Пірадов Володимир Йосипович

Володимир Йосипович Піра́дов (справжнє прізвище — Пірадян; 14 лютого 1892, Варшава — 20 квітня 1954, Київ) — український радянський диригент і педагог, професор з 1950 року. Народний артист Казахської РСР з 1943 року, народний артист УРСР з 1947 року. Батько концертмейстера Елеонори Безано-Пірадової.

Пірадов Володимир Йосипович
Зображення
Основна інформація
Дата народження	2 (14) лютого 1892
Місце народження	Варшава, Російська імперія[1]
Дата смерті	20 квітня 1954(1954-04-20)[1][2] (62 роки)
Місце смерті	Київ, Українська РСР, СРСР[1]
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Національність	вірмени
Професії	диригент, викладач
Відомі учні	Дущенко Євген Васильович
Партія	ВКП(б)
Заклад	Грузинський театр опери і балету імені Захарія Паліашвілі, Київська державна консерваторія, Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка, ХАТОБ, Харківська державна консерваторія, Большой театр і Білоруська державна академія музики
Нагороди
Діти	Безано-Пірадова Елеонора Володимирівна
Файли у Вікісховищі

Біографія

Народився 2 [14] лютого 1892(18920214) року у місті Варшаві (нині Польща). Вірменин. У 1910—1914 роках навчався в Тифліському музичному училищі (клас вокалу та теорії музики).

Протягом 1914—1918 років — співак і диригент Тифліського оперного театру. У 1917—1922 роках — оперний диригент у Баку; у 1922—1923 роках — у Ташкенті, у 1923—1924 роках — у Казані; у 1924—1925 роках — знову в Ташкенті; у 1925—1927 роках — у Москві (вільна опера «Акваріум»); у 1927—1928 роках — знову в Ташкенті; у 1928—1929 роках — знову в Баку; у 1929—1930 роках — у Першій московській пересувній опері (Перм, Самара, Челябінськ); у 1930—1931 роках — у Владивостоці; у 1931—1934 роках — у Свердловську; у 1934—1935 роках — в Єревані. У 1935—1936 роках — головний диригент Оперного театру в Горькому; у 1936—1941 роках — диригент Київського театру опери та балету імені Тараса Шевченка; у 1941—1944 роках — головний диригент в Алмати; у 1944—1947 роках — Харківського театру опери та балету; у 1947—1948 роках — диригент Великого театру в Москві; у 1948—1950 роках — головний диригент у Мінську; у 1950—1954 роках — знову в Києві. Член ВКП(б) з 1951 року.

Одночасно викладав у музичних вузах в Баку, Свердловську, Єревані. Протягом 1937—1941 років очолював кафедру оперної підготовки Київської консерваторії. 1938 року оперою «Фра-Дияволо» Даніеля Обера відкрив при ній оперну студію. У 1944—1947 роках очолював оперні класи Харківської; у 1948—1950 роках — Мінської консерваторій, у 1950—1954 роках — оперну студію Київської консерваторії. У Києві викладав також диригування. Серед учнів — Євген Дущенко.

Могила Володимира Пірадова

Помер у Києві 20 квітня 1954 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 8)^[3]. У 1955 році на могилі встановлений надгробний пам'ятник роботи скульптора Михайла Морозова^[4].

Творчість

Поставив опери:

• «Розлом» Володимира Фемеліді (1932);
• «Даїсі» Захарія Паліашвілі (1938),
• «Життя за царя» Михайла Глінки (1939);
• «Князь Ігор» Олександра Бородіна (1939, 1953);
• «Ніч перед Різдвом» Миколи Римського-Корсакова (1940);
• «Отелло» Джузеппе Верді (1940);
• «Наймичка» Михайла Вериківського (1944);
• «Борис Годунов» Модеста Мусоргського (1952).

Гастролював у Ленінграді. 1951 року разом із Київським театром опери та балету імені Тараса Шевченка брав участь у 2-й Декаді українського мистецтва в Москві, де диригував операми «Богдан Хмельницький» Костянтина Данькевича (перша редакція), «Царева наречена» Миколи Римського-Корсакова. Записав ці опери на грамплатівки:

• «Цареву наречену» — з Єлизаветою Чавдар, Ларисою Руденко, Михайлои Гришком, Борисом Гмиреюя;
• «Богдана Хмельницького» — з Марією Литвиненко-Вольгемут, Ларисою Руденко, Михайлом Гришком, Борисом Гмирею, Віктором Борищенком, Іваном Паторжинським.

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #103540091X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Find a Grave — 1996.

   d:Track:Q63056
3. Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі: Літературно-публіцистичне видання. — Київ : ПП «Видавництво «Фенікс», 2008. — С. 272. — ISBN 978-966-8567-13-1.
4. М. Г. Лабінський. Морозов Михайло Герасимович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. — Т. 21 : Мікро — Моя. — 712 с. — ISBN 978-966-02-9001-3.

Література

• Пирадов, Владимир Осипович // Театральная энциклопедия / П. А. Марков. — Москва : «Советская энциклопедия», 1965. — Т. 4. — С. 358. (рос.);
• Пірадов Володимир Йосипович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967. — Т. 2 : Кабарда — Полюддя. — С. 814.;
• Пірадов Володимир // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1970. — Кн. 2, [т. 6] : Перемищль — Пряшівщина (початок). — ISBN 5-7707-4049-3.;
• Л. С. Кауфман. Пирадов Владимир Иосифович (Осипович) // Окунев — Симович : [рос.]. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1978. — Ствп. 291—292. — (Энциклопедии. Словари. Справочники : Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш ; 1973—1982, т. 4). (рос.);
• Пірадов Володимир Йосипович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1982. — Т. 8 : Олефіни — Поплін. — 527, [1] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с.;
• Пірадов Володимир Йосипович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 461—462 . — ISBN 5-88500-042-5.;
• Пірадов Володимир Йосипович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 476 . — ISBN 5-88500-071-9.;
• Ірина Сікорська. Пірадов Володимир Йосипович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 132.;
• Плужніков В. М. Пірадов Володимир Йосипович / Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського. 1917—2017. До 100-річчя від дня заснування: мала енциклопедія / Харків. нац. університет мистецтв ім. І. П. Котляревського ; ред.-упоряд. Л. В. Русакова. — Харків: «Водний спектр Джі-Ем-Пі», 2017. — С. 300—301;
• І. Гамкало. Пірадов Володимир Йосипович // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП».  — С. 223;
• І. Д. Гамкало. Пірадов Володимир Йосипович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.