Челябінськ

Челя́бінськ (рос. Челя́бинск) — місто в Росії, адміністративний центр Челябінської області. Важливий транспортний вузол та індустріальний центр. Населення — 1 млн 177 тис. мешканців (2024). З містом Челябінськом пов'язано багато унікальних пам'яток і знаменитих імен^[3]

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Челябінськ.

місто Челябінськ
Челябинск
Герб Челябінська Прапор Челябінська
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Челябінська область
Код ЗКАТУ:	75401000000
Код ЗКТМО:	75701000001
Основні дані
Час заснування	1736
Статус міста	1787
Поділ міста	7 адміністративних районів: Калінінський Курчатовський Ленінський Металургічний Радянський Тракторозаводський Центральний
Населення	▬ 1 177 058 (2024)
Площа	530[1] км²
Густота населення	2254 осіб/км²
Поштові індекси	454000—454999
Телефонний код	+7 351
Географічні координати:	55°09′ пн. ш. 61°24′ сх. д.
Часовий пояс	+5
Висота над рівнем моря	237[2] м
Влада
Вебсторінка	cheladmin.ru
Мапа
Челябінськ Челябінськ
Челябінськ у Вікісховищі

Челябінськ був заснований в 1737 р., статус міста отримав в 1787 р.

Історія

Місто Челябінськ було засноване 13 вересня 1736 року як Челябінська фортеця на місці на місці урочища Селябе^[4] (рос. Челяби).
13 вересня полковник О. І. Тевкелев (Тевкелев Кутлу-Мухаммед)^[5][6] писав: «в урочищі Челябі від Міяської фортеці в тридцяти верстах заклав місто».
Причиною будівництва Челябінської фортеці були напади башкортів на російські обози з продовольством, що прямували з Теченської слободи в Оренбурзьку та Верхньояїцьку фортеці^[7].
Указом імператриці Катерини II від 23.12.1781 (3.1.1782) Челябінський повіт передано до складу Уфимського намісництва. Уральській області.
З 1934 року місто адміністративний центр Челябінської області.

Падіння метеорита

15 лютого 2013 року приблизно о 09:35 (за місцевим часом), на відстані приблизно 270 км від поверхні Землі, над Челябінськом пролетів метеорит

Докладніше: Падіння метеорита на Уралі 2013 року

. На 18 годину 15 лютого, за даними управління охорони здоров'я Челябінська, у лікувальні заклади міста звернулись за медичною допомогою 758 людей, з них 159 дітей. Ця подія була дуже резонансною, та масово поширеною через інтернет у перші ж кілька годин.

Вулиці та площі

Вулиця Кірова

У радянську епоху перейменування вулиць Челябінська відбувалося постійно. Перше з них зазначено 1 травня 1920. Тоді виконком міської Ради перейменував ряд центральних вулиць і площ Челябінська на честь полеглих героїв Громадянської війни, борців за свободу і нових революційних символів, видавши постанову: "Доручити горкоммунальному господарству подбати про виготовлення в терміновому порядку вивісок на кути вулиць та номерів для будинків і по виготовленні їх видати наказ, що вулиці перейменовуються ". Надалі нові назви також змінювалися. Нижче наводяться сучасні та дореволюційні назви вулиць.

Площі:

• Соборна площа — нині площа Ярославського. Розташована в Центральному районі. Утворена вулицями Сибірської (нині Праці), Великий (нині Цвиллинга), Уфімської (нині Кірова). Носить ім'я Є. М. Ярославського (1878—1943) — радянського партійного і державного діяча. Соборна площа — одна з перших площ міста. Утворилася після перенесення Челябінської фортеці, що розташовувалася біля Хрісторождественская собору. В радянську епоху (30-і рр.) Собор був підірваний, а площа перейменована.
• Південна площа — нині головна площа Челябінська — площа Революції.
• Казармена площа названа унаслідок розташовувалися тут Білих казарм. Казармена площа перейменована 20 лютого 1920 за рішенням Челябінського Ради в Площа полеглих революціонерів, на честь революціонерів, зарубаних козаками 3 червня 1918 біля моста через р. Ігуменку.
• Олександрівська площа названа — в 1881 в пам'ять про убитому імператорі Олександрі II. В 1911 на площі побудована церква в ім'я Святого Олександра Невського. Сучасна назва Алое поле площа отримала 1 травня 1920.

