Альбрехт Пенк

Альбрехт Фрідріх Карл Пенк (нім. Albrecht Friedrich Karl Penck; 25 вересня 1858, Лейпциг — 7 березня 1945, Прага) — німецький географ і геолог, особливо цікавився геоморфологією, льодовиковими формами рельєфу та кліматологією.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пенк (значення).

Альбрехт Пенк
нім. Albrecht Penck
Альбрехт Пенк
Народився	25 вересня 1858(1858-09-25)[1][2][…]  Ройдніцd, Німеччина
Помер	7 березня 1945(1945-03-07)[3][1][…] (86 років)  Прага, Протекторат Богемії і Моравії[3]
Країна	Саксонське королівство  Німецька імперія  Третій Райх
Діяльність	геолог, географ, викладач університету, кліматолог
Галузь	геологія
Alma mater	Лейпцизький університет
Науковий ступінь	докторський ступінь[4]
Науковий керівник	Фердінанд Ціркель
Знання мов	німецька[1][5]
Заклад	Віденський університет, Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана і HU Berlin
Членство	Прусська академія наук, Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Австрійська академія наук, Баварська академія наук, Національна академія наук США, Національна академія дей-Лінчей, Королівська академія наук і літератури в Гетеборзіd, Данська королівська академія наук і Королівське товариство Единбурга
Діти	Вальтер Пенк
Нагороди	Медаль Вегаd (1923) Медаль Засновників (1914) Медаль Котеніуса (1925) Charles P. Daly Medald (1914) медаль Гете за мистецтво і науку Сілліманівські меморіальні лекції (1908)
Медіафайли у Вікісховищі

У Віденському університеті лекції Альбрехта Пенка слухав український географ, картограф та етнограф, академік Всеукраїнської академії наук — Степан Рудницький.

Біографія

Альбрехт Пенк народився в Рюдніці поблизу Лейпцига в сім'ї продавця книг Еміля Пенка (1829—1880) і його дружини Єлизавети Пенк (1833—1896). Після закінчення середньої школи в 1875 році він навчався в Лейпцизькому університеті, де вивчав хімію, ботаніку, мінералогію та геологію.

У 1885—1906 роках Пенк був професором Віденського університету, а з 1906 по 1927 рік університету Гумбольдтів у Берліні, де він працював над проблемами геоморфології та кліматології.

У 1886 році Пенк одружився з Ідою Гангхофер (1863—1944), сестрою письменника Людвіга Гангхофера^[de] (1855—1920). Їхній син — Вальтер Пенк (1888—1923) став відомим географом і геоморфологом.

Разом з Едвардом Брюкнером^[de] (1862—1927) у 1909 році опублікував відому працю «Альпи в льодовиковий період» (Die Alpen im Eiszeitalter), де вони розділили плейстоцен на чотири льодовикові періоди відповідно до заледеніння Альп (Гунц, Міндель, Рисс, Вюрм), з назвами, обраними за річковими долинами, які, на думку представників льодовикової теорії, були продуктом руху льодовиків.

До 1918 року Пенк також керував інститутом і музеєм океанографії. З 1928 року викладав в німецькому університеті Карла-Фердинанда в Празі.

Альбрехт Пенк помер в Празі 7 березня 1945 року.

Наукові праці

• Studien über lockere vulkanische Auswürflinge. 1878.
• Die Geschiebeformation Norddeutschlands. 1879.
• Die Vergletscherung der deutschen Alpen, ihre Ursache, periodische Wiederkehr und ihr Einfluss auf die Bodengestaltung. 1882.
• Schwankungen des Meeresspiegels. 1882.
• Die Eiszeit in den Pyrenäen. 1884.
• Das Deutsche Reich, das Königreich der Niederlande, das Königreich Belgien, das Großherzogtum Luxemburg (in Richthofens Länderkunde v. Europa 1888/89).
• Morphologie der Erdoberfläche. 2 Bände. Stuttgart 1894.
• Thalgeschichte der obersten Donau. In: Schriften des Vereins für Geschichte des Bodensees und seiner Umgebung. 28. Jg., 1899, S. 117—130. (цифрова копія)
• mit E. Brückner: Die Alpen im Eiszeitalter. 3 Bände. Leipzig 1909.
• Tsingtau. 1910.
• Nationale Erdkunde. Buchholz & Weißwange, Berlin 1934.
• Klettgauer Pforte und Bodensee. In: Schriften des Vereins für Geschichte des Bodensees und seiner Umgebung. 66. Jg., 1939, S. 117—139. (цифрова копія)