Отелло (Верді)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Отелло» (італ. Otello) — опера на 4 дії італійського композитора Джузеппе Верді, написана в 1881–1886 роках на лібрето Арріґо Бойто за мотивами однойменної п'єси Вільяма Шекспіра. Прем'єра пройшла 5 лютого 1887 року в театрі Ла Скала, за участю Франческо Таманьо (Отелло) і Віктора Мореля (Яго).
| Опера «Отелло» | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Otello[1] | ||||
 | ||||
| Композитор | Джузеппе Верді[1] | |||
| Автор лібрето | Арріґо Бойто[1] | |||
| Мова лібрето | італійська | |||
| Джерело сюжету | Отелло | |||
| Жанр | опера[1] | |||
| Кількість дій | 4 дія[1] | |||
| Рік створення | 1884 | |||
| Перша постановка | 5 лютого 1887[1] | |||
| Місце першої постановки | Ла Скала[1] | |||
| Інформація у Вікіданих | ||||
|
| ||||
| Отелло у Вікісховищі | ||||
Дійові особи
| Партія | Голос | Виконавці на прем'єрі 5 лютого 1887 (Диригент — Франко Фаччо) |
|---|---|---|
| Отелло — мавр, полководець венеційської армії | Тенор | Франческо Таманьйо |
| Дездемона — його дружина | Сопрано | Ромільда Панталеоні |
| Яґо — мічман | Баритон | Віктор Морель |
| Емілія — дружина Яґо | меццо-сопрано | Джиневра Петрович |
| Кассіо — начальник ескадри | Тенор | Джованні Паролі |
| Родеріґо — венеційський патрицій | Тенор | Вінченцо Форнарі |
| Лодовіко — посланник Венеційської Республіки | Бас | Франческо Наваріні |
| Монтано — попередник Отелло в урядуванні островом Кіпром | Бас | Наполеоне Лімонта |
| Герольд | Бас | Анджело Лаґомарсіно |
| Хор: венеційські солдати й моряки, кіпрські містяни, діти. | ||
Зміст
Узагальнити
Перспектива
Фабула в основному збігається з вихідною п'єсою, за винятком того, що Бойто виключив шекспірівський перший акт (сцени у Венеції). Отже, вся дія опери відбувається на Кіпрі, в кінці XV століття.
I дія
Жителі Кіпру очікують прибуття нового губернатора, який потрапив у бурю. Ним є мавр Отелло, який повідомляє про загибель турецького флоту. Хорунжий Яго перемовляється з дворянином Родріґо, закоханим у Дездемону, дружину Отелло. Лейтенант Кассіо отримує підвищення в чині, чим провокує заздрість Яго. Яго підпоює Кассіо і викликає його сварку з офіцером Монтано. Отелло позбавляє Кассіо почестей. З'являється Дездемона і виконує з чоловіком дует «Già nella notte densa s'estingue ogni clamor».
II дія
Яго радить Кассіо звернутися за допомогою до Дездемони. Після його відходу він співає арію «Credo in un Dio crudel» і натякає Отелло, що прийшов, на невірність Дездемони. Хор, що вшановуює молоду губернаторшу, заспокоює мавра, але незабаром він свариться з дружиною і кидає додолу її хустку, яку піднімає дружина Яго Емілія. Яго каже, що бачив хустку у Кассіо.
III дія
Яго просить Отелло підслухати його розмову з Кассіо, яка нібито підтвердить провину Дездемони. Дездемона сама заступається за лейтенанта, викликаючи ревнощі чоловіка. Він жене її зі сцени і співає арію «Dio! mi potevi scagliar tutti i mali della miseria». Яго на очах у Отелло викликає Кассіо на розмову про коханку останнього, представивши справу так, ніби мова йде про Дездемону. Наприкінці діалогу лейтенант демонструє хустку губернаторши, яку підкинув йому Яго.
На Кіпр з Венеції прибуває посол Лодовіко, який читає наказ про заміну Отелло на Кассіо. Мавр б'є Дездемону, розганяє хор і падає в непритомність на радість Яго.
IV дія
Готуючись до сну, Дездемона виконує баладу «Piangea cantando nell'erma landa» і молитву «Ave Maria». Отелло цілує Дездемону і після діалогу душить її. З'являються Емілія і інші персонажі опери. Отелло дізнається, що його дружина не зраджувала йому, і кінчає на себе.
Переклад українською
| Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
| «Отелло», фінал другої дії, постановка Київської опери, 1966 | |
Українською мовою лібрето переклав у 1965 році Сергій Козак[2]. В його перекладі опера ставилась у Київському театрі опери та балету, причому сам перекладач співав партію Яго.
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.