Вулиці:

• Леніна проспект — зараз це центральна вулиця Челябінська. Раніше пр. Леніна називався вулицею Спартака, яка складалася з Південного Бульвару і частини вулиці Сербської.
• Уфімська — це одна з перших міських вулиць, торговий центр старого Челябінська. Нині - вулиця Кірова.
• Оренбурзька — нині вулиця Васенка.
• Азіатська — нині вулиця Єлькина.
• Семенівська-Знаменська — нині вулиця Працівниць.
• Садово-Болотяна — нині вулиця Червона.
• Велика — нині вулиця Цвіллінга.
• Микільська — нині вулиця Радянська.
• Сучасна вулиця Свободи утворилася з двох вулиць Ключевської і ахматівської.
• Чорногорська — нині вулиця Соні Кривий.
• Комуни вулиця утворилася з двох вулиць Скобелевскої і Степової.
• Карла Маркса вулиця утворилася з двох вулиць Михайлівської та Ісецької.
• Праці вулиця утворилася з двох вулиць Іванівської та Сибірської.
• Червоноармійська вулиця утворилася з двох вулиць Солдатської та Іллінської.
• Свердлівський проспект — одна з головних дорожніх артерій, що, проходячи через все місто від в'їзду з боку Єкатеринбурга, переходить потім у вулицю Блюхера і далі — в Уфимський тракт. До кінця нульових років — чи не єдина дорожня артерія, яка з'єднувала один з промислових центрів (ЧМК) з центром міста. Також, на ній знаходяться деякі великі підприємства і один з комерційних центрів Челябінська.

Адміністративний устрій

Муніципальний уряд

Вищою посадовою особою є міський голова, посаду займає Станіслав Мошаро з 4 червня 2010 року. Главу міста вибирає міська Дума з 2010 року. У травні 2010 року були внесені зміни до статуту міста, що скасовують вибори мера. Крім скасування виборів мера, був введено посаду сіті-мененджера, посаду якого займає Давидов Сергій Вікторович з 2010 року.

Адміністративний поділ

Адм. поділ Челябінська Супутниковий знімок Челябінська

Челябінськ територіально розділений на 7 районів:

• Калінінський
• Курчатівський
• Ленінський
• Металургійний
• Радянський
• Тракторозаводський
• Центральний

У межах міста знаходяться селища: Бабушкіна, Градський копальня, Дмитра Донського, Каштак, Меблевий, ім. Маяковського, Міасскій, Новосінеглазовскій, Первоозерний, Першин, Плановий, Смолинський, Соснівка, Сухомесово, Урицького, Федорівка, Чурилова, Шершні, Локомотивний, Баландине та інші.

Офіційні символи

Перший герб Челябінська було затверджено 8 червня 1782 дійсним статським радником Волковим. У той час Челябінськ належав до Уфімського намісництва, через це у верхній частині герба було вміщено зображення біжучої куниці — основний елемент Уфимського герба, а в нижній частині — зображення нав'юченого верблюда. Він символізує торгове значення міста. В 1796 Уфімське намісництво перетвориться в Оренбурзьку губернію у верхній частині герба замість біжучої куниці з'явився герб Оренбурга, але герб не був затверджений. В 1872 при виготовленні знака члена міської управи він був зображений у версії 1782. У радянський час історичний герб був скасований. 13 вересня 1994 на основі історичного герба міста та герба Ісетської провінції було створено новий проект, але його реєстрація в державній герольдії при президенті РФ (у 1997—1998) не пройшла через безліч істотних недоліків. 12 вересня 2000 доопрацьований варіант затверджений і переданий на державну реєстрацію. 2 липня 2001 герб Челябінська внесений до державного геральдичного регістру РФ під № 688.

Герб радянського періоду.		Герб (1994).		Нинішній герб.

Населення

Населення Челябінська за даними перепису Російської імперії 1897 становило всього 20 тис. чол. До 1926 року чисельність населення потроїлася і склало 59 тис. чол. У повоєнні роки, коли населення евакуювали на Урал і Сибір, після індустріалізації 1930-х і будівництві найбільших підприємств металургії та машинобудування, а також хімічної та інших галузях, які забезпечували постачання бойової техніки у воєнні роки, а також сільськогосподарської техніки, населення збільшилося більш ніж в 10 разів і склало вже до 1959 року 689 тис. чол. Бурхливий розвиток Челябінська у повоєнні роки дало країні ще один мегаполіс: 13 жовтня 1976 народився мільйонний житель міста. Сьогодні, за останнім переписом 2010 року, Челябінськ займає 9 місце в списку міст Росії за чисельністю населення — 1 130 132 чоловік.

