Завидово (Україна)

Зави́дово — село у Мукачівській міській громаді Мукачівського району Закарпатської області України.

село Завидово
Панорама села; на передньому плані — виноградники
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Мукачівський район
Тер. громада	Мукачівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA21040150060025188
Основні дані
Засноване	1406 (перша згадка)
Населення	1647
Площа	3,309 км²
Густота населення	497,73 осіб/км²
Поштовий індекс	89667
Телефонний код	+380 3131
Географічні дані
Географічні координати	48°23′35″ пн. ш. 22°54′17″ сх. д.H G O
Середня висота над рівнем моря	157 м
Відстань до районного центру	20 км
Місцева влада
Адреса ради	89667, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Завидово, вул. Миру, 101
Карта
Завидово
Завидово
Мапа
Завидово у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Завидово.

Завидово лежить за 20 кілометрів від міста Мукачеве.

Назва

Село названо за ім'ям Завіда (Давіда), ймовірно шолтеса (кенеза), який заснував село. В різні часи використовувались дві угорські назви села — Dávidfalva та Závidfalva

У 1995 р. назву села Завидове було змінено на одну літеру.

Історія

На південний-захід від Завидова розташовані кургани куштановицької культури (VI—IV ст. до н. е.), що свідчить про раннє заселення цієї місцевості. В околицях Завидового зустрічаються знахідки кам'яних знарядь. В другій половині ХІХ століття Т.Лагоцький на південно-західних терасах засвідчив курганну групу.

Вперше село згадується в письмових джерелах за 1466 рік. Входило до складу 9 вільних кенезьких сіл Волоської Крайни^[1].

Елек Фийнєш, у «Географічному довіднику Угорщини» за 1851 р. подає такі дані: «Завідфалва, Завидово — русинське село, розташоване в комітаті Береґ на південний схід від Мукачевого: 785 греко-католиків, 16 юдеїв. Греко-католицька парохія. Лежить в передгір'ї. Належить графу Шенборну.»^[2]

З 1844 р. громада селища користувалася власною печаткою з гербом: зображенням мисливця з рушницею, що цілиться в дикого кабана. Довкола герба напис угорською мовою: "ZAVIDFALVA HELYSEGENEK PECSETJE 1844".

Кілька століть село було греко-католицьким, однак у 1925 році російський священик побудував дерев'яну православну церківку, розпочавши активну місіонерську діяльність, а в подальшому поширенню православ'я сприяли також білогвардійці, а з 1980-х рр. — московський патріархат, якому належить Церква Успіння Пресвятої Богородиці (збудована XIX ст., колишня греко-католицька).^[3].

Сільський голова — парафіяльний священик Московського Патріархату о. Димитрій (Феньов).

Церква Успіння Пресвятої Богородиці. 1862.

У 1649 р. в селі було три священики. Церкву згадують в 1692 р. За священика Івана Черського в 1797 р. йдеться про нову дерев'яну церкву і новозбудовану дерев'яну фару.

Нині в селі — типова мурована базиліка, добудована за священика Василя Манайла. Довго вибирали місце для церкви і нарешті вирішили будувати там, де найшвидше завезуть каміння. Ще тієї ж ночі жителі північної частини села, що зветься Чубірковиця, завезли каміння, і церква постала там, вище старої церкви, яку, як розповідають, передали в якесь верховинське село.

Місце старої церкви довго позначав металевий хрест із табличкою, напис на якій повідомляв, що хрест поставлено в 1904 р. на місці вівтаря, 43 роки після того, як розібрали дерев'яну церкву. Табличка розкололася, її закопали біля фундаменту, що його видно донині.

На місці нави в Першу світову війну було поховано священика Нестора Сільвая, що помер від віспи.

У 1922 р. на день св. Івана Хрестителя через 15 хвилин після служби впала мурована турня і західна частина храму. Відбудований храм освятив єпископ О. Стойка в грудні 1941 р. Новий іконостас поставили в середині 1980-х років. Вежу надбудували в 1996 р.

На місці окремої дерев'яної каркасної дзвіниці, що походила з 1920-х років, збудували в 1975 р. муровану дзвіницю, що несе 6 дзвонів. Найбільший дзвін відлив Ф. Еґрі в 1925 р. Наступний за розміром має латинський напис: «Старанням та за власний кошт Василя Голяни для Завидова 1805». Два менші дзвони виготовила ужгородська фірма «Акорд» у 1934 р. Ще менший відлитий «РОКУ БОЖІЯ АΨИΘ» (1789)", а найменший написів не має.

У музеї монастиря оо. Редемптористів у Михайлівцях (Словаччина) була «Книга Іоана Златоустого о священстві», видана в Львові в 1614 р. На останньому листі було записано, що цю книгу дав завидівському пароху Михайлу Кофлановичу дяк Матій Попович у 1762 р.

Церква Успіння пр. Богородиці. 1927.

Село перейшло в православ'я на початку 1920-х років.

У 1925 р. в Завидово був скерований о. Петро Угрин, який прослужив тут до 1937 р. із 1940 до 1958 р. При його активному сприянні у північній частині села, що звалася Конець, збудували невелику дерев'яну церкву каркасної конструкції, а також дерев'яну одноярусну дзвіницю. До спорудження церкви найближче відношення мали Федір Алмашій, куратор Іван Павук, Василь Павук, майстер Василь Геґедопі.

Церква служила громаді до 1945 p., коли була розібрана, а дерево купив Михайло Чубірко.

