Карл Шварцшильд

Карл Шварцшильд (нім. Karl Schwarzschild; 9 жовтня 1873(18731009) — 11 травня 1916) — німецький фізик та астроном, член Берлінської АН (1912). Батько астрофізика Мартіна Шварцшильда.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шварцшильд.

Карл Шварцшильд
нім. Karl Schwarzschild
Народився	9 жовтня 1873(1873-10-09) Франкфурт-на-Майні
Помер	11 травня 1916(1916-05-11) (42 роки) Потсдам, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1] ·пемфігус[2]
Поховання	Геттінгенське міське кладовищеd[3]
Країна	Німеччина
Національність	єврей
Діяльність	фізик, астроном, астрофізик, викладач університету, математик
Alma mater	Мюнхенський університет Страсбурзький університет
Галузь	астрофізика
Заклад	Геттінгенський університет Берлінський університет,
Вчене звання	професор
Науковий керівник	Гуґо фон Зелігер
Аспіранти, докторанти	Ейнар Герцшпрунґ[4] Arnold Kohlschütterd[5] Albert von Brunnd[5] Emanuel von der Pahlend[5] Alfred Brilld[5] Albert von Brunnd[5] Arnold Kohlschütterd[5] Emanuel von der Pahlend[5]
Членство	Прусська академія наук Леопольдина
Відомий завдяки:	радіус Шварцшильда
Брати, сестри	Robert Schwarzschildd Clara Emdend
У шлюбі з	Else Schwarzschildd
Діти	Мартін Шварцшильд
Карл Шварцшильд у Вікісховищі

Наукова біографія

Народився у Франкфурті-на-Майні. Освіту здобув у Страсбурзькому і Мюнхенському університетах. Працював у Віденській (1896–1899) і Мюнхенській (1899–1900) обсерваторіях. У 1901–1909 — професор Геттінгенського університету, в 1909–1916 — директор Потсдамської астрофізичної обсерваторії, з 1912 — професор Берлінського університету.

Шварцшильд є одним з основоположників теоретичної астрофізики, ним виконані фундаментальні піонерські дослідження з теорії зоряних атмосфер і теорії внутрішньої будови зір; не менш важливі його роботи в галузі практичної астрофізики, зоряної динаміки, а також з теорії відносності.

У період перебування в Геттінгенському університеті заклав основи точної фотографічної фотометрії — розробив ряд методів і пристосувань, що дозволяло робити точні оцінки блиску зір за фотографіями, емпірично встановив закон, що пов'язує почорніння на фотопластинці з часом експозиції (закон Шварцшильда). У 1910–1912 склав точний каталог фотографічних зоряних величин 3500 зір («Геттінгенська актинометрія»), який у поєднанні з візуальними фотометричними каталогами послужив основою для найважливіших зоряно-статистичних робіт з оцінки температури зір і відстані до них. Вперше встановив нуль-пункт шкали фотографічних зоряних величин, пов'язав цю шкалу з візуальною.

1907 року запропонував закон еліпсоїдального розподілу швидкості зір у Галактиці для пояснення їхніх спостережуваних систематичних рухів. Теорія Шварцшильда, що стала альтернативою теорії двох потоків Я. К. Каптейна, отримала підтвердження в межах теорії обертання Галактики. У 1910–1912 сформулював загальні інтегральні рівняння зоряної статистики, що пов'язують абсолютні й видимі характеристики зір з просторовою щільністю зір; дав загальне повне рішення цих рівнянь.

1906 року запровадив концепцію променистої рівноваги зоряної атмосфери, згідно з якою перенесення енергії в атмосфері здійснюється в основному випромінюванням, при цьому конвективний перенос зневажливо малий. Створив математичну теорію променистої рівноваги й розробив відповідну модель будови зоряної атмосфери.

Кілька важливих результатів отримано Шварцшильдом і при вирішенні окремих астрофізичних питань. 1899 року він виявив, що зміни блиску цефеїд супроводжуються змінами ефективної температури, 1911 року пояснив розподіл яскравості в хвості комети Галлея механізмом флуоресцентного світіння молекул. Розглянув рух частинок і світла в сильному полі тяжіння. Вперше (1916) знайшов один з точних розв'язків рівнянь загальної теорії відносності — для статичної сферично симетричної чорної діри. Знайшов вираз для критичного, так званого гравітаційного, радіуса тіла (шварцшильдівський радіус).