Народ	Національний склад за всеросійським переписом 2010 року
Росіяни	936 457 (86,53 %)
Татари	54 400 (5,03 %)
Башкири	33 716 (3,11 %)
Українці	15 638 (1,44 %)
Німці	7 096 (0,65 %)
Білоруси	3 999 (0,37 %)
Вірмени	3 666 (0,34 %)
Мордва	3 097 (0,29 %)
Таджики	2 966 (0,27 %)
Казахи	2 866 (0,26 %)
Інші національності	18 368 (1,70 %)

Чисельність населення

1795[8]	1856[8]	1882[8]	1897[9]	1905[8]	1913[8]	1916[8]	1923[8]	1926[9]
2700	↗4300	↗7700	↗20 000	↗35 500	↗65 100	↗67 300	↘54 300	↗59 000
1931[8]	1939[9]	1956[10]	1959[11]	1962[8]	1967[8]	1970[12]	1973[8]	1975[13]
↗116 900	↗273 000	↗612 000	↗689 049	↗751 000	↗836 000	↗875 210	↗928 000	↗989 000
1976[14]	1979[15]	1982[16]	1985[17]	1986[14]	1987[18]	1989[19]	1990[20]	1991[14]
→989 000	↗1 029 522	↗1 066 000	↗1 105 000	→1 105 000	↗1 119 000	↗1 141 777	↘1 113 000	↗1 148 000
1992[14]	1993[14]	1994[14]	1995[17]	1996[17]	1997[21]	1998[17]	1999[22]	2000[23]
↘1 143 000	↘1 135 000	↘1 125 000	↘1 086 000	↘1 083 000	↗1 084 000	→1 084 000	↗1 086 300	↘1 083 200
2001[17]	2002[24]	2003[25]	2004[26]	2005[27]	2006[28]	2007[29]	2008[30]	2009[31]
↘1 081 100	↘1 077 174	↘1 076 000	↘1 071 000	↗1 095 100	↘1 093 000	↘1 091 500	↗1 092 500	↗1 093 699
2010[32]	2011[33]	2012[34]	2013[35]	2014[36]	2015[37]	2016[38]	2017[39]
↗1 130 132	↗1 131 108	↗1 143 458	↗1 156 201	↗1 169 432	↗1 183 387	↗1 191 994	↗1 198 858

250 000

500 000

750 000

1 000 000

1 250 000

1 500 000

1882

1923

1959

1975

1986

1992

1997

2002

2007

2012

2017

Суспільство

Наука та освіта

Вид на головний корпус ЮУрГУ

В кінці 1920-х років першим п'ятирічним планом розвитку народного господарства (1928–1933) було дано початок індустріалізації, колективізації сільського господарства і культурної революції як «триєдиної задачі по корінній перебудові суспільства». У зв'язку з цим різко зросла потреба у фахівцях з вищою освітою. Тим не менш, країна залишалася аграрною, тому найбільша і різка потреба була в інженерах в галузі сільського господарства. У травні 1930 в Челябінську було організовано перший вищий навчальний заклад — Уральський інститут індустріального землеробства (нині ЧГАА). Пізніше, зі зростанням грамотності населення, виникає необхідність в педагогічних працівниках і в 1934 році в місті відкривається ще один ВНЗ — педагогічний інститут.

У зв'язку з потребою Південного Уралу в інженерних кадрах під час німецько-радянської війни в 1943 в місті відкривається Челябінський механіко-машинобудівний інститут (ЧММІ, нині ЮУрГУ). C цього часу Челябінськ стає регіональним центром розвитку науки і кузнею технічних кадрів для всього Уралу. У 1944 році починає свою роботу Челябінський медичний інститут (на даний час — Челябінська державна медична академія), заснований на базі Київського медичного інституту, евакуйованого на Південний Урал в роки німецько-радянської війни. В 1976 в місті відкрився перший ВНЗ зі статусом університету — Челябінський державний університет.