Населення

У 1599 році в селі зафіксовано 35 кріпаків^[1] У 1649 році — 36^[1].

За переписом населення 1715 року в селі проживали наступні особи: Іван Вротко (Joannes Wratkó); Кошмаш Беліч (Cosmas Belich); Петро Лендєл (Petrus Lengyel); Франциск Шото (Franciscus Sotó); Лука Дешко (Lucas Deszkó); Іван Могороші (Joannes Maharosy); Степан Юско (Stephanus Juszkó); Іван Топокан (Joannes Topokán); Михайло Топокан (Michael Topokán); Андрій Лендєл (Andreas Lengyel); Дмитро Чобльо (Demetrius Csoblya); Григорій Вайда (Gregorius Vajda); Іван Беліш (Joannes Belich); Андрій Беліш (Andreas Belich); Якоб Беліш (Jacobus Belich)^[4].

У 1910 році в селі проживало 1487 осіб. Серед них 1356 русинів, 110 швабів, 21 угорець. За конфесійним розподілом у селі було 1374 греко-католиків та 105 юдеїв.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1709 осіб, з яких 865 чоловіків та 844 жінки.^[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1647 осіб.^[6]

Станом на 2008 рік в Завидові проживає 1720 осіб (в 420 будинках), з яких молодих і людей похилого віку приблизно порівну. Найстаршій жінці-жительці села 97 років (2008). У селі проживають українці, угорці та цигани. Серед жителів Завидова багато носіїв однакових прізвищ — представники родів Балог, Петьовків, Русинів тощо.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[7]

Мова	Відсоток
українська	98,54 %
російська	0,43 %
білоруська	0,06 %
вірменська	0,06 %
угорська	0,06 %
інші	0,85 %

Вулиці та місцевості села Завидово

У Завидові 5 вулиць. Вони мають як офіційні (отримані в часи радянської влади) і неофіційні (первинні) назви:

• вулиця Мира, центральна вулиця села, називана Горсаг від угор. «головна вулиця»;
• вулиця Горького, неофіційно — Балогівський Бік;
• вул. Пушкіна або Кониць (народна назва);
• вул. Шевченка (у народі — Топоганська гора);
• кол. вул. Садова (Бегула).^[3]

У селі розташоване джерело — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення. Площа — 0,3 га, статус отриманий у 1984 році.

В селі ростуть знамениті завидівські черешні.

Господарство та інфраструктура

У Завидово розвинуте садівництво (яблука, груші, сливи, черешні) і виноградарство — село оточено горами, через що в селі утворився сприятливий для цього мікроклімат.

Розвинуте відхідництво — деякі завидовці постійно або сезонно працюють у райцентрі — на лижній фабриці, на підприємстві «Барва» (належить В. І. Балозі) тощо. Принаймні 70 селян є заробітчанами: працюють за кордоном (переважно в Угорщині, Чехії, Росії, Словаччині).^[3]

З об'єктів соціальної і культурної сфери в Завидово діють 9-річна школа, дитячий садок, амбулаторій, бібліотека (при школі), пекарня, православна церква і 3 магазина.

Відомі уродженці

• Петьо́вка Васи́ль Васи́льович (нар. 30 січня 1967, с. Завидово, Мукачівський район, Закарпатська область) — народний депутат України, член Президії Єдиного Центру, член депутатської групи «Довіра».
• Балога Віктор Іванович — український політичний і державний діяч. Міністр надзвичайних ситуацій України (2005—2006 та від листопада 2010). Глава Секретаріату Президента України (2006—2009). Народний депутат 4-го скликання (2002—2005) та 7-го скликання (з 2012). Голова Закарпатської обласної державної адміністрації (1999—2001, 2005), Мукачевський міський голова — 1998—1999).
• Бало́га Іва́н Іва́нович (нар. 10 листопада 1966, с. Завидово, Мукачівський район) — український підприємець; депутат Мукачівської районної ради; депутат двох скликань та голова Закарпатської обласної ради ( 2010-2014).
• Балога Павло Іванович (1977) — Народний депутат України 7-го скликання.
• Гарапко Іван Іванович — скульптор, художник, основоположник закарпатської професійної пластики.
• Михайло Іван Петрович — голова Мукачівської районної ради з 2005 року.

Галерея

Туристичні місця

- кургани куштановицької культури (VI—IV ст. до н. е.),

- В другій половині ХІХ століття Т.Лагоцький на південно-західних терасах засвідчив курганну групу.

- храм Успіння Пресвятої Богородиці. 1862.

- У музеї монастиря оо. Редемптористів у Михайлівцях (Словаччина) була «Книга Іоана Златоустого о священстві», видана в Львові в 1614 р. На останньому листі було записано, що цю книгу дав завидівському пароху Михайлу Кофлановичу дяк Матій Попович у 1762 р.

- храм Успіння пр. Богородиці. 1927.

- У селі розташоване джерело — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.

- В селі ростуть знамениті завидівські черешні.

Примітки

1. Олексій Філіппов. Історична символіка поселень Мукачівського району. Ужгород, 2012. ISBN 6175960653, 9786175960653
2. Fényes Elek. Magyarország geográfiai szótára, Pesten, 1851
3. Олександр Чаленко Виктор Балога: внук венгерского солдата [Архівовано 1 грудня 2008 у Wayback Machine.], матеріал газети «Сегодня» за 28 листопада 2008 року (рос.)
4. http://www.arcanum.hu/mol/lpext.dll/1715/b1/103/17e%5Bнедоступне+посилання+з+липня+2019%5D
5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
7. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.