Публікації

• У Вікіджерелах є Роботи Карла Шварцшильда

Теорія відносності

• Über das Gravitationsfeld eines Massenpunktes nach der Einstein’schen Theorie. Reimer, Berlin 1916, S. 189 ff. (Sitzungsberichte der Königlich-Preussischen Akademie der Wissenschaften; 1916)
• Über das Gravitationsfeld einer Kugel aus inkompressibler Flüssigkeit. Reimer, Berlin 1916, S. 424–434 (Sitzungsberichte der Königlich-Preussischen Akademie der Wissenschaften; 1916)

Інші роботи

• Untersuchungen zur geometrischen Optik I. Einleitung in die Fehlertheorie optischer Instrumente auf Grund des Eikonalbegriffs, 1906, Abhandlungen der Gesellschaft der Wissenschaften in Göttingen, Band 4, Nummero 1, S. 1-31
• Untersuchungen zur geometrischen Optik II. Theorie der Spiegelteleskope, 1906, Abhandlungen der Gesellschaft der Wissenschaften in Göttingen, Band 4, Nummero 2, S. 1-28
• Untersuchungen zur geometrischen Optik III. Über die astrophotographischen Objektive, 1906, Abhandlungen der Gesellschaft der Wissenschaften in Göttingen, Band 4, Nummero 3, S. 1-54
• Über Differenzformeln zur Durchrechnung optischer Systeme^{[недоступне посилання з квітня 2019]}, 1907, Nachrichten von der Gesellschaft der Wissenschaften zu Göttingen, S. 551–570
• Aktinometrie der Sterne der B. D. bis zur Größe 7.5 in der Zone 0° bis +20° Deklination. Teil A. Unter Mitwirkung von Br. Meyermann, A. Kohlschütter und O. Birck, 1910, Abhandlungen der Gesellschaft der Wissenschaften in Göttingen, Band 6, Numero 6, S. 1-117
• Über das Gleichgewicht der Sonnenatmosphäre^{[недоступне посилання з квітня 2019]}, 1906, Nachrichten von der Gesellschaft der Wissenschaften zu Göttingen, S. 41-53
• Die Beugung und Polarisation des Lichts durch einen Spalt. I.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}, 1902, Mathematische Annalen, Band 55, S. 177–247
• Zur Elektrodynamik. I. Zwei Formen des Princips der Action in der Elektronentheorie^{[недоступне посилання з квітня 2019]}, 1903, Nachrichten von der Gesellschaft der Wissenschaften zu Göttingen, S. 126–131
• Zur Elektrodynamik. II. Die elementare elektrodynamische Kraft^{[недоступне посилання з квітня 2019]}, 1903, Nachrichten von der Gesellschaft der Wissenschaften zu Göttingen, S. 132–141
• Zur Elektrodynamik. III. Ueber die Bewegung des Elektrons^{[недоступне посилання з квітня 2019]}, 1903, Nachrichten von der Gesellschaft der Wissenschaften zu Göttingen, S. 245–278
• Ueber die Eigenbewegungen der Fixsterne^{[недоступне посилання з квітня 2019]}, 1907, Nachrichten von der Gesellschaft der Wissenschaften zu Göttingen, S. 614–632
• Ueber die Bestimmung von Vertex und Apex nach der Ellipsoidhypothese aus einer geringeren Anzahl beobachteter Eigenbewegungen^{[недоступне посилання з квітня 2019]}, 1908, Nachrichten von der Gesellschaft der Wissenschaften zu Göttingen, S. 191–200
• K. Schwarzschild, E. Kron: Ueber die Helligkeitsverteilung im Schweif des Halley´schen Kometen^{[недоступне посилання з квітня 2019]}, 1911, Nachrichten von der Gesellschaft der Wissenschaften zu Göttingen, S. 197–208
• Die naturwissenschaftlichen Ergebnisse und Ziele der neueren Mechanik.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}, 1904, Jahresbericht der Deutschen Mathematiker-Vereinigung, Band 13, S. 145–156
• Über die astronomische Ausbildung der Lehramtskandidaten.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}, 1907, Jahresbericht der Deutschen Mathematiker-Vereinigung, Band 16, S. 519–522

Англійські переклади

• On the Gravitational Field of a Point-Mass, According to Einstein's Theory, The Abraham Zelmanov Journal, 2008, Volume 1, P. 10-19
• On the Gravitational Field of a Sphere of Incompressible Liquid, According to Einstein's Theory, The Abraham Zelmanov Journal, 2008, Volume 1, P. 20-32
• On the Permissible Numerical Value of the Curvature of Space, The Abraham Zelmanov Journal, 2008, Volume 1, P. 64-73

Відзнаки і пам'ять

На честь Карла Шварцшильда були названі

• у 1960 році обсерваторія у місті Таутенбурзі в 10 км від Єни; в обсерваторії міститься найбільший у Німеччині телескоп),
• відкритий у 1916 астероїд 837 Шварцшильда,
• кратер Шварцшильд на зворотному боці Місяця,
• вулиці в Геттінгені та інших містах.

Німецьке астрономічне товариство (Astronomische Gesellschaft) з 1959 щорічно присуджує медаль Карла Шварцшильда, першим лауреатом якої став його син Мартін.

Див. також

• Конічна стала

Примітки

1. Шварцшильд Карл // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
2. Архів історії математики Мактьютор — 1994.

   d:Track:Q547473
3. Find a Grave — 1996.

   d:Track:Q63056
4. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.

   d:Track:Q829984
5. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.

   d:Track:Q829984

Джерела

• Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Шварцшильд Карл. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)