У місті зараз функціонує всього один військовий внз — Челябінське вище військове авіаційне училище штурманів (військовий інститут) — філія Військового навчально-наукового центру Військово-повітряних сил «Військово-повітряна академія імені професора М. Є. Жуковського і Ю. А. Гагаріна». Військових фахівців — офіцерів запасу з громадянською освітою — готують і на факультеті військового навчання ЮУрГУ. Челябінське вище військове автомобільне командно-інженерне училище (військовий інститут) було ліквідовано з 1 жовтня 2010 року, Челябінське вище військове командне училище (військовий інститут), раніше — Челябінське танкове училище, також ліквідовано 31 грудня 2007. У 2011 році припинив свою діяльність як вищий навчальний заклад і Челябінський юридичний інститут МВС Росії, нині це Челябінський комплекс безперервної професійної освіти МВС Росії. ЧВВАКУШ розформований з грудня 2011 в даний час на аеродромі Шагол дислокується дві авіабази, навчальний полк-філія Краснодарського училища льотчиків, він готує курсантів 5-го курсу штурманів, і бомбардувальний полк СУ-24, виведений з Читинської області.

У місті також налічується більше 150 шкіл, 50 середньо-спеціальних закладів, 300 дитячих садків, 18 інтернатних установ.

Медицина і охорона здоров'я

У місті знаходиться обласна і дев'ять міських клінічних лікарень, безліч відомчих і районних поліклінік.

Станом на 2008 рік у Челябінську працює 56 лікувально-профілактичних закладів, у тому числі 48 муніципальних. У сфері охорони здоров'я у 2008 р. працювало 13 099 осіб (2007 р. — 12463 людини), у тому числі 4523 лікаря і 8576 середніх медичних працівників. Також у місті знаходиться велика кількість приватних вузькоспрямованих і широкопрофільних медичних центрів, широко розвинена аптечна мережа. За неофіційними даними в місті в даний час працює близько 100 поліклінік, більше 200 аптек.

На початок 2010 року в місті працює близько 90 приватних клінік, половина з яких — стоматологічні. Серед найбільших приватних клінік Челябінська: «ЕН КЛИНИК» «ДНК Клініка», «Лотос», «Клініка репродуктивної медицини», «Парацельс», Familia, «Перлина», «Панацея», «Вісва», «Близнюки».

У місті знаходяться і установи регіонального та федерального масштабів: з 1978 року в місті функціонує обласний опіковий центр, побудований регіональний кардіоцентр, на базі Челябінська обласної онкологічної клініки відкрито єдиний в Росії за Уралом Центр позитронної емісійної томографії.

Релігія

Свято-Симеоновской кафедральний собор

Челябінськ історично розвивався як центр змішання безлічі культур: перш за все культури корінних жителів регіону — башкир, татар і росіян. У Челябінську діє ряд православних храмів і мечетей, католицький храм, кілька протестантських церков, синагога. Завершено будівництво Свято-Георгіївського храму на вулиці Жукова, ведеться будівництво храму на честь святого Сергія Радонезького на Північно-Заході міста і мечеті в Металургійному районі.

Православні храми:

• Свято-Симеоновской кафедральний собор
• Храм Святої Трійці
• Храм ікони Божої Матері «Утамуй мої печалі»
• Храм святителя Василя Великого
• Храм на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість»
• Храм в ім'я ікони Божої Матері «Несподівана Радість» (на території МКЛ № 1)
• Храм Успіння Пресвятої Богородиці (Успенське кладовище)
• Храм на честь Святого Великомученика Георгія Побідоносця
• Храм Святого князя Володимира (пост ДАІ на Троїцькому тр.)
• Храм ікони Божої Матері «Стягнення загиблих» (вул. 2-ая Павелецкая, 36а, біля заводу «Теплоприбор»)

Протестантські церкви:

• Церква євангельських християн баптистів «Благовістя», вул. Куйбишева, 64
• Церква євангельських християн баптистів на вул. Львівська 1в
• Церква Спасителя Ісуса Христа на вул. Черкаська 2 м.
• Церква християн віри євангельської (п'ятидесятників) «Нове Життя», вул. Червоноармійська, 57

Мечеті:

• Мечеть № 129 соборна («Ак-метає»)
• Мечеть № 90 соборна
• Мечеть № 901 (мечеть Ісмагил)
• Мечеть № 812 Металургійного району

Культура та мистецтво

Челябінськ є культурним центром, тут зосереджено безліч культурних установ, протікає своя культурне життя.

