку 2013 року. 1924 року було збудовано сільську школу (заводська семирічка). З 1934 року діє середня школа (перший випуск — 1937 рік).
У 1905 році мали місце заворушення селян і робітників цукрового заводу. За участь у виступах було страчено робітника Л. Романюка.[1]
Село сильно постраждало від Голодомору 1933 року, нині встановлено пам'ятний хрест. Точну кількість жертв встановити неможливо.
Під час Другої світової війни село, як й інші села Погребищенського району, було окуповане фашистами у другій половині липня 1941 року. На фронтах Другої Світової війні воювало 580 мешканців села, у партизанах було 26 осіб,[1] загинуло 166 скоморошанців, серед них Герой Радянського Союзу М. З. Брацюк. На цукровому заводі з січня 1942 до грудня 1943 року діяла група підпільників. Сільські комсомольці створили підпільну групу з 14 осіб.[1] Червоною армією село було зайняте 1 січня 1944 року.[2]
На початку 1970-х років в селі працював цукровий комбінат, до складу якого входив радгосп, що обробляв 6928 га землі, в тому числі 5111 га орної, радгосп вирощував насіння цукрових буряків. Окрім радгоспу до складу комбінату входив цукровий завод 238 тис. центнерів цукру на рік. В селі були середня школа, будинок культури, дільнична лікарня та амбулаторія.[1] У 1970-х роках село входило до складу Погребищенського району.
Сучасність
На сьогодні в Скоморошках 800 дворів; населення близько 1,5 тисячі осіб. Промисловість: Скоморошківський цукровий завод (демонтований). Сільське господарство: діє спільне акціонерне товариство САТ «Скоморошківське», посіви цукрового буряка, пшениці, ячменю, кукурудзи.
12 червня 2020 року, відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Оратівської селищної громади[3].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Оратівського району, село увійшло до складу Вінницького району[4].
Remove ads
| Рік | 1897 | ~1900 | ~1902 | ~1972[1] | 1989 | 2001 |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Кількість осіб | 2382 | 1435 |
У селі є своя залізнична станція, але через руйнування цукрового заводу вона занедбана. За 7 км на північ від села проходить залізниця Козятин — Жашків (зупинний пункт Пост Озерний). Поїзд Козятин — Жашків ходить раз на день.
Також з села є автобуси в Оратів.
- Брацюк Микола Захарович (1909—1943), учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу — працював.
- Боярунець Юрій Олексійович (нар. 1953), український письменник, член НСПУ — виріс і проживає;
- народилися
- Компанієць-Киянченко Надія Дмитрівна (1913—2003) — українська художниця.
- Мартинюк Анатолій Іванович (нар. 1966) — український поет, член НСПУ.
Вулиця
Сільська рада
Школа
Дитсадок
Клуб
Амбулаторія
Ставок
Пам'ятник воїнам-односельчанам
Remove ads
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads