Remove ads
Бояруне́ць Ю́рій Олексі́йович нар. 1953, м. Шепетівка Хмельницької області — поет, прозаїк, публіцист. Член Національної спілки письменників України (1986), Національної спілки журналістів України.[1]
| Боярунець Юрій Олексійович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 15 вересня 1953 (71 рік) м. Шепетівка Хмельницька область |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | с. Скоморошки Вінницька область |
| Діяльність | Українська література, журналістика |
| Відомий завдяки | поет, прозаїк, публіцист |
| Alma mater | Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» |
| Членство | Національна спілка письменників України |
| Партія | Народний Рух України |
Народився 15 вересня 1953 р. у м. Шепетівка Хмельницької області, де на той час після війни служив його батько. Виріс і проживає нині в селі Скоморошки Оратівського району Вінницької області. Строкову військову службу проходив у морській авіації Північного флоту. Закінчив Харківський авіаційний інститут (1979). Працював за фахом інженером на Жулянському машинобудівному заводі (філіал заводу ім. Артема); техніком на Скоморошківському цукрозаводі; кореспондентом Оратівської районної газети (від 1987 р.), у 1992—1993 рр. — головним інспектором Вінницького управління у справах захисту прав споживачів. Активіст Народного Руху України від утворення до виборення Україною незалежності, делегат других зборів НРУ. Внаслідок нещасного випадку став інвалідом першої групи.[2]
Remove ads
Писати вірші розпочав з раннього шкільного віку. Працює у жанрах — вірші, оповідки, есе, публіцистична проза.
В доробку — поетичні збірки[3]:
- «Котилася торба з високого горба» («Молодь», 1991);
- «Вольний вітер з Лугу» («Український письменник», 1994);
- «Деформації, або Звідки ж узявся кукіль» («Український письменник», 1999);
- «Антика» (Вінниця: «Континент-ПРИМ», 2001);
- «Вибір» (Вінниця: О. Власюк, 2006);
- «Вибір-2» (Вінниця: ФОП Рогальська І. О., 2015);
книги прози —
- «Очима очевидців. Як „світле майбутнє“ будували» (Вінниця: О. Власюк, 2008).
- «Очима очевидців. Як „світле майбутнє“ будували», 2-ге видання (Вінниця: ФОП Рогальська І. О., 2015).
- «Свідчення присутності» (2018);
- «Книга прози» (2018).
 |
Сповідуючи принцип індивідуального світобачення, автор прагне до філософських узагальнень, повсякчас звертається до набутку світової культури, духовної та історичної спадщини – як загальнолюдської, так і свого народу. |  |
— Валерій Лазаренко[4] | ||
Друкувався в колективному збірнику «Боян» («Український письменник», 1996). Публікації в газетах «Літературна Україна», «Українське слово», «Голос України», «Молодь України», «Україна молода», в журналах «Київ», «Вітчизна», «Слово і час», «Українська культура», «Сучасність», «Вінницький край» та ін. загальноукраїнських та обласних виданнях («Панорама», «Подолія», «Вінниччина», «Вінницька газета»).
Remove ads
Літературно-мистецька премія «Кришталева вишня» (1995).
Урядовий стипендіат 1999 р.
«Людина року» на Вінниччині за 2000 р. у номінації «Письменник».[5]
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads