Лейпцизький університет

Ле́йпцизький університет (нім. Universität Leipzig; лат. Alma mater lipsiensis) — університет у Лейпцигу, Німеччина. Другий у країні за часом заснування після Гайдельберзького університету. Кельнський університет, Ерфуртський університет та Вюрцбурзький університет, які були засновані раніше Лейпцизького, на деякий час переривали свою діяльність і потім відкривалися знову.

Лейпцизький університет
Uni Leipzig|rector
?координати: ↑62649 ·R (Лейпциг)
Назва латиною	Alma mater Lipsiensis
Тип	громадський університет[1] видавець відкритого доступу[d][2] повний університетd і університет прикладних наук[d][1]
Країна	Німеччина
Гасло	Aus Tradition Grenzen überschreiten
Засновано	2 грудня 1409
Засновник	Вільгельм II (маркграф Мейсену)
Ректор	Eva Inés Obergfelld
Студентів	28 125 (зима 2011/12)[3]
Співробітників	3246 (2010)[3]
Членство у	Утрехтська мережа, Німецька дослідницька мережаd[4][5], Hochschulrektorenkonferenzd[6], German University Sports Federationd[7][8], Асоціація університетів Європи[9], Informationsdienst Wissenschaft[10], Франко-Німецький університет[11], German National Research Data Infrastructure (NFDI) e.V.d[12], ORCID[d][13][14] і ELIXIR Germanyd
Складається з	Q28738079? і Q124844618?
Мова викладання	німецька
Випускники	Категорія:Випускники Лейпцизького університету
Штаб-квартира	Лейпциг[15]
Адреса	Лейпциг
Сайт	uni-leipzig.de​(нім.) uni-leipzig.de/en​(англ.)
Universität Leipzig у Вікісховищі

Найвища будівля міста. Колишній корпус Лейпцизького університету

Будівля хімічного факультету університету

У зимовий семестр 2007/2008 навчального року в університеті навчалося 26 978 студентів. Штат співробітників університету становить 8579 осіб. Лейпцизький університет — найбільший вищий навчальний заклад міста.

Університет входить до асоціації університетів Європи Утрехтська мережа та до німецького об'єднання German U15.

Історія

Докладніше: Кутногірський декрет

У 1409 році в результаті заворушень в Карловому університеті Праги, викликаних гуситським рухом, приблизно тисяча німецьких викладачів і студентів перебралися в Лейпциг, який тоді що був торговим центром Майсенського маркграфства, і відновили там роботу «артистичного» факультету. Місто відразу надало факультетові будівлю на вулиці «Петерсштрассе». Правителі Фрідріх I Войовничий та Вільгельм II Багатий виділили на утримання університету 500 гульденів на рік і кошти на дві навчальні будівлі. 2 грудня 1409 року теолог Йоганнес Отто фон Мюнстерберг, обраний ректором університету, зачитав його статут. У 1415 році було засновано медичний, а в 1446 році — юридичний факультети. В університеті було чотири земляцтва: саксонське, мейсенське, арагонське (пізніше баварське) і польське. Університет мав власні прибутки із земель, подарованих курфюрстами. У кінці XIX століття окрім земель університет мав ще близько 50 ділянок у місті загальною вартістю 18,5 млн марок.

У період існування НДР Лейпцизький університет мав ім'я Карла Маркса.

У 1991 році було відновлено первинну назву університету Alma mater lipsiensis. У 2003 році плани перебудови університетських корпусів у центрі міста викликали бурхливі дискусії. Протести спричинили проведення повторного конкурсу. І у 2005 році розпочалися будівельні роботи. У 2009 році університет відзначив своє 600-річчя проведенням більше ніж 300 наукових заходів та виставок^[16].

Факультети

Анатомічний зал факультету медицини

Спочатку університет мав чотири факультети: гуманітарних наук, теології, медицини і права. Сьогодні до складу університету входять такі 14 факультетів:

• Факультет теології
• Факультет юридичний
• Факультет історії, мистецтва та сходознавства
• Факультет філології
• Факультет педагогіки
• Факультет соціальних наук та філософії
• Факультет економіки
• Факультет спорту
• Факультет медицини (з університетською лікарнею)
• Факультет математики та комп'ютерної науки
• Факультет біологічних наук, фармації та психології
• Факультет фізики та наук про землю
• Факультет хімії та мінералогії
• Факультет ветеринарії

До університету належать такі інститути:

• Інститут імені Гердера
• Східно-Азійський інститут Лейпцизького університету
• Інститут релігійних досліджень Лейпцизького університету
• Інститут класичної археології Лейпцизького університету
• Інститут міжнародного права, європейського права та міжнародного публічного права (InVEA)

Бібліотека Альбертіна

Докладніше: Бібліотека Альбертіна

Бібліотека університету «Альбертіна» була заснована в 1543 році. У XIX столітті бібліотека мала 438 000 томів і 4000 рукописів. Зараз фонди бібліотеки становлять 5 000 000 томів та 7700 передплачених періодичних видань.

