З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Крістіан Дітріх Граббе (11 грудня 1801, Детмольд — 12 вересня 1836, там само) — німецький драматург Доберезневого періоду.
| Крістіан Дітріх Граббе | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Christian Dietrich Grabbe | ||||
 | ||||
| Народився | 11 грудня 1801[1][2][…] Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина[3] | |||
| Помер | 12 вересня 1836[1][2][…] (34 роки) Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина[3] ·сифіліс | |||
| Поховання | Weinbergfriedhofd | |||
| Країна | Principality of Lipped | |||
| Діяльність | драматург, письменник, поет-адвокат, суддя | |||
| Alma mater | Лейпцизький університет | |||
| Мова творів | німецька | |||
| Жанр | п'єса | |||
| Magnum opus | Don Juan und Faustd | |||
|
| ||||
| Крістіан Дітріх Граббе у Вікісховищі | ||||
| Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
| Роботи у Вікіджерелах | ||||
Граббе народився в родині тюремного наглядача. Свої перші проби в драматургії Граббе зробив у віці 16 років. З 1820 року стипендія герцогині дозволила йому вивчати право в Лейпцигу, 1822 року він продовжив навчання в Берліні. Саме в Берліні він познайомився з Генріхом Гейне. Закінчивши в 1823 році юридичну освіту, він марно намагався влаштуватися на роботу в німецький театр актором або режисером. Врешті він повернувся до Детмольда і в наступному році склав державний іспит з права.
Спроби знайти посаду адвоката в Детмольді спочатку не мали успіху, і лише в 1826 році він взяв на себе безоплатне представництво хворого ревізора, наступником якого він став у 1828 році. У 1829 р. в Детмольді відбулася вистава «Дон Жуан і Фауст», єдина за життя постановка однієї з найвідоміших його драм. З 1831 р. стан здоров'я Граббе помітно погіршився, а наслідки його алкоголізму стали помітними (епізод, характерний для вживання алкоголю Граббе, що відбувся восені 1828 р., описує Георг Файн).[4] Заручини з Генрієттою Маєр Граббе розірвав і повернувся до Луїзи Крістіани Клостермайєр, яка вже один раз йому відмовила.
У 1833 році він одружився з Луїзою Крістіаною Клостермаєр, старшою за нього на 10 років, проте шлюб швидко виявився нещасливим. У 1834 році Граббе кинув свою посаду. Він поїхав до Дюссельдорфа через Франкфурт-на-Майні, де посварився зі своїм видавцем. У Дюссельдорфі він намав свій будинок на Болкерштрассе 6.[5] На сьогоднішній повоєнній будівлі на вулиці Ріттерштрассе, 21 видно кам'яну дошку, яка вказує на його перебування в той час. У Дюссельдорфі він працював разом з Карлом Іммерманом, з яким познайомився у 1831 році, у оновленому ним міському театрі. Але ця співпраця тривала також не довго через депресію Граббе та надмірне вживання алкоголю. У 1836 році він знову повернувся до Детмольда, а його дружина подала на розлучення. Того ж року Граббе помер у своєму рідному місті від туберкульозу хребта.
Поряд з Георгом Бюхнером, Граббе був найбільшим новатором німецькомовної драми свого часу. Неабиякий вплив на Граббе мали Шекспір і рух «Буря і Натиск». У своїх драмах, які виходили за рамки можливостей тодішньої театральної і сценічної техніки своїми масовими сценами та швидкими змінами сцен, він перетворив сувору форму класичної драми в серію слабко пов'язаних сцен та став піонером реалізму на сцені. У своїх творах він розробляв сюжети й ідеї, пов'язані з його песимістичним світоглядом.
Творчість Граббе, забута після його смерті, була лише частково наново відкрита драматургами натуралізму та експресіонізму. Граббе пошановували як національного драматурга за часів націонал-соціалізму, наголошуючи на деяких його антисемітських заявах[6][7] та ізольованих антиєврейських пасажах в його п'єсах (особливо його «Попелюшка») та національної орієнтованості його тем (особливо Битва Германна). У 1930-х роках іменем Граббе було названо декілька вулиць.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
