Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Отелло» (італ. Otello) — опера на 4 дії італійського композитора Джузеппе Верді, написана в 1881–1886 роках на лібрето Арріґо Бойто за мотивами однойменної п'єси Вільяма Шекспіра. Прем'єра пройшла 5 лютого 1887 року в театрі Ла Скала, за участю Франческо Таманьо (Отелло) і Віктора Мореля (Яго).
Опера «Отелло» | ||||
---|---|---|---|---|
італ. Otello[1] | ||||
Композитор | Джузеппе Верді[1] | |||
Автор лібрето | Арріґо Бойто[1] | |||
Мова лібрето | італійська | |||
Джерело сюжету | Отелло | |||
Жанр | опера[1] | |||
Кількість дій | 4 дія[1] | |||
Рік створення | 1884 | |||
Перша постановка | 5 лютого 1887[1] | |||
Місце першої постановки | Ла Скала[1] | |||
Інформація у Вікіданих | ||||
| ||||
Отелло у Вікісховищі | ||||
Партія | Голос | Виконавці на прем'єрі 5 лютого 1887 (Диригент — Франко Фаччо) |
---|---|---|
Отелло — мавр, полководець венеційської армії | Тенор | Франческо Таманьйо |
Дездемона — його дружина | Сопрано | Ромільда Панталеоні |
Яґо — мічман | Баритон | Віктор Морель |
Емілія — дружина Яґо | меццо-сопрано | Джиневра Петрович |
Кассіо — начальник ескадри | Тенор | Джованні Паролі |
Родеріґо — венеційський патрицій | Тенор | Вінченцо Форнарі |
Лодовіко — посланник Венеційської Республіки | Бас | Франческо Наваріні |
Монтано — попередник Отелло в урядуванні островом Кіпром | Бас | Наполеоне Лімонта |
Герольд | Бас | Анджело Лаґомарсіно |
Хор: венеційські солдати й моряки, кіпрські містяни, діти. |
Фабула в основному збігається з вихідною п'єсою, за винятком того, що Бойто виключив шекспірівський перший акт (сцени у Венеції). Отже, вся дія опери відбувається на Кіпрі, в кінці XV століття.
Жителі Кіпру очікують прибуття нового губернатора, який потрапив у бурю. Ним є мавр Отелло, який повідомляє про загибель турецького флоту. Хорунжий Яго перемовляється з дворянином Родріґо, закоханим у Дездемону, дружину Отелло. Лейтенант Кассіо отримує підвищення в чині, чим провокує заздрість Яго. Яго підпоює Кассіо і викликає його сварку з офіцером Монтано. Отелло позбавляє Кассіо почестей. З'являється Дездемона і виконує з чоловіком дует «Già nella notte densa s'estingue ogni clamor».
Яго радить Кассіо звернутися за допомогою до Дездемони. Після його відходу він співає арію «Credo in un Dio crudel» і натякає Отелло, що прийшов, на невірність Дездемони. Хор, що вшановуює молоду губернаторшу, заспокоює мавра, але незабаром він свариться з дружиною і кидає додолу її хустку, яку піднімає дружина Яго Емілія. Яго каже, що бачив хустку у Кассіо.
Яго просить Отелло підслухати його розмову з Кассіо, яка нібито підтвердить провину Дездемони. Дездемона сама заступається за лейтенанта, викликаючи ревнощі чоловіка. Він жене її зі сцени і співає арію «Dio! mi potevi scagliar tutti i mali della miseria». Яго на очах у Отелло викликає Кассіо на розмову про коханку останнього, представивши справу так, ніби мова йде про Дездемону. Наприкінці діалогу лейтенант демонструє хустку губернаторши, яку підкинув йому Яго.
На Кіпр з Венеції прибуває посол Лодовіко, який читає наказ про заміну Отелло на Кассіо. Мавр б'є Дездемону, розганяє хор і падає в непритомність на радість Яго.
Готуючись до сну, Дездемона виконує баладу «Piangea cantando nell'erma landa» і молитву «Ave Maria». Отелло цілує Дездемону і після діалогу душить її. З'являються Емілія і інші персонажі опери. Отелло дізнається, що його дружина не зраджувала йому, і кінчає на себе.
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
«Отелло», фінал другої дії, постановка Київської опери, 1966 |
Українською мовою лібрето переклав у 1965 році Сергій Козак[2]. В його перекладі опера ставилась у Київському театрі опери та балету, причому сам перекладач співав партію Яго.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.