Події

• У місті щорічно проводиться нагородження всеросійської премією «Світле минуле».
• Перед новим роком щорічно на районних площах міста, а також у парках та на площі Революції споруджуються крижані містечка з розважальними атракціонами, влаштовуються конкурси та змагання.
• Традиційно на початку весни у парках міста проходить прощання з зимою — Масляна.
• Щорічно восени в день народження міста проводяться численні демонстрації, влаштовуються святкові ходи, виступ відкритих концертів зірок естради, на Кіровці масові гри в шахи з майстрами спорту, театральні та музичні виступи, покази моди.
• Найважливішим святом в Челябінську є «День Перемоги», 9 травня влаштовується урочистий парад за участю важкої техніки, організується польова кухня, різні конкурси, народне гуляння і вечірній салют.
• Сабантуй.
• У 2007 році в місті пройшов VII національний федеральне свято Сабантуй.
• Щорічне свято квітів проводиться в ЦПКіВ.
• Щоосені в садових товариствах проводиться свято врожаю (в СНТ «Вишневий» є сцена з зоровими рядами), що зводиться до виставок, конкурсів та дегустації.

Цирки, зоопарки, іподроми

• Челябінський Державний цирк
• Періодично приїжджає цирк Шапіто
• Челябінський зоопарк
  • Контактний зоопарк
  • Інсектарій
• Існує кілька приватних контактних зоопарків
  • У парку Гагаріна
  • У ТРК «Куба»
• «Акваріум» на ЧМК
• Кінні клуби
  • «Гармонія»
  • «Ріфей» (сел. Кременкуль)
  • «Буян»
  • «Пегас»
  • «Найкрасивіший кінь»
  • «Срібне копитце»
  • «Фортуна»

Музеї

Державний історичний музей Південного Уралу

• Державний історичний музей Південного Уралу (до 2016 року — Челябінський державний краєзнавчий музей)
• Челябінський державний музей образотворчих мистецтв
  • Музей декоративно-ужиткового мистецтва Уралу (з 2005 року у складі музею образотворчих мистецтв)
  • Челябінська обласна картинна галерея (з 2005 року у складі музею образотворчих мистецтв)
• Челябінський обласний геологічний музей
• Музей залізничної техніки Південно-Уральської залізниці
• Музей військової техніки в саду Перемоги
• Музей трудової і бойової слави Челябінського тракторного заводу
• Музей поштового зв'язку Челябінської області
• Музей цікавої науки «Експеріментус» [Архівовано 19 січня 2019 у Wayback Machine.]

Театри

• Челябінський державний академічний театр драми імені Наума Орлова
• Челябінський державний академічний театр опери та балету імені М. І. Глінки
• Челябінський державний драматичний Камерний театр
• Челябінський державний обласний театр ляльок
• Челябінський державний молодіжний театр
• Театр «Манекен»
  • Студія-театр «Манекен» ЮУрГУ
• Челябінський Новий художній театр (НХТ)
• Челябінський театр сучасного танцю

Концертні зали

• Челябінська філармонія
  • Концертний зал ім. Прокоф'єва
  • Зал камерної та органної музики
• Центр ділового співробітництва (ЦДС)

Пам'ятки

• Кіровка («Челябінський Арбат»)
  • Нульовий кілометр
  • Скульптури: «Лівша», «Полеглим в Афганістані», «Закон» та ін
  • Пам'ятник добровольцям-танкістам
• Сквер Перемоги
  • Пам'ятник героям ВВВ і вічний вогонь
  • Пам'ятник Доблесним синам Вітчизни
• Площа Революції
  • Пам'ятник В. І. Леніну
  • Сквер

Площа Революції і пам'ятник Леніну

• Театр ляльок
• Театральна площа
  • Челябінський державний академічний театр драми імені Наума Орлова
• Челябінський державний молодіжний театр (Театр юних глядачів)
• Театр «Манекен»
• Камерний Театр [Архівовано 2 квітня 2022 у Wayback Machine.]
• Міська філармонія імені Сергія Прокоф'єва
• Палац залізничників
• Палац культури Металургів
• Челябінський обласний краєзнавчий музей

Ліворуч — краєзнавчий музей, посередині — річка Міас, праворуч — торговельий центр і сучасні висотні житлові будівлі

