Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Рігель
біло-блакитний надгігант та наяскравіша зоря спектрального класу B8 у сузір'ї Оріона З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Рі́гель[2] (β Оріона, β Ori) — блакитний надгігант, найяскравіша зоря екваторіального сузір'я Оріона. Рігель — найяскравіший й наймасивніший компонент однойменної зоряної системи, що містить щонайменше чотири зорі й для неозброєного ока має вигляд єдиної голубувато-білої точки. Має видиму зоряну величину 0,14m. Біло-блакитний надгігант спектрального класу B8I-a. Температура поверхні 11 200 К, діаметр — близько 95 млн км (тобто в 68 разів більший від Сонця). Абсолютна зоряна величина дорівнює −6,69m; світність у 60 000 разів більша від сонячної. Таким чином, Рігель — це найпотужніша з яскравих зір небосхилу. Рігель перебуває на відстані приблизно 800 св. років від Сонця.
Remove ads
Найменування
Узагальнити
Перспектива
2016 року Міжнародний астрономічний союз (МАС) включив назву «Рігель» у Каталог назв зір МАС.[3][4] Згідно з МАС, ця назва стосується тільки головного компонента A зоряної системи Рігеля. В історичних астрономічних каталогах зоря вказана по-різному як H II 33, Σ 668, β 555, ADS 3823. Заради простоти компаньйони Рігеля позначаються як Рігель B,[3] C і D;[5][6] МАС уважає ці найменування «зручними прізвиськами», але «неофіційними».[3] У сучасних комплексних каталогах ціла кратна зоряна система відома як WDS 05145-0812 і CCDM 05145-0812.[7][8]
Стародавні єгиптяни пов'язували Рігель із Сахом — царем зір і заступником померлих, а пізніше — з Осірісом. Слово «Рігель» означає «нога» і походить від араб. الرجل الجبار, трансліт. ar-rijl al-jabbār, досл. «нога велетня».
Позначення Рігеля як β Оріона запровадив Йоганн Баєр 1603 року. Позначення «бета» найчастіше дається другій за яскравістю зорі в сузір'ї, однак Рігель майже завжди яскравіший від α Оріона (Бетельгейзе).[9] Астроном Джеймс Б. Кейлер припускає, що Баєр позначив Рігель під час рідкісного періоду, коли світність Бетельгейзе, змінної зорі, перевищила світність Рігеля, що спричинилося до позначення Бетельгейзе як альфи, а Рігеля як бети Оріона.[5]
Remove ads
Видимість
Видима зоряна величина Рігеля в середньому становить 0,14m, що робить її сьомою за яскравістю зорею на небесній сфері, не враховуючи Сонця; він трохи тьмяніший від Капелли. Рігель є нерегулярною пульсуючою змінною зорею (0,05m : 0,18m). Хоча він має позначення Баєра β, але майже завжди яскравіший за α Оріона — Бетельгейзе. Від 1943 року спектр зорі використовувався як одна з базових точок для зоряної класифікації[10]. Рігель має показник кольору (B–V) −0,03, тобто він видається білим або трохи блакитним[11].
У північній півкулі його найкраще спостерігати взимку (найвище він піднімається вночі між 12 грудня і 24 січня)[9]. У південній півкулі Рігель є першою яскравою зорею сузір'я Оріон, коли воно починає підніматися над горизонтом[12]. В астрономічній навігації Рігель є однією з найважливіших навігаційних зір, оскільки він розташований поблизу екватора, тобто, видимий практично з усіх океанів світу (крім 8° довкола Північного полюса), яскравий і легко знаходиться.
Відстань
Нова редукція паралаксів Гіппаркоса скоротила відстань до Рігеля до 265 парсек (863 св. р.) з похибкою до 9 %[13]. Ранні спектроскопічні виміри давали відстань між 360 і 500 парсек[14][15].
Remove ads
Система
Узагальнити
Перспектива
Принаймні від 1822 року відомо, що Рігель є оптично-подвійною системою, що визначив Василь Струве[7]. Супутник є досить яскравою зорею видимої зоряної величини +6,7; компоненти віддалені на 9,5 кутових секунд, що дозволяє їх розрізнити за допомогою більшості аматорських телескопів[7]. Однак значна різниця в яскравості ускладнює цю задачу для телескопів з апертурою менш ніж 15 см[16]. З урахуванням відстані до Рігеля від Землі, відстань Рігеля B до головної зорі становить понад 2000 а. о. Від часу відкриття супутника орбітального руху виявлено не було, хоча обидві зорі мають схожий власний рух[7][17]. Якщо вони фізично пов'язані, їхній мінімальний орбітальний період має становити бл. 18 000 років[18].