Викладачі університету

Серед викладачів Лейпцизького університету багато відомих імен:

• гуманісти
  • Петер Лудер (1462)
• теологи:
  • Густав Баур,
  • Каніс,
  • Аутард,
  • Костянтин Тишендорф, відкривач Codex Sinaiticus та інших рукописів Біблії
  • Натан Седерблом, Нобелівська премія миру (1930)
• юристи:
  • Біндінг,
  • Фрідріх Бюлау,
  • Бернхард Віндшейд,
  • Адольф Вах;
  • Мюллер,
  • Фрідберг,
• медики:
  • Християн Вільгельм Брауні,
  • Коччіус,
  • Креде,
  • Вільгельм Гіс,
  • Християн Готліб Людвіг,
  • Бенно Шмідт,
  • Тірш,
  • Вагнер;
• історики:
  • Альберт Гаук, історик церкви
  • Георг Фогт,
  • Карл фон Ноорден,
  • Вільгельм Мауренбрехер,
• економіст Вільгельм Рошер;
• філософи:
  • Ернст Блох
  • Моріц Вільгельм Дробишів,
  • Вільгельм Вундт,
  • Рудольф Зейдель,
  • Густав Теодор Фехнер;
• математики:
  • Йоганн Міттіас Газе
  • Фелікс Кляйн
  • Тетяна Ейснер;
• фізики:
  • Вільгельм Готліб Ганкель,
  • Фрідріх Гунд,
  • Петер Йозеф Вільгельм Дебай,
  • Вернер Карл Гейзенберг,
  • Густав Людвіг Герц,
  • Людвіг Фрідріх Вільгельм Август Зеєбека;
• хіміки:
  • Адольф Вільгельм Герман Кольбе — німецький хімік-органік.
  • Зігфрид Гауптманн
  • Густав Генріх Відеман,
  • Вільгельм Фрідріх Оствальд, Нобелівська премія з хімії;
• астрономи:
  • Генріх Брунс,
  • Цельнер;
• філологи:
  • Фрідрих Вільгельм Ритшль
  • Георг Курціус,
  • Фрідріх Август Екштейн,
  • Ланге,
  • Август Лескін,
  • Юстус Герман Ліпсіус,
  • Отто Ріббек;
  • Едуард Зіверс
  • Теодор Моммзен
• археолог Йоганнес Овербек,
• орієнталісти:
  • Бенно Ландсбергер
  • Флеймер,
  • Крело;
• германісти:
  • Рудольф Гільдебранд,
  • Царнке,
• романіст Еберт,
• славіст Август Ліскі,
• єгиптолог Георг Еберс;
• індогерманісти
  • Вальтер Порциг,
  • Ернст Віндіш;
• зоолог Лейкарта;
• ботаніки:
  • Пауль Аммані,
  • Августус Квірінус Рівінус,
  • Август Шенк;
• геолог Герман Креднер;
• географи:
  • Оскар Пешель
  • Фрідріх Ратцель,
  • Фердинанд фон Ріхтгофен;
• психолог:
  • Вільгельм Вундт, засновник експериментальної психології

Знамениті студенти

Ангела Меркель на церемонії присвоєння їй звання почесного доктора наук Лейпцизького університету

• Карл Густав Аккерман (1820—1901) — німецький політик.
• Базаров Олександр Іванович (1845—1907) — російський хімік.
• Георг Бредіг (1868—1944) — німецький фізико-хімік.
• Ріхард Вагнер (1813—1883) — німецький композитор.
• Християн Фрідріх Самуель Ганеман (1755—1843) — засновник гомеопатії.
• Арнольд Ґелен (1904—1976) — німецький філософ і соціолог.
• Ганс-Дітріх Геншер (нар. 1927) — німецький державний діяч.
• Трауготт Гербер (1710—1743) — німецький лікар, ботанік і мандрівник.
• Геровський Георгій Юліанович (1886—1959) — карпаторусинський лінгвіст.
• Йоганн Вольфганг фон Гете (1749—1832) — німецький поет.
• Карл Генріх Фердинанд Зінтеніс (1806—1867) — німецький філолог і педагог.
• Еріх Кестнер (1899—1974) — німецький письменник і сценарист.
• Фелікс Кляйн (1849—1925) — німецький математик.
• Крупський Олександр Кирилович (*1845—†1911) — хімік-технолог.
• Готфрід Вільгельм Лейбніц (1646—1716) — німецький філософ і математик.
• Готгольд Ефраїм Лессінг (1729—1781) — німецький драматург.
• Карл Лібкнехт (1871—1919) — німецький політик-соціаліст, один із засновників КПН.
• Пауль Юліус Мебіус (1853—1907) — німецький психіатр та невролог.
• Ангела Меркель (нар. 1954) — німецький політик, федеральний канцлер Німеччині з 2005 року.
• Теодор Моммзен (1817—1903) — німецький історик, філолог і юрист.
• Томас Мюнцер (1490—1525) — німецький проповідник-реформатор.
• Фрідріх Ніцше (1844—1900) — німецький філософ.
• Новаліс (1772—1801) — німецький письменник.
• Самуель фон Пуфендорф (1632—1694) — німецький юрист, філософ та історик.
• Радищев Олександр Миколайович (1749—1802) — російський письменник, філософ, поет.
• Людвіг Райхенбах (1793—1879) — німецький ботанік-систематик, орнітолог і зоолог.
• Генріх Густав Райхенбах (1823—1889) — німецький ботанік-систематик, орнітолог; фахівець з орхідей.
• Фердинан де Сосюр (1857—1913) — швейцарський лінгвіст.
• Едвард Теллер (1908—2003) — американський фізик угорського походження.
• Роберт Шуман (1850—1856) — німецький композитор і піаніст.
• Ернст Юнгер (1895—1998) — німецький письменник.
• Едуард Зіверс (1850—1932) — німецький філолог.
• Ернст Кассірер (1874 — 1945) — німецький і американський філософ і культуролог.
• Альбрехт Пенк (1858—1945) — німецький географ і геолог.
• Ойген Могк (1858—1945) — німецький вчений у галузі давньоскандинавської літератури та германо-скандинавської міфології.
• Вітольд Камінський (1859—1931) — відомий гідропат, автор "Друг здравія"