Нова Іванівка (Болградський район)

Нова́ Іва́нівка (в минулому — Іванова, Іски-Кубей, Болгарська Іванівка^[1]) — село Арцизької міської громади в Болградському районі Одеської області в Україні. Населення становить 1600 осіб. Виникнення Нової Іванівки пов'язане з переселенням на початку XIX століття задунайських болгар на територію Росії. Зупинившись у 1821-1822 рр. у долині річки Киргиж-Китаю, вони заснували село, назвавши його на честь головного куратора задунайських поселенців Івана Микитовича Інзова — Іванове. Одночасно село називали Іванівкою Болгарською. Переселенці одержали землю, на кілька років звільнялись від податків та військової служби.

село Нова Іванівка
Герб Прапор
Пам'ятник на честь 150-річчя заснування села Пам'ятник на честь 150-річчя заснування села
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Болградський район
Тер. громада	Арцизька міська громада
Код КАТОТТГ	UA51060010080081517
Облікова картка	Нова Іванівка (Болградський район)
Основні дані
Засноване	1821
Населення	2018
Площа	3,54 км²
Густота населення	570,06 осіб/км²
Поштовий індекс	68430
Телефонний код	+380 4845
Географічні дані
Географічні координати	45°54′55″ пн. ш. 29°4′58″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	45 м
Водойми	р. Киргіж-Китай
Відстань до районного центру	35 км
Найближча залізнична станція	Аліяга
Відстань до залізничної станції	20 км
Місцева влада
Адреса ради	68430, с.Нова Іванівка, вул.Кооперативна, 32
Карта
Нова Іванівка
Нова Іванівка
Мапа
Нова Іванівка у Вікісховищі

Географія

Село розташоване в південно-західній частині Арцизького району, Одеської області. Межує з двома районами: Болградським і Тарутинським. При цьому знаходиться поблизу кордону з Молдавією (25 км) і має гарне географічне розташування. При поліпшенні стану дорожнього покриття є всі передумови для появи більш активного транспортного потоку.

Історія

За даними 1859 року у болгарській колонії Іванова (Іски-Кубей) Аккерманського повіту Бессарабської області мешкало 668 осіб (335 чоловічої статі та 333 — жіночої), налічувалось 106 дворових господарств, існувала православна церква^[2].

Станом на 1886 рік у болгарській колонії, центрі Іваново-Болгарської волості, мешкало 1165 осіб, налічувалось 167 дворових господарств, існували православна церква, школа, 2 лавки^[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1748 осіб (889 чоловічої статі та 859 — жіночої), з яких 1740 — православної віри^[4].

У 1940-1962 рр. село було районним центром Новоіванівського району.

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 2623 особи, з яких 1241 чоловік та 1382 жінки.^[5]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 2027 осіб.^[6]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[7]

Мова	Відсоток
болгарська	88,06 %
російська	5,3 %
українська	3,62 %
гагаузька	1,93 %
молдовська	0,84 %
вірменська	0,15 %
німецька	0,1 %

Економіка

Площа господарської території становить 6819 тис. га. З них 5692 тис. га — сільськогосподарські угіддя. Основні види діяльності — зерновиробництво, виноградарство, легка промисловість.

Герб та прапор

На червоному полі срібний орел із розпростертими крилами та золотим озброєнням, що тримає у кігтях золоту виноградну лозу з двома гронами та п'ятьма листями. База зелена завершена двома срібними хвилястими нитяними облямівками. Щит розміщений у золотому картуші, увінчаний золотою сільською короною та прикрашений знизу зеленою стрічкою з назвою села золотими літерами.

Символіка

Орел символізує генерала Івана Нікитича Інзова — голову Піклувального Комітету з іноземних колоністів Південної Росії, на честь якого назване село. Виноградна лоза, яку несе орел, символізує болгарських переселенців, якими опікувався генерал у скрутні часи облаштування на новій батьківщині. Зелена геральдична база символізує родючий Буджацький степ, праця на якій дала переселенцям достаток та добробут. Дві срібні хвилясті лінії нагадують річки, і болгарський Дунай, і український Киргиж-Китай.

Виноградна лоза вказує на поширення виноградарства у селі, та є символом родючості та багатства. Зелений колір символізує свободу, родючість землі, відродження та процвітання сільського господарства, червоний — мужність, гідність та працю.

Люди

В селі народився Кіскін Петро Христофорович (нар.1923) — радянський вчений в області захисту рослин і ампелографії^[8].

Примітки

1. Карта РККА L-35 (Б и Г), 1941(рос.)
2. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 305)
3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-5. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
7. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
8. Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)

Джерела

• Історія міст та сіл України, Том Одеська область, стор. 213—214 (рос.)
• Нова Іванівка — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР [Архівовано 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
• Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 215.