Уже в XIX ст. стало відомо, що Рігель B є тісною подвійною системою. До неї входять дві зорі головної послідовності спектрального класу B9, які перебувають на відстані 0,1—0,2" і обертаються з періодом 9,86 дня. Спекл-інтерферометрія 2009 року показала, що два майже ідентичні компоненти розділені 0,124"[19]. Обидві зорі мають видиму зоряну величину 7,6, а їхній орбітальний період становить бл. 63 років[18].
Ці дві зорі не достатні для компонентів оптичної подвійної зорі B і C, тому система може бути потрійною, справжній формат якої поки не визначено[20].
Зоря видимої зоряної величини +15,4 на відстані 44,6 кутової секунди на північ (1°) внесена до каталогів як компонент D системи, хоча поки не відомо, чи вона фізично пов'язана, чи це випадкове розташування[7].
Характеристики
Узагальнити
Перспектива
Моравведжі з колегами визначили світність Рігеля A у 120 000 світностей Сонця[21]. Температура його поверхні становить близько 12 100 кельвінів. Виміряний інтерферометром кутовий діаметр зорі після коригування на затемнення краю склав 2,75±0,01 mas[22]. З урахуванням оцінки відстані до зорі її радіус дорівнює 79 радіусам Сонця[21]. Норберт Пржибілла з колегами у 2006 р. використав атмосферне моделювання й отримав відстань до зорі у 360 ± 40 парсек, світність у 218 000 сонячних, масу у 21 ± 3 сонячних і радіус у 109 ± 12 сонячних[23]. Код CMFGEN — це атмосферний код, що використовується для визначення характеристик масивних зір з аналізу їхнього спектру й атмосфери. Уживання цього методу дало Рігелю яскравість у 279 000 сонячних, радіус у 115 сонячних і зоряний вітер у 671 080 миль на годину (майже 1,08 млн км/год)[24].
Рігель A — блакитний надгігант, у ядрі якого завершився термоядерний синтез гелію з водню; він залишив головну послідовність, поступово збільшуючи об'єм і яскравість під час руху по діаграмі Герцшпрунга—Рассела. Пржибілла оцінює, що він утратив до 3 сонячних мас з початку свого формування зорею маси 24 ± 3 сонячних 7—9 млн років тому[23]. Колись він стане червоним надгігантом і врешті вибухне як наднова типу II[25]. Тому Рігель є одним з найближчих до Землі кандидатів у наднові[21].
Рігель є змінною зорею, але ця змінність складна, спричинена зоряними пульсаціями, схожими на пульсації Денеба, прототипу змінних типу α Лебедя. Варіації радіальної швидкості Рігеля показують, що зоря одночасно осцилює в принаймні 19 нерадіальних режимах з періодами від 1,2 до 74 днів[21]. Вона помітна серед інших блакитних надгігантів тим, що, хоча джерелом її пульсацій є ядерні реакції у водневому шарі, який принаймні частково неконвективний, зоря також спалює гелій у ядрі[25]. Належність Рігеля до змінних типу α Лебедя встановив 1998 року Крістоффель Велкенс з колегами[26].
Оскільки Рігель яскравий і рухається через ділянку туманності, він підсвічує декілька газопилових хмар у своєму оточенні, найбільш помітна серед яких IC 2118 (Відьмина голова)[17]. Рігель також асоціюється з туманністю Оріона, яка, хоча й розташована майже на одній лінії зору з зорею, віддалена від Землі на майже вдвічі більшу відстань. Попри відмінності у відстані, проєкція руху Рігеля крізь космос у минулому розміщує його близько до туманності. Тому Рігель інколи класифікують як віддалений член зоряної асоціації Оріон OB1, хоча він значно ближчий до Землі, ніж інші члени асоціації. На схожій з Рігелем відстані розташовані Бетельгейзе й Саіф (κ Ori), хоча Бетельгейзе є зорею-втікачем зі складною історією і, найімовірніше, початково сформувався в основній частині асоціації[27].
Здається, супутники Рігель Ba, Bb та C всі мають схожий спектральний клас B і є зорями головної послідовності масою 3—4 M☉, але їхні характеристики точно не відомі[18].
Космічна фотометрія
Канадський MOST спостерігав за Рігелем протягом майже 28 днів у 2009 р. Зміни його яскравості були на рівні тисячних зоряної видимої величини. Повільні зміни у світності підкреслюють наявність у зорі довгоперіодичних пульсацій[21].
Спектроскопія
Загальний спектральний клас Рігеля B8 добре встановлений і використовувався як відправна точка для спектральної класифікації низки надгігантів. Однак деталі спектру суттєво змінюються внаслідок періодичних атмосферних вивержень. Спектральні лінії показують випромінення, поглинання, подвоєння, прямий і зворотний профіль P Лебедя, без якої-небудь чіткої періодичності[28]. Через це різні автори класифікують його як B8 Iab, B8 Iae або поєднують ці позначення[29][27].
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads