Loading AI tools
селище міського типу в Івано-Франківській області України З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Лисець — селище Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Центр Лисецької селищної громади.
| селище Лисець | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Область | Івано-Франківська область | ||||
| Район | Івано-Франківський район | ||||
| Тер. громада | Лисецька селищна громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA26040210010040017 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засновано | 1474 | ||||
| Статус | із 2024 року | ||||
| Площа | 5.03 км² | ||||
| Населення | ▲ 2914 осіб (2019) | ||||
| Густота | 590 осіб/км²; | ||||
| Поштовий індекс | 77455 | ||||
| Телефонний код | +380 3436 | ||||
| Географічні координати | 48°52′18″ пн. ш. 24°36′17″ сх. д. | ||||
| Водойма | Бистриця Солотвинська
| ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Івано-Франківськ | ||||
| До станції: | 10 км | ||||
| До райцентру: | |||||
| - автошляхами: | 12 км | ||||
| До обл. центру: | |||||
| - автошляхами: | 9 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 77455, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, смт. Лисець, вул. Січових Стрільців, 55 | ||||
| Голова селищної ради | Лущак Анатолій Романович | ||||
| Карта | |||||
  Лисець | |||||
 Лисець | |||||
 | |||||
|
| |||||
У 1446 р. Ян Кола Старший (пом. 1472) взяв участь в розподілі маєтностей[1] батька Яна Кола (пом. 1438) і як наслідок Далеїв та Лисець відійшли у спільне володіння Яном Кола середнім «Ярославом» та Яном Кола молодшим.
У 1474 р. село Лисець згадується як Lysecz в Актах Земських (том XII[2]) як власність галицького каштеляна Якуба Бучацького гербу Абданк (Habdank).
Королівська люстрація 1565 року в селі зафіксувала 3 власників стад худоби: Михайло, Демко і Федір.[3]
У податковому реєстрі 1515 року в селі Lyszecz документується піп (отже, уже тоді була церква), млин і 11 ланів (близько 275 га) оброблюваної землі[4].
Відоме як село Мочар з 1628 року, Лисець з 1652 року.
У січні 1792 р. Катажина Коссаковська з Потоцьких продала Антонію Протазію Потоцькому маєток у Лисці.[5]
Після окупації Західноукраїнської Народної Республіки поляками в 1919 році в містечку був осередок ґміни Лисєц та постерунку поліції.
Після радянської анексії західноукраїнських земель з 17 січня 1940 р. до 31 грудня 1962 р. Лисець був районним центром.
25 листопада 1944 р. сотня УПА «Змії» (командир Павло Вацик «Прут») взяла штурмом райцентр і знищили окупаційні установи[6].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 2728 | 99.23% |
| російська | 18 | 0.65% |
| білоруська | 1 | 0.04% |
| угорська | 1 | 0.04% |
| інші/не вказали | 1 | 0.04% |
| Усього | 2749 | 100% |
Ще півсторіччя тому у Лисці вирувало активне життя. Населення містечка було багатонаціональним, різних конфесій. Поруч з українцями дружно жили поляки, вірмени (оселилися тут на початку XVII століття). Тоді вірмени вибудували в Лисці свій дерев'яний храм, 1883 року разом із місцевими римо-католиками перебудували його на кам'яний. Унікальність нового лисецького храму полягала в тому, що в ньому одночасно проводили богослужіння парафіяни латинської і вірменської релігійних християнських конфесій, священиком переважно був етнічний вірменин, тому що міг справляти літургію за латинським і східним вірменським обрядом вірменською мовою. Найпримітнішою та найвизначнішою пам'яткою храму був Чудодійний образ Пресвятої Богородиці з Лисцю, написаний, за словами вірменського львівського архиєпископа Якуба Стефана Августиновича (1751—1783 рр.), капеланом Колумбом у XVI столітті зі стародавньої ікони Божої матері Вірменської, що тривалий час зберігалася у вірменському катедральному соборі Кам'янця-Подільського. Ця ікона у ХІІІ столітті була привезена з Константинополя або з Вірменії, в 30-ті роки XX століття, коли було знищено собор ікона зникла. За переказами, Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці з Лисця була дуже шанована представниками усіх християнських конфесій, яких можна було часто зустріти біля чудодійної ікони. За свідченнями очевидців, вірменська ікона багатьом допомогла позбутися хвороб. Опис чудодійної Лисецької ікони з'явився давно, про неї ще у середині XIX століття згадував історик-краєзнавець Садок Баронч. Після примусового виселення (депортації) польської, вірменської і частково української частки населення та закриття галицьких храмів почалося нищення й викрадення церковного майна. 1945 року о. Йозеф Могеровський (останній повоєнний канонік, помер 1950 р. у польському місті Гливице) зняв з іконостаса в лисецькому храмі Чудотворний образ Пресвятої Богородиці, який мав золоту корону, сріблу сукню і разом із частиною депортованих парафіян вивіз до Польщі. Цей чудотворний образ є зараз у вірменській церкві св. Трійці польського міста Гливіце. 1946 р. у храмі сталася велика пожежа, у якому живцем згоріли люди. Тоді ж було спалено церковний іконостас. Після цього тут було влаштовано рентген-кабінет, а в 1961 році в костелі зробили кінотеатр. Лише за часи Незалежності України храм повернули парафіянам. Про Чудотворну ікону з Лисця ще відомо, що 3 вересня 1989 року у Гливіце відбувся обряд коронації чудотворного образа освяченого Папою Римським Іваном Павлом ІІ.
Фундатором римо-католицького костелу був дідич Станиславова шляхтич Анджей Потоцький.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