• Льодовий палац «Уральська блискавка»
• Палац спорту «Юність»
• Льодова арена «Трактор»
• Міський сад (парк Пушкіна)
• Парк культури та відпочинку імені Гагаріна
• Центральний клуб, кінотеатр «Центральний клуб»
• Привокзальна площа:
  • Сказ про Урал
  • Залізничний вокзал — проєкт був розроблений інститутом «Київдіпротранс» під керівництвом архітектора Л. М. Чуприна. Нова будівля була урочисто відкрита 5 листопада 1965 року. У 1967 році вокзал був визнаний найкращим у СРСР, а сама будівля вокзалу за незвичайний проєкт удостоєна срібної медалі Монреальської виставки.
  • Приміський залізничний вокзал
  • Автовокзал
• Пам'ятник «Орлятко»
• Меморіальний комплекс «Пам'ять» (Скорботні матері)
• Меморіальний комплекс «Подвиг» (у Першої школи)
• Алоє Поле
  • Зал камерної та органної музики
  • Палац піонерів імені Надії Крупської
  • Алея піонерів-героїв

Пам'ятник «Орлятко» на Алому Полі

• Челябінський цирк
• «Торговельний центр»
• Комсомольська площа і пам'ятник Танкоград

Танк на Комсомольській площі

• «Сфера любові»

З містом Челябінськом пов'язано чимало інших унікальних пам'яток і знаменитих імен^[40].

Спорт

У Челябінську базуються хокейні клуби:

• «Трактор», який виступає у Континентальній хокейній лізі
• «Челмет», який виступає у чемпіонаті Вищої хокейної ліги

Відомі люди

• Данило Алістратов — російський хокеїст.
• Євген Агєєв — радянський актор театру й кіно.
• Дмитро Бавільскій — письменник, літературознавець, критик, журналіст.
• Беспалов Андрій Іванович (1971—2017) — молодший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Ілля Бірман — музикант, дизайнер.
• Михайло Богуславський — журналіст, поет, режисер, сценарист.
• Юрій Бризгалов — поет, перекладач.
• Святослав Белза — літературознавець, музикознавець і телеведучий, народний артист Росії, заслужений діяч мистецтв України заслужений діяч Польської культури, музичний оглядач телеканалу «Культура», дійсний член Академії Російського мистецтва та Академії Російського телебачення, критик.
• Василевський Радомир Борисович (1930—1998) — радянський і український кінорежисер та кінооператор.
• Іван Дорн — український співак і телеведучий.
• Єршов Костянтин Володимирович (1935—1984) — український та російський актор, режисер.
• Зінов'єва Світлана — український кінооператор, продюсер.
• Костюченкова Ірина Анатоліївна (* 1961) — радянська та українська метальниця списа-олімпійка.
• Курносов Ігор — гросмейстер (2003)
• Степан Морозов — актор театру і кіно.
• Костянтин Рубинський — поет, драматург, публіцист.
• Рурак Михайло Іванович (1951—2019) — заслужений тренер України з легкої атлетики, заслужений працівник фізичної культури і спорту.
• Рябов Володимир Володимирович (*1950) — радянський і російський композитор та піаніст. Заслужений діяч мистецтв Росії (1995).
• Артем Семакін — актор театру і кіно.
• Аліна Сергєєва — актриса.
• Андрій Середа — поет, письменник, драматург.
• Максим Сураєв (нар. 1972) — льотчик-космонавт.
• Валерій Ярушин — відомий радянський і російський співак, музикант-аранжувальник, композитор. Заслужений артист РРФСР (1987). Один із засновників ВІА «Аріель» в 1970 році і беззмінний керівник його «золотого складу» до 1989 року.
• Федір Чеханков — радянський і російський актор театру і кіно. Народний артист РРФСР.

Міжнародні відносини

Дипломатичні та консульські представництва, візові центри

•  — Візовий центр^[41]
•  — Візовий центр

Міста-побратими

• Петропавловськ, Казахстан
• Колумбія, США (з 1995 року)
• Ноттінгемшир, Велика Британія (з 2000 року)
• Рамла, Ізраїль (з 2000 року)
• Урумчі, Китай (з 2004 року)
• Харбін, Китай (з 2012 року)

Міста-партнери

• Казань, Росія (з 2002 року)
• Омськ, Росія (з 2002 року)
• Уфа, Росія (з 1999 року)

Див. також

• Челябінськ-Сіті

Примітки

1. Челябинск сегодня - Визитная Карточка. Администрация г. Челябинска. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 19 липня 2012. [Архівовано 2012-01-26 у Wayback Machine.]
2. Архівована копія. Архів оригіналу за 21 вересня 2012. Процитовано 19 липня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
3. Сувенирград. Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 25 жовтня 2009. [Архівовано 2013-12-30 у Wayback Machine.]
4. Витевский, Владимир Николаевич. «И.И. Неплюев и Оренбургский край в прежнем его составе до 1758 года», том 2. — 1897.
5. Шаблон:Book-chel
6. В. Г. Карелин. Долина реки Мияс накануне основания Челябинска. Архів оригіналу за 19 жовтня 2012. Процитовано 13 травня 2010. [Архівовано 2012-10-19 у Wayback Machine.]
7. Шаблон:Book-chel
8. Народная энциклопедия «Мой город». Челябинск. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 16 жовтня 2013.
9. Города с численностью населения 100 тысяч и более человек. Архів оригіналу за 17 серпня 2013. Процитовано 17 серпня 2013.
10. Народное хозяйство СССР в 1956 г. (Статистический сборник). Государственное статистическое издательство. Москва. 1956. Архів оригіналу (PDF) за 26 жовтня 2013. Процитовано 26 жовтня 2013.
11. Всесоюзная перепись населения 1959 года. Численность городского населения РСФСР, её территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
12. Всесоюзная перепись населения 1970 года Численность городского населения РСФСР, её территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
13. Российский статистический ежегодник, 1998 год
14. Российский статистический ежегодник. 1994. Архів оригіналу (PDF) за 18 травня 2016. Процитовано 18 травня 2016.
15. Всесоюзная перепись населения 1979 года Численность городского населения РСФСР, её территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
16. Народное хозяйство СССР 1922-1982 (Юбилейный статистический ежегодник)
17. Российский статистический ежегодник. Госкомстат, Москва, 2001. Архів оригіналу (PDF) за 12 травня 2015. Процитовано 12 травня 2015.
18. Народне господарство СРСР за 70 років : [арх. 28 червня 2016] : ювілейний статистичний щорічник / Державний комітет СРСР зі статистики. — Москва : Фінанси і статистика, 1987. — 766 с.
19. Всесоюзная перепись населения 1989 года. Численность городского населения. Архів оригіналу за 22 серпня 2011.
20. Российский статистический ежегодник.2002 : Стат.сб. / Госкомстат России. – М. : Госкомстат России, 2002. – 690 с. – На рус. яз. – ISBN 5-89476-123-9 : 539.00.
21. Российский статистический ежегодник. 1997 год. Архів оригіналу (PDF) за 22 травня 2016. Процитовано 22 травня 2016.
22. Российский статистический ежегодник. 1999 год. Архів оригіналу (PDF) за 14 червня 2016. Процитовано 14 червня 2016.
23. Российский статистический ежегодник. 2000 год. Архів оригіналу (PDF) за 13 червня 2016. Процитовано 13 червня 2016.
24. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
25. Города с численностью населения 100 тысяч и более человек. Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 7 травня 2016.
26. Российский статистический ежегодник. 2004 год. Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 9 червня 2016.
27. Российский статистический ежегодник, 2005 год. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 9 травня 2016.
28. Российский статистический ежегодник, 2006 год. Архів оригіналу за 10 травня 2016. Процитовано 10 травня 2016.
29. Российский статистический ежегодник, 2007 год. Архів оригіналу за 11 травня 2016. Процитовано 11 травня 2016.
30. Российский статистический ежегодник, 2008 год. Архів оригіналу за 12 травня 2016. Процитовано 12 травня 2016.
31. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014.
32. Тома официальной публикации итогов Всероссийской переписи населения 2010 года по Челябинской области. Том 1. «Численность и размещение населения Челябинской области». Таблица 11. Челябинскстат. Архів оригіналу за 13 лютого 2014. Процитовано 13 лютого 2014.
33. Численность постоянного населения Челябинской области в разрезе муниципальных образований на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 12 квітня 2014. Процитовано 12 квітня 2014.
34. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
35. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
36. Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
37. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
38. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
39. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
40. Достопримечательности Челябинска. Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 25 жовтня 2009. [Архівовано 2013-12-30 у Wayback Machine.]
41. Візовий центр Італії в Москві. Архів оригіналу за 5 серпня 2013. Процитовано 9 серпня 2013.

Посилання

• Фото-галерея [Архівовано 21 вересня 2012 у Wayback Machine.]